Справа № 11-355/2008 Головуючий у І інстанції Дудаков С.Є.

Категорія ст.407 КПК України Доповідач Дембіцька О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці «23»грудня 2008 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Підгорної С.П.

суддів Дембіцької О.О.

Семенюка К.М.

за участю прокурора Зубака С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця с.Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області, раніше судимого 07.12.2007 року Садгірським районним судом м. Чернівці за ст.ст.185 ч.5, 15-185 ч.5, 15-185 ч.3, 69 КК україни до 4 років 2 місяців позбавлення волі, -

на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.10.2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою відмовлено у задоволенні спільного подання в.о. начальника Чернівецького слідчого ізолятора ВДДУПВП в Чернівецькій області та голови спостережної комісії виконкому Шевченківської районної ради м. Чернівці про заміну невідбутої ОСОБА_2 частини покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 07.12.2007 року у виді позбавлення волі більш м»яким.

Відмовляючи у задоволенні поданя, суд виходив із того, що ОСОБА_2 не став на шлях виправлення, а його поведенка і ставлення до виконання обов»язків у період відбування покарання не засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування більш м»якого покарання.

На зазначену постанову суду ОСОБА_2 подана апеляція, у якій засуджений просить замінити невідбуту частину покарання більш м»яким, змінивши постанову суду в цій частині. Вважає, що суд неповно з»ясував обставини справи та прийняв необгрунтоване рішення. Стягнення, на які посилався прокурор у своїй промові, були накладені у виправній колонії, де відбував покарання, більш як півтора року назад, тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання адміністрації СІЗО. Після звільнення має намір працевлаштуватись, роботою забезпечений. Вважає, що став на шлях виправлення і зробив належні висновки, тому постанова суду є необгрунтованою.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст.82 КК України особам, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена більш м»яким покаранням, якщо засуджений став на шлях виправлення та відбув не менше двох третин/ у даному випадку/ строку покарання, призначеного судом.

Згідно положень ст.407 КПК України, заміна невідбутої частини покарання більш м»яким застосовується за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання та спостережної комісії.

Зі змісту такого подання щодо ОСОБА_2 /а.с.2/ вбачається, що засуджений перебував у Чернівецькому СІЗО із січня по вересень 2005 року, та з липня 2007 року до часу звернення із поданням до суду/ жовтень 2008 року/. За період відбування покарання порушень режиму не допускав, характеризується позитивно, має заохочення від адміністрації, визнає вину у вчиненні злочину, за який засуджений та кається, після звільнення буде працевлаштований. На підтвердження викладених обставин надані письмові докази /а.с.3-6/. У судовому засіданні представник СІЗО подання підтримав.

У відповідності з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року»Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутою частини покарання більш м»яким», суд при розгляді справ цієї категорії повинен приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, з»ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину та праці, додержання вимог режиму, а також його наміри щодо працевлаштування.

Згідно п.18 зазначеної вище Постанови , суд у постанові за результатами розгляду подання про заміну невідбутої частини покарання більш м»яким обов»язково повинен викладати мотиви прийнятого рішення і дані, що були підставою для задоволення клопотання або відмови у цьому.

Зі змісту оскарженої постанови вбачається, що суд, відмовляючи у задоволенні подання про заміну невідбутої частини покарання більш м»яким, не мотивував, чому прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не став на шлях виправлення. Вказавши, що поведінка засудженого і його ставлення до виконання обов»язків не засвідчили успішність процесу виправлення, суд не зазначив, які дані свідчать про такі обставини. Доказам, наданим адміністрацією СІЗО на підтвердження спільного подання, суд оцінки не дав та не мотивував, чому відкидає їх.

Протоколом судового засідання не зафіксовано, які конкретно письмові докази були судом досліджені під час розгляду подання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова районного суду не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, оскільки не мотивована дослідженими судом доказами, тому підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.