Справа № 22ц- 1613 2008 р.
Головуючий по 1 інстанції Бондаренко С. І.
Спори, що виникають із земельних правовідносин
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 жовтня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Ляшенко Т.Ю.
з участю прокурора
адвокатів ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою, позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
встановила:
02.02.2004 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_63вернулись в суд з позовом, первинно до ОСОБА_10 , в подальшому судом було проведено заміну відповідача на ОСОБА_11 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказали, що їм та відповідачу належить кожному по 1/3 частині домоволодінняАДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 586 кв. м. У сторін виник спір з приводу користування вказаною земельною ділянкою, у зв'язку з чим просили суд встановити порядок користування спірною земель ділянкою, зафіксувавши реально існуючий порядок користування з часу укладання договору в 1992 р. про порядок користування попередніми власниками.
21.01 2008 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уточнили позовні вимоги та просили суд визначити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.06.2004
р. до участі в справі в якості третіх осіб були залучені ОСОБА_4 та ОСОБА_8
20.10.2004 р. ОСОБА_11 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про розподіл земельної ділянки.
14.02.2008 р. ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що при проведенні експертизи за первісним позовом до земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 було незаконно включено частину земельної ділянки на якій розташований належний їй будинок АДРЕСА_2. Тим самим були порушені її право володіння земельною ділянкою, оскільки її площа, яка становила згідно до облікових даних 892 кв. м. суттєво зменшилась та становить 600 кв. м.
Просила суд відновити межі присадибної земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 892 кв. м.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.02.2008 р. зустрічний позов ОСОБА_11 був залишений без розгляду та проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_11 на ОСОБА_7
02.06.2008 р. ухвалою суду ОСОБА_9 було притягнуто до участі в справі в якості третьої особи.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2008 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою та позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким розділити земельну ділянку по фактичному користуванню, згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 78 - БТ від 02.04.2004 p., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просять рішення суду, як постановлене з порушенням норм процесуального права та з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, адвокатів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх частково задовольнити.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог як по первісному позову так і по позову ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що жодна з сторін, які брали участь у розгляді справі і третя особа не надали суду належних доказів, які б підтверджували право користування або право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, в суді ж першої інстанції сторонами було визнано відсутність у них таких документів. А відновлення меж відноситься до компетенції землевпорядних органів, а не суду.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна. Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм матеріального та процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі по первісному позову, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.05.1997 р. являються власниками 2/3 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 586 кв. м. т. 1 а. с. 12.
Згідно до довідки Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 06.12.2006 р. ОСОБА_7, на підставі договору дарування посвідченого
приватним нотаріусом 03.11.2006 p. № 18714, являється власником 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 т. 1 а. с. 159.
ОСОБА_4 являється власницею 3/4 частин житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого міськвиконкомом 27.01.2006 p., що стверджується довідкою ЧООБТІ т. 2 а. с. 4.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 являється співвласником будинку АДРЕСА_2 з 18.08.1982 р.
Таким чином з викладеного вбачається, що як позивачі за первісним позовом так ОСОБА_4, як позивач за власним позовом, набули право власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., а у відповідності до п. 7 розділу X «Перехідних положень» ЗК України до громадян та юридичних осіб, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки.
Дане положення відображене і в роз'ясненнях викладених у підпунктах г, г п. 18 постанови від 16.04.2004 р. № 4 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" Пленуму Верховного Суду України, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 p., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.
Рішенням Конституційного Суду від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 «У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідних положень» Земельного Кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконстутиційними), положення пункту 6 розділу X «Перехідних положень» Земельного Кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Крім того, виходячи зі змісту статей 13, 14, 41, 55 Конституції України, якими гарантовано державний захист прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови їй у судовому захисті таких прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог сторонам необхідно відмовити з підстав відсутності у них належних доказів які б підтверджували право користування або право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, суперечить наведеним вимогам закону.
На ряду з викладеним слід відзначити, що згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника здійснюється органами державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Зі змісту статті 12 ЗК України, вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування та передача у власність громадян та юридичних осіб, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Проте, районний суд з'ясувавши, що сторонами спірні земельні ділянки не приватизовані не залучив до участі в справі міську раду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно до ч. 1 п. 4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 липня 2008 р. скасувати, справу скерувати на новий судовий розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.