Справа 22ц- 1491 2008 р.
Головуючий по 1 інстанції Токова С. Є.
Категорія: № 48
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 жовтня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Ляшенко Т.Ю.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 про визначення заборгованості по аліментах та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції про визначення заборгованості по аліментах та стягнення заборгованості по аліментах,
встановила:
02.07.2007 р. ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 про визначення заборгованості по аліментах.
В обгрунтування заявлених вимог вказав, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.1997 р. з нього на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 12.11.1997 р. та до повноліття дочки. Виконавчий лист, виданий на підставі наведеного рішення суду, надійшов на виконання до ДВС Соснівського району м. Черкаси, згідно до вхідного штемпеля, 17.02.1999 р.
Про існування вказаного рішення суду він дізнався лише у 2005 р. коли рішенням Черкаського районного суду Черкаської області з нього були стягнуті аліменти на користь відповідачки та з'ясувалось, що рішення про стягнення аліментів уже існує з 1997 р.
Пояснити з яких причин з нього у примусовому порядку не стягувались аліменти з 1997 р. не може.
До 01.01.2004 р. він через спільних знайомих передавав відповідачці кошти на утримання дочки в добровільному порядку по 50 грн. щомісячно, так як не знав про існування примусового стягнення.
28.02.2007 р. він отримав офіційну вимогу державного виконавця від 23.02.2007 р. за № 609/22 в якій його зобов'язували до 05.03.2007 р. надати державному виконавцю підтверджуючі документи про сплату частини заборгованості по аліментах в сумі 3 685, 85 грн. При цьому дана вимога не містила даних про період за який вони нараховані та розміри доходів з яких вони нараховувались. У зв'язку з цим звернувся до державного виконавця з заявою про надання йому довідки з зазначенням розрахунку заборгованості по аліментах.
02.03.2007 р. ним було отримано довідку-розрахунок № 609/22 від 27.02.2007 р. в
якій було зазначено, що заборгованість по аліментах на користь ОСОБА_2 станом на
01.03.2007 р., за період з 01.03.1998 р. по 28.02.2007 р. становить 16 685, 85 грн.
З визначеним розміром аліментів не погоджується, у зв'язку з чим просив суд визначити розмір заборгованості за період з 01.03.1998 р. по 28.02.2007 р. в сумі 2 640, 96 грн.
31.01.2008 р. ОСОБА_2 звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2
І.Г., Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції про визначення
заборгованості по аліментах та стягнення заборгованості по аліментах.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що на її думку розмір заборгованості з аліментів, визначений державною виконавчою службою, без урахування вимог ЗУ «Про оплату праці».
Так, з 01.03.1998 р. по 30.06.1999 р. місце роботи ОСОБА_4 не було визначено, тому заборгованість у відповідності до закону нарахована з середньомісячного прибутку.
З 01.07.1999 р. по 31.12.1999 р. , а також з 01.07.2000 р. по 01.01.2006 р. аліменти нараховані з відомостей, які подані ОСОБА_4, як директором ПП «Альм», у заниженому розмірі.
Законодавством України щорічно встановлений мінімальний розмір заробітної плати, який має бути підставою для нарахування аліментів за період з 01.07.1999 р. по
31.12.1999 р. та з 01.07.2000 р. по 0101.2006 р.
Вважає, що за період з 01.03.1998 р. по 30.06.1999 р. заборгованість вирахувана правильно по 37, 97 грн. за 10 місяців, за період з 01.07.1999 р. по 31.12.1999 р. та з
01.07.2000 р. по 01.01.2006 р. невірно, за вказаний період стягненню підлягає 4 173, 32
грн., за період з 01.01.2006 р. по час звернення до суду аліменти нараховані у
відповідності до вимог закону.
Просила суд визначити заборгованість ОСОБА_4 по аліментах за період з 01.03.1998 р. по 01.03.2007 р. в розмірі 18 501, 62 грн. та стягнути її.
В подальшому змінила позовні вимоги та просила суд визначити заборгованість ОСОБА_4 по аліментах за період з 01.03.1998 р. по 01.03.2007 р. в розмірі 5 614, 12 грн. та визначити, що розмір заборгованості з аліментів на 01.02.2008 р. становить 2 679, 02 грн. Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по аліментах за період з 01.03.1998 р. по 01.02.2008 р. в розмірі 2 679, 02 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.03.2008 р. позовну заяву ОСОБА_4 до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 про визначення заборгованості по аліментах залишено без розгляду.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Визначено, що станом на 27.02.2007 р. заборгованість ОСОБА_4 по аліментах становить 36, 90 грн. Решту позовних вимог залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи змінити, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 , визначити заборгованість ОСОБА_4 по аліментах станом на 01.01.2008 р. в розмірі 2 178, 87 грн. та стягнути її.
При цьому апелянт зазначив, що суд, як і державний виконавець, визначив розмір заборгованості по аліментах виходячи з фактичного заробітку ОСОБА_4, без урахування вимог Кзпп України і ЗУ «Про оплату праці», незважаючи на те, що він як засновник і директор приватної фірми «Альм», показував в податкових документах занижений розмір заробітної плати.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_4 та представників сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що при обчисленні розміру заборгованості береться до уваги фактичний заробіток боржника, при цьому, аліментні платежі в будь-якій залежності від мінімального розміру заробітної плати діючим законодавством не передбачені. Суд встановив, що розмір заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів, станом на 27.02.2007 p., становив З 688, 85 грн., 17.10.2007 р. ним було сплачено заборгованість по аліментах в сумі 3 722, 75 грн., у зв'язку з чим, з урахуванням невірно визначеної заборгованості за листопад-грудень 2005 p., прийшов до висновку, що станом на 27.02.2007 р. заборгованість становить 36, 90 грн.
Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
У відповідності до змісту ч. 4 ст. 195 СК України та ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору питання про розмір такої заборгованості вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.1997 р. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 12.11.1997 р. до повноліття дочки.
Виконавчий лист, виданий на підставі наведеного рішення суду, згідно до вхідного штемпеля, надійшов на виконання до ДВС Соснівського району м. Черкаси 17.02.1999 p., вхідний № 1961.
Відповідно до довідки-розрахунку № 609/22 від 27.02.2007 р. державного виконавця державної виконавчої служби у Соснівському районі м. Черкаси, заборгованість по аліментах ОСОБА_4 за період з 01.03.1998 р. по 01.03.2007 р. становить 16 685, 85 грн. а. с. 13-15.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 початково, 31.01.2008 p., звернулась до суду з зустрічним позовом в якому ставила вимогу про визначення заборгованості ОСОБА_4 по аліментах за період з 01.03.1998 р. по 01.03.2007 р. в розмірі 18 501, 62 грн. та її стягнення.
В подальшому ОСОБА_2 змінила і доповнила позовні вимоги за зустрічним позовом та просила суд визначити заборгованість ОСОБА_4 по аліментах за період з 01.03.1998 р. по 01.03.2007 р. в розмірі 5 614, 12 грн. та визначити, що розмір заборгованості за аліментами станом на 01.02.2008 р. становить 2 679, 02 грн., стягнувши її з ОСОБА_4
Таким чином, спірний період, за який позивачка за зустрічним позовом просила суд першої інстанції визначити розмір заборгованості за аліментами, становить з 01.03.1998 р. по 01.02.2008 р.
У відповідності ж до оскаржуваного рішення суд визначив заборгованість ОСОБА_4 по аліментах станом на 27.02.2007 р. в розмірі 36, 90 грн. Решту позовних вимог залишив без задоволення.
Проте, зі змісту рішення вбачається, що суд вимогу за зустрічним позовом про визначення заборгованості за аліментами станом на 01.02.2008 p., як це зазначено в змінах та доповненнях до позовних вимог за зустрічним позовом, взагалі не розглядав.
В матеріалах справи, на час винесення рішення, відсутня довідка державного виконавця, на якого згідно до наведених вимог закону покладений обов'язок по обчисленню заборгованості по аліментах, з визначенням заборгованості за спірний період, а саме станом на 01.02.2008 р. та яка б була предметом дослідження суду першої інстанції.
З викладених підстав на вимогу суду апеляційної інстанції вказана довідка була надана під час розгляду справи в апеляційному порядку.
При ознайомленні з наданою довідкою-розрахунком представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3 не погодилась з наведеним державним виконавцем розрахунком за період, який не був предметом дослідження суду першої інстанції.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до ч. 1 п. 5 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, не розглянув усі заявлені ОСОБА_2 вимоги, що відповідно до наведеної вимоги цивільно - процесуального законодавства є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2008 р. скасувати.
Справу скерувати на новий судовий розгляд до Соснівського районного суду м. Черкаси в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.