Справа № 22ц-1704 2008
Головуючий по 1 інстанції Штих К.М.
Спори, що виникають із
земельних правовідносин
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 жовтня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Петренко СП.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Канівського міськвиконкому, Канівського міськвідділу земельних ресурсів, треті особи: БТІ в м. Каневі, земельно-кадастрове бюро в м. Каневі про визнання недійсним державних актів на землю, схематичних планів та встановлення суміжної межі між земельними ділянками,
встановила:
14.02.2007 р. ОСОБА_2. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, Канівського міськвиконкому, Канівського міськвідділу земельних ресурсів, треті особи: БТІ в м. Каневі, земельно-кадастрове бюро в м. Каневі про визнання недійсним державних актів на землю, схематичних планів та встановлення суміжної межі між земельними ділянками.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що згідно договору дарування від 04.08.1993 р. вона являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 Черкаської області, розташованого на земельній ділянці розміром 2180 кв. м.
21.04.2004 р. міський відділ земельних ресурсів проводив заміри земельної ділянки в результаті чого були зроблені не вірні заміри та складено схематичний план, згідно якого її земельну ділянку змістили, що суперечить схематичному плану земельної ділянкиАДРЕСА_1 від 10.06.1993 р.
В результаті зміщення земельної ділянки її бочка для води опинилась на території земельної ділянки її сусідки ОСОБА_3, в результаті чого у них виникають часті сварки відносно межі.
Просила суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, відновивши межі земельної ділянки згідно схематичного плану земельної ділянки від 10.06.1993 р.
30.10.2007 р. ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним державний акт на землю, виданий на ім'я ОСОБА_5 та схематичний план по встановленню межі між суміжними земельними ділянками від 21.04.2004 р.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2008 року ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_5 та схематичний план по встановленню суміжної межі за 2005 р. між земельними ділянками № 136 та № 138 по АДРЕСА_1.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Статтею 116 Земельного Кодексу України встановлені підстави набуття права на землю, а статтею 125 даного Кодексу визначено, що право користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що рішенням Виконкому Канівської міської ради № 41 від 16.02.1993 р. ОСОБА_6 , матері позивачки, яка проживала за адресою АДРЕСА_1 було узаконено земельну ділянку до домоволодіння площею 1 000 кв. м. та доділено земельну ділянку площею 1 180 кв. м. в тимчасове користування а. с. 66.
ОСОБА_4 згідно договору дарування від 04.08.1993 р. являється власницею житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 Черкаської області, розташований на земельній ділянці розміром 2180 кв. м. а. с 7 -8 .
У відповідності до протоколу розширеної депутатської комісії по регулюванню земельних відносин від 21.07.2004 р. вимоги ОСОБА_4 щодо зміни межі між домоволодіннями № 136 та АДРЕСА_2 є безпідставними. Межу між землекористувачами встановлено згідно технічної документації розробленої Канівським міським відділом Черкаської регіональної філії центру Державного земельного кадастру. Внесено на розгляд чергової сесії міської ради пропозицію про надання земельних ділянок: ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 1 000 кв. м. у власність та 1 873 кв. м. в оренду на 5 років; ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 1 000 кв. м. у власність та 4 946 кв. м. в оренду на 5 років а. с. 25.
Згідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.11.2004 р. ОСОБА_5 являється власницею земельної ділянки площею 1 000 кв.м. а. с 40-41, 82-83.
ОСОБА_3 у відповідності до договору дарування від 25.01.2005 р. являється власником житлового будинку з надвірними спорудами № 138 по АДРЕСА_1 а. с. 44-45.
Таким чином, у відповідності до наявного в матеріалах справи Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 15.11.2004 p., ОСОБА_5
Н.П. являється власницею земельної ділянки розташованої поАДРЕСА_2.
Позивачкою заявлені позовні вимоги про визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданого на ім'я ОСОБА_5, схематичний план по встановленню суміжної межі за 2005 р. між земельними ділянками № 136 та № 138 по АДРЕСА_1 та встановлення суміжної межі між вказаними земельними ділянками.
Проте, ОСОБА_5, яка є власником земельної ділянки розташованої поАДРЕСА_2, до участі в справі залучена не була.
На ряду з викладеним слід відзначити, що згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника здійснюється органами державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Зі змісту статті 12 ЗК України, вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування та передача у власність громадян та юридичних осіб, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
За статтею 158 ЗК України саме органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Проте, районний суд з'ясувавши, що позивачкою земельна ділянки, на якій розташоване належне їй домоволодіння, не приватизована, з урахуванням наведених вимог закону, не залучив до участі в справі міську раду.
Наведені обставини є безумовною підставою для скасування рішення суду, оскільки, згідно до ч. 1 п. 4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, не залучив до участі у справі ОСОБА_5 та міську раду.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2008 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до Канівського міськрайонного суду Черкаської області в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.