Справа № 22ц-1681/2008
Головуючий по 1 інстанції Журба C.O.
Категорія 30
Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2008 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого: Бородійчука В.Г.
суддів: Скіця М. І., Корнієнко Н.В.
при секретарі Лисаченко С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства АТП №17127 про відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У серпні 2007 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000, 00 гривень.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 30.08.2004 року в маршрутному автобусі, що рухався за маршрутом № 1 в м. Черкаси і який належить відповідачу, у нього стався конфлікт з кондуктором автобуса, в ході якого та спочатку безпідставно вимагала оплати за проїзд навіть після того, як позивач пред'явив їй посвідчення ветерана війни, а потім зірвала з його голови картуз, кинула під ноги та пошкрябала нігтями шкіру голови. Після цього в конфлікт втрутився водій автобуса, який залив йому очі їдкою рідиною. Після того як він змушений був вийти з автобуса, водій наздогнав його та ще раз залив очі їдкою рідиною.
Зазначені незаконні дії водія та кондуктора спричинили розлад здоров'я та завдали значної моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач збільшив суму позову до 25 000, 00 гривень.
Представники відповідача позов не визнали повністю та заперечували проти його задоволення.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2008 року в позові ОСОБА_2 до ВАТ АТП №17127 про відшкодування моральної шкоди відмовлено з підстав недоведеності позивачем того, що саме працівники ВАТ «Черкаського автотранспортного підприємства 17127» вчинили протиправні дії відносно нього та завдали шкоду, яку позивач вимагає на відкодування.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення яким задоволити його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з ВАТ « Черкаського автотранспортного підприємства 17127», зазначаючи, що суд невірно оцінив обставини по справі та неправильно застосував процесуальне законодавство оскільки позов пред»явлено до власника автобуса і роботодавця винних осіб.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з"явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення
суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні в повному обсязі позову, районний суд виходив з того, що відповідно до положень ст. 10 ЦПК України позивач не довів заподіяння йому шкоди безпосередньо працівниками відповідача, зважаючи, що і на час ухвалення рішення особи винних не були встановлені.
З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2004 року ОСОБА_2 звернувся з заявою в прокуратуру Придніпровського району м. Черкаси зазначаючи, що 30.08.2004 року, близько 12 години 30 хвилин, в маршрутному автобусі, що рухався за маршрутом № 1 в м. Черкаси і який належить відповідачу. На зупинці (вул. Рябоконя) у нього стався конфлікт з кондуктором, котра безпідставно вимагала оплати за проїзд, потім зірвала з його голови картуз, кинула під ноги та пошкрябала нігтями шкіру голови. Після цього в конфлікт втрутився водій автобуса, який залив йому очі їдкою рідиною і коли він вийшов з автобуса, останній наздогнав його та ще раз залив очі їдкою рідиною.
Перевірка заяви ОСОБА_2 тривала з 03.09.2004 р. по 26.12.2006 р. і закінчилась винесенням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Із згаданої постанови вбачається, що особи водія і кондуктора, реєстраційний номер автобуса та належність транспортного засобу відповідачу так і не були встановлені.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 p. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. За змістом статті 1167 ЦК України особливість відшкодування моральної шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов»язків полягає в наявності лише таких елементів цивільно-правової відповідальності як наявність шкоди, протиправної дії заподіювача шкоди та причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність конкретно визначеної особи, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вина.
Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли конкретно визначена особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків,
незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Виходячи з вимог ст. 10 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду.
З огляду на викладені приписи ЦК та ЦПК судом першої інстанції правомірно відмовлено в наданні судового захисту вимогам позивача у цій справі, оскільки судом прийняті всі міри по встановленню усіх обставин, що необхідні для ухвалення обґрунтованого рішення і за відсутності конкретно визначених осіб заподіювачів шкоди, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Посилання ОСОБА_2 про те, що відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди повинен нести власник транспортного засобу, тобто маршрутного автобуса і встановлення особи заподіювачів шкоди не є перешкодою для покладення відповідальності на власника транспортного засобу не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства враховуючи, що за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що грунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров'ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в силу ст. 1167 ЦК, відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
Таким чином , судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обґрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб"єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства АТП №17127 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.