Справа № 22ц-16/2009 р Головуючий по першій інстанції Пономаренко В.В.

Категорія: 20

Доповідач в апеляційній інстанції Качан О.В.

УХВАЛА

іменем України

14 січня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Іваненка В.Д.

суддів Качана О.В., Захарової А.Ф.

при секретарі Кияниченко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу земельних ресурсів у Черкаському районі про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

встановила:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 районної ради, третя особа Геронимівська сільська рада Черкаського району Черкаської області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19.11.1999 року позивач стала власником земельної ділянки площею 0, 10 га в АДРЕСА_1. Продавцем і власником даної земельної ділянки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого 19.11.1999 року, був відповідач ОСОБА_4, якому сплачено кошти в сумі 200 грн. Позивачка вважає, що відповідно до п.6 договору купівлі-продажу вона набула права власності на земельну ділянку з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Згідно з діючим на той час законодавством, а саме ст.128 ЦК України в редакції 1964 року, право власності виникало у набувача майна за договором з моменту передачі речі, якщо інше не було передбачено законом або договором. Державної реєстрації право власності земельної ділянки діюче законодавство не вимагало. З моменту укладення договору позивачка проводила оплату податків та зборів за земельну ділянку. 20.11.2007 року позивачу стало відомо, що колишній власник земельної ділянки відповідач ОСОБА_4 вніс плату за земельну ділянку та що останній, 24.10.2007 року продав спірну земельну ділянку, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі продажу, іншому відповідачу - ОСОБА_5, отримавши новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №625892 від 22.10.2007 року.

Відповідачка ОСОБА_5 після укладення договору купівлі-продажу, отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку НОМЕР_2 від 12.11.2007 року.

Позивачка ОСОБА_3 вважаючи порушеним своє право власності на земельну ділянку, оскільки з 19.11.1999 року є її власником, звернулась з даним позовом до суду та просила визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0, 10 га, розташованої в АДРЕСА_1, вчинений 24.10.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 - недійсним; визнати державний акт на право власності на земельну ділянку розміром' 0, 1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, НОМЕР_2, виданого 12.11.2007 року на ім'я ОСОБА_5 - незаконним і скасувати його та зобов'язати відповідачів повернути спірну земельну ділянку.

ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_3, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 районної ради, Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 10 га в АДРЕСА_1, укладеного між ним та ОСОБА_3 19.11.1999 року і посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., недійсним вказуючи, що відповідно до ст.22 ЗК України в редакції 1990 року, що діяв на час укладення угоди, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Користуватися земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно п.7 договору купівлі-продажу від 19.11.1999 року ОСОБА_3 був роз'яснений зміст ст.22 ЗК України. Крім того даний договір підлягав реєстрації в Черкаському районному відділі земельних ресурсів, однак ОСОБА_3 не зареєструвала договір у відділі земельних ресурсів Черкаського району, не встановила межі земельної ділянки в натурі та не отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. За таких обставин ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_3 не набула права власності на спірну земельну ділянку, так не мала реальних намірів щодо створення правових наслідків вчиненого договору купівлі-продажу, вважає угоду мнимою та просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольнити його позов.

ОСОБА_5 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4., про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га в АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 19.11.1999 року і посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., недійсним вказуючи ті ж підстави, що і ОСОБА_4

Ухвалою суду всі позови об'єднано в одне провадження, неналежного відповідача Черкаську районну раду замінено належним відповідачем - відділом земельних ресурсів у Черкаському районі Черкаської області та залучено до розгляду справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватних нотаріусів Дудка Г.І. та ОСОБА_7

В ході розгляду справи ОСОБА_3 подано уточнення до позовоної заяви та поставлено додаткові вимоги про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 0, 1000 га, яка знаходиться в с Геронимівка Черкаського району Черкаської області по вул.  Вишнева №35, серій ЯЕ №625892 виданого 22.10. 2007 року на ім'я ОСОБА_4; про зобов'язання відділу земельних ресурсів у Черкаському районі Черкаської області зареєструвати за нею право власності на вищевказану земельну ділянку та видати Державний акт на право власності на земельну ділянку на її ім'я.

Рішенням Черкаського районного суду від 14.11.2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_5, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений нотаріусом 19.11.1999 року та який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржила його в частиш відмови в задоволенні її позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу земельних ресурсів вказує, що дане рішення є незаконним та необгрунтованим, та просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог. В апеляційній скарзі наводить такі ж доводи, як і в позовній заяві, а також вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи

Заслухавши доповідача, учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню по наступним мотивам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 маючи на праві приватної власності земельну ділянку продав її двічі різним особам - 19.11.1999 року ОСОБА_3 та 24.10.2007 року ОСОБА_5 На час укладення договору купівлі-продажу в листопаді 1999 році діяв Земельний кодекс України в редакції 1990 року, стаття 22 вказаного кодексу передбачала дві обов'язкові умови набуття права власності на земельні ділянки - встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі, отримання документа, що посвідчує це право. Документ, який посвідчує право власності наведений у ч. 1 ст. 23 вказаного кодексу - державний акт, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними радами. Покупець ОСОБА_3 після нотаріального посвідчення договору кутвлі-продажу до землевпорядних організацій для встановлення в натурі меж не зверталася, до сільської ради про видачу державного акту також не зверталася. Відповідно права власності на земельну ділянку не набула, і як наслідок, власником ділянки до жовтня 2007 року залишався ОСОБА_4

27.10.2007 року ОСОБА_4 використав своє право розпоряджатися належним йому майном і продав цю ж земельну ділянку ОСОБА_5, яка у порядку встановленому ст. 125, 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, який діяв на час укладення угоди, отримала 12.11.2007 року державний акт на право власності та зареєструвала його, тим самим набувши права власності на спірну ділянку.

Висновок суду першої інстанції про відсутність у позовних вимогах ОСОБА_3 правових підстав для визнання договору купівлі-продажу від 24.10.2007 року, державних актів на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5 недійсними, доводами апеляційної скарги не спростовується, апеляційна скарга в цій частині повторює доводи позовної заяви.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.1999 року слід зазначити наступне. Обов'язок звертатись до землевпорядних організацій для встановлення меж земельної ділянки Земельний кодекс покладає на нового власника, а ОСОБА_3 визнає, що з такою заявою, як новий власник, не зверталася. Строків отримання та реєстрації державного акту на право власності на землю законодавством дійсно не встановлено, тому суд обґрунтовано вирішив визнати таке право за ОСОБА_5, яка першою отримала такий акт та зареєструвала його у встановленому законом порядку. Висновки суду відносно мнимості угоди випливають із фактичної поведінки ОСОБА_3, яка на протязі майже 8 років не вчиняла ніяких дій по створенню правових наслідків укладеного договору. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 наводить докази, що угода не була фіктивною, однак суд недійсність угоди мотивував її мнимістю, а не фіктивністю, апеляційна інстанція перевіряє рішення суду в межах доводів апеляції. Перевіряючи судове рішення, колегія враховує, що ОСОБА_5 в установленому законом порядку встановила за собою право власності на земельну ділянку, внаслідок чого договір купівлі-продажу від 19.11.1999 року незалежно від рішення суду про його законність чи незаконність не створює для ОСОБА_3 юридичних наслідків. Решта доводів апеляції не впливають на законність вирішення спору по суті.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу земельних ресурсів у Черкаському районі про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним відхилити, рішення суду залишити без змін.

Ухвала колегії та рішення суду набувають законної сили з моменту проголошення ухвали та можуть бути оскаржені до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня проголошення ухвали.