Справа № 22-6518       2008 р.

Головуючий у 1 інстанції Мороз І.М.

Доповідач Котула Л.Г.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 м. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 жовтня    2008 року        Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого Котули Л.Г.

Суддів Желепи О.В.,  Штелик С. П.

При секретарі Полонській А.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 22 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м.  Києві державної адміністрації про визнання права користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом Шевченківської районної у м.  Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 22 квітня 2008 року у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням ,  квартирою АДРЕСА_1 відмовлено.

Позов Шевченківської районної у м.  Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення задоволено.

Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення ,  яким задовольнити її вимоги ,  оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права,  висновки суду не відповідають обставинам справи та неповно з»ясовані обставини,  що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача,  пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,  іякі підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити з підстав викладених у ній,  представника відповідача Щербину С А.,  яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ,  вказуючи на те ,  що суд правильно відмовив у задоволені первісного позову,  оскільки ОСОБА_1 не довела ту обставину ,  що вона зі згоди всіх проживаючих вселилася на спірну жилу площу,  перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги ,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Відповідно до  ст.  65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї,  які проживають разом з ним,  вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину,  дітей,  батьків,  а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи,  що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача,  набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням,  якщо при вселенні між цими особами,  наймачем та членами його сім'ї,  які проживають з ним,  не було іншої угоди про  порядок користування жилим приміщенням.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 12 квітня 1985 року №2 (зі змінами) " Про деякі питання ,  що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз»яснив ,  що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб,  які вселилися до наймача,  суд повинен з'ясувати,  чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні,  зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача,  чи приписані вони в даному жилому приміщенні,  чи було це приміщення постійним місцем їх проживання,  чи вели вони з наймачем спільна господарство,  тривалість часу їх проживання,  чи не обумовлювався угодою між цими особами,  наймачем і членами сім'ї,  що проживають з ним,  певний порядок користування жилим приміщенням.  При цьому,  як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 p. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя",  наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою,  яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення,  або ж для відмови їй у цьому.

Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те,  що особи,  які вселилися,  не набули права користування жилим приміщенням,  якщо за обставинами справи безспірно встановлено,  що вони висловлювали таку згоду.

Судом встановлено,  що у 1963 році ОСОБА_4 на сім'ю із трьох осіб його,  дружину ,ОСОБА_10,  та сина,  ОСОБА_5 була надана двокімнатна АДРЕСА_1 (а.с. 30)

У 1994 році ОСОБА_4 помер ,  а у 2000 році померла його дружина і в 24жовтня 2005 року помер їх син.

ОСОБА_1 була зареєстрована в двокімнатній квартирі №52 жилою площею 31, 2 кв.м цього ж будинку.

Крім неї ,  у квартирі були зареєстровані її мати ,  ОСОБА_6О,  наймач жилого приміщення та брат ОСОБА_7

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволені позову про визнання права користування спірною жилою площею,  а саме: АДРЕСА_1 та задовольняючи зустрічний позов ,  суд правильно виходив з того ,  що ОСОБА_1 не надала суду доказів ,  що при її вселенні на спірну жилу площу був дотриманий установлений порядок,  а тому правильно виселив її зі спірної жилої площі без наданш іншого жилого приміщення.

ОСОБА_1 в обгрунтування своїх вимог посилалася на те ,  що вона з квітня 1995 року вела з ОСОБА_5 спільне господарство,  підтримувала подружні стосунки році та проживала на спірній жилій площі.

Однак,  вона не надала доказів в підтвердження того ,  що мати ОСОБА_5 і сам ОСОБА_5 давали згоду на її вселення як члена сім'ї на спірну жилу площу •

Суд дав належну оцінку зібраним у справі доказам ,  в тому числі і показанням свідків допитаним за клопотанням ОСОБА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обгрунтовано не взяв їх до уваги,  оскільки про обставини вселення ОСОБА_1 на спірну жилу площу їм не були відомі.

Крім того,  як видно з матеріалів справи,  квартплата та плата за комунальні послуги поАДРЕСА_2 не оплачувалися з 1997 року.

З  матеріалів справи також випливає,   що     ОСОБА_1  зберігала право користування іншим житлом,  квартироюАДРЕСА_2 мати ОСОБА_6 з 1991 року перебуває на   квартобліку як така ,  що потре у покращення житлових умов.(а.с. 9)

Сама по собі та обставина ,  що рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 25 червня 2007 року встановлено ,  що ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_5 однією сім'єю чоловіка та жінку без шлюбу,  ще не свідчить про те ,  що ОСОБА_1 набула право користування спірною жилою площею,  оскільки не доведені обставини про те ,  що при вселенні ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2 був дотриманий встановлений порядок при її вселенні.

Судом з»ясовані обставини,  які мають значення для правильного вирішення спору,  а тому посилання в апеляційній скарзі на зазначене є безпідставним.

Необгрунтованими є також доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог матеріального та процесуального права ,  оскільки колегія суддів не вбачає таких порушень норм матеріального та процесуального права ,  які б слугували підставою до скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи,  а тому підстав до скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги,  колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст. . ст. 303, 304, 307, 308, 315  ЦПК України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити ,  а рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 22 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення ,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.