Справа №22-2780 2008 р. Категорія: 51
Головуючий у суді першої інстанції Федчишен С.А.
Доповідач: Ковальчук O.B.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Ковальчука О.В.,
суддів : Іващука В.А., Колоса С.С.,
при секретарі: Цехмістер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні нею, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 листопада 2008 року,
установила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 листопада 2008 року зазначений позов частково задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0, 1440 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками будинковолодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відповідно до висновку додаткової будівельно-технічної експертизи № ОС-3 від 7 квітня 2008 року. Виділено у користування ОСОБА_2 - 0, 0512 га (позначеного на плані бузковим кольором), ОСОБА_6 - 0, 0502 га (позначено на плані рожевим кольором). Земельну ділянку площею 0, 0058 га залишити у загальному користуванні. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судового збору 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що на час вирішення спору судом частки у праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 становлять: ОСОБА_2 - 9/25, ОСОБА_3. - 6/25, ОСОБА_4 - 1/4, ОСОБА_5 - 15/100.
Рішенням Виконкому Вінницької міської ради від 7 грудня 1989 року № 414 за співвласниками будинку по АДРЕСА_1 було закріплено земельну ділянку площею 1440 кв.м. у загальне користування.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 лютого 2002 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та інше виділено у користування ОСОБА_5 - 100, 28 кв.м., ОСОБА_4 - 167, 14 кв.м., у загальне користування 76, 75 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 з компенсацією земельної ділянки ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, що складає 23, 87 кв.м.
Як вбачається з висновку додаткової будівельно-технічної експертизи № ОС від 7 квітня 2008 року, експертом був наданий єдиний варіант користування земельною ділянкою між співвласниками будиковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3., відповідно до якого суд і встановив порядок користування між ними земельною ділянкою.
Оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач дійсно перешкоджає йому у вільному користуванні земельною ділянкою, тому суд на підставі ст.60 ЦПК України відмовив у задоволенні цих його вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої.
Пленум Верховного Суду України у підпунктах "г", "д" п.18 постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснив, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (п. 7 розд. X "Перехідні положення" ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством; при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 p., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
У п.19 цієї ж постанови роз'яснено, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на
подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.
При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.
Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.
Згідно п.21 цієї постанови виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Особами, які беруть участь у справі, у визначеному процесуальним законом порядку не надано суду належних та допустимих доказів, у тому числі правовстановлюючих документів, про те між ким і коли виникло право спільної часткової власності на вказаний будинок, чи укладалась між попередніми власниками будинку угода про порядок користування земельною ділянкою і на яких умовах, якщо вона мала місце.
Встановлено і особами, які беруть участь у справі, не оспорюється, що між співвласниками будинку АДРЕСА_1, зокрема ОСОБА_7, якому належало 2/5 частки цього будинку(на даний час ця частина будинку належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5.), ОСОБА_6, якій належало 6/25 частки цього будинку, та ОСОБА_2, якому належало 9/25 частки цього будинку, 11 жовтня 1984 року було укладено договір про порядок користування реальними частинами будинку, за умовами якого земельною ділянкою сторони користуються пропорційно праву власності на будинок.
Рішенням Виконкому Вінницької міської ради від 7 грудня 1989 року № 414 за співвласниками будинку по АДРЕСА_1 було закріплено земельну ділянку площею 1440 кв.м. у загальне користування.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 лютого 2002 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та інше виділено у користування ОСОБА_5 - 100, 28 кв.м., ОСОБА_4 - 167, 14 кв.м., у загальне користування 76, 75 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 з компенсацією земельної ділянки ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, що складає 23, 87 кв.м.
На час вирішення спору судом частки у праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 становлять: ОСОБА_2 - 9/25, ОСОБА_6 - 6/25, ОСОБА_4 - 1/4, ОСОБА_5 - 15/100. Ці особи стали співвласниками будинку до 1 січня 2002 р.
Згідно висновків будівельно-технічної експертизи № ОС-74 від 6 лютого 2008 року та додаткової будівельно-технічної експертизи № ОС-3 від 7 квітня 2008 року, неможливо розділити земельну ділянку між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, згідно ідеальних часток у домоволодінні, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5. виділено земельну ділянку площею меншою за їх ідеальні долі у будинковолодінні.
Експертами встановлено, що площа земельної ділянки, якою користуються ОСОБА_6 та ОСОБА_2 складає : 1487-372-43-58=1014 кв. м, де:
• - 1487 - загальна площа земельної ділянки;
• - 372 - площа, якою користуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5.;
• - 43 - самозахват;
• - 58 - двір загального користування.
Якщо прийняти земельну ділянку площею 1014 кв.м за 100%, то площа земельної ділянки ОСОБА_6 відповідно до її ідеальної частки складає (1014 х 40) :100 = 405, 60 кв.м, а площа земельної ділянки ОСОБА_2 - (1060 х 60) :100 =608, 40 кв.м.
За клопотанням позивача висновком додаткової будівельно-технічної експертизи № ОС-3 від 7 квітня 2008 року запропоновано варіант користування земельною ділянкою з урахуванням рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 лютого 2002 року, за яким ОСОБА_2 виділяється 512 кв.м. спірної земельної ділянки, а ОСОБА_6 - 502 кв.м., тобто останній виділяється більша за розміром земельна ділянка ніж її частка у спільній власності на будинок, а тому її права не порушено.
За таких обставин не можна визнати невірним висновок суду першої інстанції про встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами саме за цим варіантом.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що провадження у справі слід закрити, оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 січня 1999 року закрито провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у зв'язку із відмовою від позовів, є безпідставними, оскільки відповідно до положень п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України для
закриття провадження у справі з цих підстав необхідно щоб така ухвала набрала законної сили, однак названа ухвала постановою Президії Вінницького обласного суду від 2 листопада 2000 року скасована як постановлена з порушенням норм процесуального права. Крім того зі змісту названої ухвали не вбачається, що закрито провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Наведені у апеляційній скарзі інші порушення норм процесуального права не є такими, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Рішення суду у частині відмови у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою фактично сторонами не оскаржується, а тому з огляду на положення ч.1 ст.303 ЦПК України щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення суду в межах доводів апеляційної скарги рішення суду у цій частині слід залишити без змін.
Рішення постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.