Справа №11a-770/2008 р. Головуючий у І інстанції - Стецик Я.Є.
Категорія - ч.2 ст. 187 КК України Доповідач - Леон О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Леона О.І.
суддів: Яременка О.Д., Гаврилова В.М.
з участю прокурора: Горин У.І.
адвоката: ОСОБА_1
засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 9 липня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, який народився в с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, житель м. Городка Львівської області, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, військовозобов'язаний, відповідно до ст.89 КК України не судимий , -
засуджений за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 8 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, який народився і мешкає у м. Городку Львівської області, з незакінченою вищою освітою, не одружений, непрацюючий, військовозобов'язаний, відповідно до ст.89 КК України не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, який народився в с. Воля Малнівська Мостиського району Львівської області, мешкає в м. Городок Львівської області, з незакінченою середньою освітою, не одружений, не працюючий, військовозобов'язаний, раніше судимий, останній раз:26.06.2005р. Городоцьким районним судом Львівської області за ч.1 ст.309 КК України справу, закрито на підставі ст.45 КК України, -
засуджений за ч.2 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
Вирішено питання відшкодування матеріальної шкоди.
Міру запобіжного заходу засудженим змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Строк відбуття покарання засудженим рахується з 09.07.2008р.
В строк відбуття покарання ОСОБА_2 зараховано його попереднє ув'язнення з 19.06.2007р. по 29.06.2007р., а ОСОБА_3 з 19.10.2007р по 25.10.2007р.
За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25 березня 2006р. біля 21 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою між собою та двома невстановленими слідством особами, знаходячись на вул. Шевченка в м. Городку Львівської області, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6, котрий проходив в цей час по вказаній вулиці, в ході якого нанесли останньому удари кулаками по голові, в результаті чого той впав на землю і втратив свідомість, після чого заволоділи майном потерпілого на загальну суму 2400 гривень.
Біля 1.30 год. 13 травня 2007р., ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і, маючи умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, за попередньою домовленістю між собою, на вул. Б.Хмельницького в м. Городку Львівської області вчинили розбійний напад на неповнолітнього ОСОБА_7, який в цей час проходив повз них, в ході якого повалили потерпілого на землю, приставили до голови металевий засув від воріт та з погрозою застосування насильства, яке було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1264 гривні, після чого, нанісши декілька ударів ногами по тілу потерпілого, з місця події втекли.
В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, зазначив, що вирок суду є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано кримінальний закон, судовим слідством не встановлено і не доведено вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, тому просить вирок суду відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, просить призначити йому покарання мінімальне передбачене ст. 187 ч.2 КК України, враховуючи його визнання вини, розкаювання у вчиненому, його сімейний стан та стан здоров'я його матері.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3 вказує на необ'єктивність судового слідства, на порушення його права на захист під час досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок суду скасувати.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та просить пом'якшити призначене судом покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, які підтримали апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав частково і пояснив, що 26 березня 2006 року зустрівся з ОСОБА_3 неподалік кінотеатру в м. Городок, де ОСОБА_3 розказав йому, що у вечірній час 25.03.2006 року він викрав у незнайомця мобільний телефон марки «Нокія». При цьому ОСОБА_3 не сказав з ким саме він вчинив крадіжку мобільного телефону, а лише запропонував продати цей телефон за 100 доларів. Погодився і допоміг продати зазначений телефон ОСОБА_8. Під час продажу телефону був присутній і сам ОСОБА_3 До продала також користувався цим телефоном.
Крім цього, засуджений ОСОБА_2 пояснив, що не приймав участі у пограбуванні неповнолітнього ОСОБА_9 і що таке вчинив ОСОБА_4 в його присутності, але без його відома і попередньої домовленості з ним. Визнає свою вину частково лише в тому, що допомагав продавати як в першому, так і в другому випадках викрадені речі (мобільний телефон).
ОСОБА_3 свою вину не визнав і пояснив, що зовсім не причетний до факту розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 Вважає, що ОСОБА_2 наговорює на нього, оскільки на прохання останнього допоміг йому продати мобільний телефон, бо вимагав повернення боргу від ОСОБА_2 Пізніше дізнався, що цей телефон належав потерпілому ОСОБА_6
Засуджений ОСОБА_4 свою вину визнав частково і пояснив, що не вчиняв пограбування неповнолітнього ОСОБА_9, а таке зробив ОСОБА_2 Свою вину визнає частково лише в тому, що допоміг продати ОСОБА_2 викрадений у потерпілого мобільний телефон.
Суд не прийняв до уваги доводів засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 щодо невизнання своєї вини, оскільки такі повністю спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. ОСОБА_14, ОСОБА_15, не довіряти яким у суду немає підстав, котрі є логічними і послідовними та узгоджуються з іншими доказами по справі й відтворюють реальну картину подій, що мала місце з потерпілими. Всі вищевказані доводи засуджених суд розцінив, як намір уникнути кримінальної відповідальності за вчинене або перекласти відповідальність на іншу особу.
Так, винність засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочинного діяння стверджується сукупністю доказів по справі, належно зібраних досудовим слідством і перевірених в судовому засіданні, зокрема:
- показаннями потерпілого ОСОБА_6, який показав, що біля 21 год. 25 березня 2006 року повертався з роботи додому. Проходячи по вул. Шевченка в м. Городок, побачив навпроти заводу „Ювелірний прилад" чотирьох хлопців, які йшли на зустріч. Коли порівнявся з ними, останні підбігли до нього і почали наносити йому удари кулаками рук по голові, від чого впав на землю. Далі ці хлопці почали витягувати з кишень одягу його речі. Викрали мобільний телефон марки „Нокія 72501", ІМЕІ 353371001620317, з стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку „Київстар", абонентський номер +380672 684424, вартістю 1400 гривень, чоловічий одеколон „Жіванші", виробництва Франції, вартістю 400 гривень та гроші в сумі 600 гривень. Серед хлопців, які вчинили на нього напад, впізнав ОСОБА_2 і ОСОБА_3;
- показаннями свідка ОСОБА_8, який показав, що 31 березня 2006 року у вечірній час біля костелу у м. Городок зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які запропонували купити у них мобільний телефон марки „Нокія 72501". Пояснили, що їм потрібні гроші і що телефон не є краденим. Не пригадує, хто з них показав йому цей мобільний телефон. Оглянувши телефон, купив його за 250 гривень, із яких 150 гривень дав їм відразу. Також не пригадує, кому з них віддавав гроші за куплений телефон. Приблизно в середині травня 2006 року вказаний мобільний телефон загубив, коли їхав в маршрутному таксі з м. Львова додому;
- показаннями свідка ОСОБА_13, оголошеними в судовому засіданні, який показав, що 17 травня 2006 року після закінчення робочого дня їхав в маршрутному таксі №140 з м. Львова в м. Городок. Попереду нього сидів його знайомий ОСОБА_8, який був випившим. Зауважив, що під час руху маршрутки ОСОБА_8 користувався мобільним телефоном. Коли маршрутне таксі приїхало в м. Городок і з нього почали виходити пасажири, то побачив на підлозі маршрутки біля сидіння, на якому сидів ОСОБА_8, мобільний телефон. Зрозумів, що ОСОБА_8 загубив мобільний телефон, а тому підняв і забрав цей телефон, вирішивши залишити його собі, щоб в подальшому продати;
- показаннями свідка ОСОБА_12, яка показала, що у 2004 році познайомилася з ОСОБА_2 і що приблизно в кінці березня 2006 року до неї на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_2 з абонентського номера +380672684424 і сказав, що цим номером він буде користуватися тимчасово. При цьому ОСОБА_2 не говорив їй звідки у нього цей телефон;
- протоколом добровільної видачі від 14.06.2008р., згідно з яким свідок ОСОБА_16 видав працівниками міліції мобільний телефон марки „Нокія 72501", який в його присутності 17.05.2006 року у маршрутному таксі загубив свідок ОСОБА_8;
- протоколом виїмки від 07.04.2006 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_6 вилучено гарантійне свідоцтво на викрадений у нього мобільний телефон марки „Нокія 72501";
- протоколами огляду вищевказаного мобільного телефону та гарантійного свідоцтва і постановою про залучення таких до справи в якості речових доказів;
- протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 29 листопада 2006 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 серед осіб, представлених йому для впізнання, впізнав ОСОБА_2 як особу, котра в групі ще з трьома особами 25 березня 2006 року, біля 21 години, по вул. Шевченка м. Городок вчинили розбійний напад на нього;
- протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 29 листопада 2006 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 серед осіб, представлених йому для впізнання, впізнав ОСОБА_3 як особу, котра в групі ще з трьома особами 25 березня 2006 року, біля 21 години, по вул. Шевченка м. Городок вчинили розбійний напад на нього;
- протоколами ставок віч-на-віч між потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і ОСОБА_17, де ОСОБА_6 підтвердив свої показання щодо того, що саме вищевказані особи в групі ще з двома іншими особами вчинили 25 березня 2006 року розбійний напад на нього;
- протоколами ставок віч-на-віч між свідком ОСОБА_8 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2, де свідок ОСОБА_8 підтвердив обставини придбання ним 31 березня 2006 року у вечірній час біля костелу в м. Городок у вищевказаних осіб мобільного телефону марки „Нокія 72501" за 250 гривень;
• - рапортом о/у ВКР Городоцького райвідділу міліції ОСОБА_18, в якому він вказує, що відразу ж після вчинення пограбування ОСОБА_6 25 березня 2006 року, біля 21 години, з викраденого в нього мобільного телефона в 21 год. 47 хв. 54 сек. поступив дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_12, яка є дівчиною ОСОБА_2 В загальному між викраденим мобільним телефоном ОСОБА_6 і мобільним телефоном ОСОБА_12 пройшов обмін 178 дзвінками;
• - протоколом огляду місця події (ділянки дороги на вул. Шевченка у м. Городок між заводом «Ювелірприладмаш» та будинковолодіння №8) і заявою потерпілого ОСОБА_6 про факт вчинення на нього чотирма особами розбійного нападу, чим стверджується час і місце вчинення злочину.
Винність засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочинного діяння повністю стверджується сукупністю доказів по справі, належно зібраних досудовим слідством і перевірених в судовому засіданні. А саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_7, який показав, що 12 травня 2007 року разом з ОСОБА_19 перебував на дискотеці, яка проходила на вул. Парковій у м. Городку. Коли, біля 1.20 год., 13 травня 2007 р. повертався з дискотеки додому і проходив через «Старий парк», то побачив, що назустріч йому йдуть двоє невідомих хлопців віком 20-25 років. На запитання хлопця, який був нижчого росту, чи має закурити, відповів, що не має, після чого цей хлопець повалив його на землю лицем донизу та закривав йому своєю рукою очі. Другий хлопець вищого росту приклав до його голови щось металеве і сказав, що проб'є монтировкою голову, коли він (потерпілий) буде пручатися. Сприйняв як реальну їхню погрозу, а тому не чинив цим особам жодного опору. Нижчий ростом хлопець вивернув його кишені, з яких забрав мобільний телефон марки «Соні Еріксон-2530і" і 10 гривень. Поки нападники обшукували кишені його одягу, то лежав спокійно і просив їх не бити його. Забравши викрадене, нападники сказали йому лежати на землі і рахувати до десяти, а лише після цього вставати і йти додому. Під час викрадення речей йому нанесли біля п'яти ударів ногами по животі з обох сторін, з чого зрозумів, що йому наносили удари обидва нападники. З викраденим нападники втекли в сторону «Старого парку», а він пішов додому, де розповів про все своїм батькам. Вартість викраденого мобільного телефону "Соні-Еріксон 25301" оцінює в 979 гривень. В даному телефоні була ще картка додаткової пам'яті вартістю 250 гривень та стартовий пакет - "Діджус", номер 80968374457, вартістю 25 гривень;
- показаннями свідка ОСОБА_10, який показав і підтвердив той факт, що приблизно в кінці травня 2007 року, він на прохання ОСОБА_4 придбав у нього мобільний телефон марки „Соні-Еріксон 25301" за 200 гривень. Не знав і не здогадувався, що купив викрадений телефон. Через тиждень часу даний телефон перепродав ОСОБА_11. за 350 гривень. Коли дізнався від працівників міліції, що цей телефон викрадений і його вилучили в ОСОБА_11, то повернув батькам останнього гроші за цей телефон в сумі 350 гривень.
- показаннями свідка ОСОБА_11, оголошеними в судовому засіданні, який підтвердив факт покупки ним в кінці травня на початку червня 2007 року мобільного телефона марки „Соні-Еріксон 25301" у ОСОБА_10 за 350 гривень;
- протоколом вилучення від 14.06.2007р. у свідка ОСОБА_11. мобільного телефону марки "Соні-Еріксон 25301", який був викрадений у потерпілого ОСОБА_7;
- протоколами ставок віч-на-віч від 18 червня 2007 року та 03 серпня 2007 року між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і ОСОБА_4, де ОСОБА_7 підтвердив свої показання щодо того, що саме вищевказані особи вчинили 13 травня 2006 року розбійний напад на нього і відкрито викрали мобільний телефон та гроші в сумі 10 гривень;
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, вважає, що дії засуджених вірно кваліфіковано за ч.2 ст.187 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, який зазнав нападу (розбій) та з погрозою застосування такого насильства, а для засудженого ОСОБА_2 ще й з ознакою повторності.
Покликання в апеляціях захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 про недоведеність застосування до потерпілих насильства, небезпечного для життя та здоров’я, а тому і відсутності кваліфікуючих ознак розбою, колегія суддів, не бере до уваги та вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 25 грудня 1992р. із відповідними змінами „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого насильство - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасних розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до
вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід відносити насильство, що призвело до втрати свідомості, застосування спеціальних знарядь.
Також, не знайшли свого підтвердження покликання, в апеляції засудженого ОСОБА_3, на однобічний розгляд справи з обвинувальним ухилом, у зв'язку з чим були порушені його права на захист. У справі не виявлено жодних даних про порушення вимог кримінально-процесуального закону в ході досудового чи судового розгляду справи.
Призначаючи засудженим покарання, суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особу кожного засудженого, а саме те, що засуджені частково відвернули заподіяну потерпілим шкоду, позитивно характеризуються за місцем свого проживання, а засуджений ОСОБА_3 ще й за місцем навчання, що засуджений ОСОБА_2 проживає з батьками і його матір має незадовільний стан здоров'я, що засуджений ОСОБА_3 проживає з матір'ю, а засуджений ОСОБА_4 з матір'ю та сестрою, врахував обставини, що обтяжують покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння та вірно обрав їм покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст. 187 КК України, як необхідне та достатнє для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, що відповідає вимогам ст.65 КК України.
При наведених обставинах підстав для задоволення апеляцій і зміни чи скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Мостиського районного суду Львівської області від 9 липня 2008 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 - без задоволення.