ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2а-951/10/0408
Провадження № б/н
П О С Т А Н О В А
іменем України
"16" грудня 2010 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
в складі:
головуючого судді Валуєвої В.Г.
при секретарі Севанян М.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу про перерахунок державної соціальної допомоги як дитині війни
ВСТАНОВИВ:
У грудня 2010 року позивач звернулась до суду з даним позовом. В обгрунтування позову зазначила, що вона народилась у 1937 р. та відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з
01.01.2006року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте, з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону державної соціальної допомоги їй не проводилися, а з січня 2008 року проводяться не в повному обсязі. Відповідач на її звернення у листопаді 2010 р. надав відповідь, що до січня 2008 року виплата цих сум не була передбачена Законом „Про Держбюджет", а надалі розмір сум було встановлено постановою КМУ з 22.05.2008 року - 48,10 грн., з 01.07 - 48,20 грн., з 01.10 - 49.80 грн. Проте, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Дія ст. 77, 110 Закону України „Про Держбюджет України за 2006 р." від
20.12.2005року та п. 12 ст. 71 Закону України „Про Держбюджет України на 2007 р." від
19.12.2006року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Як їй стало відомо із засобів масової інформації Рішенням Конституційного Суду України від
09.07.2007року визнано неконституційним положення Закону України „Про Держбюджет на 2007 р.", в частині, якою зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зокрема у п. 5 рішення зазначено, що „ законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони. Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2006 року. Посилаючись на зазначене просила поновити пропущений строк позовної давності, враховуючи, що про порушення свого права вона дізналася нещодавно із засобів масової інформації та визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії протиправною, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 по 30.09.2010 р.р.
У судове засідання позивач не з`явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, на позові наполягає.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав до суду письмові заперечення, у яких проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Ст. 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 року в розмірі 47 гри., з
01.04.2008року - 48, 10 гри., з 01.07.2008 року - 48,20 гри., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн., так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а надалі п. 8 постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності з 22.05.2008 року.
Відповідно до ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 р." в редакції Закону № 3367-ГУ від 19.01.2006 року пільги, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету > першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахувань підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Держбюджет України на 2007 р." дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнав неконституційними. Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року тексі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2939-1У від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суд України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними
Відповідно ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішення Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивач не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 р. відповідно ст. 111 Закону України „Про Держбюджет України на 2007 р." права на отримання підвищення як дитині війни не мала.
Таким чином відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як дитині війні 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року у розмірі встановленому для ветеранів війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 22.05.2008 року знову у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування даної надбавки у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.
Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.2008 року - 48. 01 грн., з 01.07 - 48,2 грн.. з 01.10 - 49.80 грн. У даній постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05.2008 року. Відповідач з 22.05.2008 о проводить позивачу нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною
постановою. Проте, дана постанова суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а не в сумах, визначених постановою КМУ № 530.
Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.
Ст. 99 КАС України з 01.08.2010 встановлено 6-місячний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно ст 100 цього ж Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В даному випадку сторони не наполягають на застосуванні даного строку, тому суд не застосовує позовну давність в межах закону.
При вирішення питання стягнення судових витрат, суд на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, вважає правильним стягнути з держбюджету на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 152 Конституції України, ст. ст. 1.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законами України „Про Державний бюджет України на 2006 р.," 2007 р.", 2008 р.", ст. 9, 11, 99, 100, 159, ст. 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 01.06.2010 р.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 - 03,40 грн. судових витрат.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя: В. Г. Валуєва