Справа № 22ц-1052 2008р.
Головуючий по 1 інстанції Клочко О.В.
Категорія: 30, 34
Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.
апеляційний суд
черкаської області
РІШЕННЯ
Іменем України
30 вересня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Корнієнко Н.В., Скіця М. І.
при секретарі Лисаченко С. В.
з участю експерта ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
встановила:
В листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4., третя особа - ОСОБА_5. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 18 червня 2007 року, близько 10.00 год. на перехресті вулиць Шевченка та Різдвяна в м. Черкаси сталася ДТП в результаті зіткнення автомобілів, ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5. та "ГАЗ - 31105", д.н.з. НОМЕР_2, під його керуванням, внаслідок якої було пошкоджено обидва автомобілі.
Вина ОСОБА_5. в порушенні ПДР встановлена постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2007 року, котрою його притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 УпАП України.
Згідно автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 з урахуванням втрати товарної вартості становить 11946, 78 грн.
Просив стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди 12407, 78 грн. та на відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.
У березні 2008 року позивач свої позовні вимоги уточнив: просив залучити до справи у якості співвідповідача ОСОБА_5. та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4. та ОСОБА_5. завдані матеріальні збитки в сумі 11946, 78 грн. та моральну шкоду у сумі 5000 грн., а всього 16946, 78 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
ОСОБА_3 оскаржив вищезазначене рішення, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, ухваленного з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що судом першої інстанції грубо проігноровано його клопотання про виклик в судове засідання експерта ОСОБА_2, і в наслідок цього зроблений хибний висновок, що спеціаліст ОСОБА_2 не попереджався в судовому порядку про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, виготовив висновок за його власні кошти, що унеможливило визнання такого висновку як належного та об'єктивного доказу по справі однак не прийняв ніяких мір для виконання ухвали суду про призначення судово - автотоварознавчої експертизи, призначеної за клопотанням відповідача ОСОБА_5.
Просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2008 року та постановити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом, ухваливши його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і доказах, досліджених у судовому засіданні.
Постановлене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу при ухваленні рішення суд приймає рішення щодо:
1. 1) наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються;
2. 2) наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні позову на підставі ст. 1187 ЦК, суд першої інстанції керувався неможливістю встановлення вартості відновлювальних робіт та необхідних матеріалів т.я. автомобіль частково було відремонтовано позивачем.
Проте з такими висновками не можна погодитися на таких підставах.
При ухваленні рішення суд послався, що калькуляція вартості ремонту пошкодженого автомобіля складена у відсутність відповідача котрий не погоджувється з визначеним у такий спосіб розміром збитків. Суд обговорив питання про можливість призначення судової експертизи однак не прийняв належних мір для виконання ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 18 червня 2007 р. у м. Черкаси, на перехресті вулиць Шевченка та Різдв»яна сталася ДТП з участю позивача, котрий керував автомобілем ГАЗ -31105 д.н.з. СА 3350 АС, що належить йому на праві приватної власності та відповідача, котрий керував автомобілем ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1. В результаті зіткнення були пошкоджені обидва автомобілі.
Також ОСОБА_5. не заперечується наявність у його діях порушень ПДР встановлених постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2007 року, котрою його притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 УпАП України з накладенням адмінстягнення.
Також не заперечується сторонами і підтверджено матеріалами справи, що власником транспортного засобу на день ДТП була ОСОБА_4. яка була первісним відповідачем, а залучений до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 керував транспортним засобом на підставі нотаріально - посвідченого доручення.
Так, відповідно до статей 8, 213, 215 ЦПК умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.
Згідно зі ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних подій.
З огляду на підстави заявленого позову - ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК - встановленню судом підлягали такі юридичні факти, як наявність шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, винної поведінки одного чи обох володільців цих джерел та причинного зв'язку між шкодою і їх (чи його) протиправною поведінкою.
Зазначені юридичні факти суд повинен встановити й обґрунтувати доказами, одержаними у визначеному законом порядку за допомогою передбачених ч. 2 ст. 57 ЦПК засобів доказування і перевіреними у судовому засіданні.
Суд відповідно до ст. 212 ЦПК оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог статей 213, 215 ЦПК рішення суду має містити чіткі вичерпні та безумовні висновки щодо доведеності чи недоведеності юридичних фактів, що мають значення для справи, на підставі оцінки доказів відповідно до вимог ст. 212 ЦПК.
Суд на порушення статей 212, 214, 215 ЦПК на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився щодо розміру матеріальної шкоди, сконцентрував свою увагу виключно на висновку автотоварознавчого дослідження від 09 липня 2007 p., хоча такий висновок (а.с. 7-19) згідно зі ст. 57 ЦПК є лише одним із доказів, який підлягає оцінці та дослідженню разом з іншими наявними у справі доказами.
Усупереч зазначеним процесуальним нормам права суд не забезпечив виконання ухвали суду про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи на предмет визначення розміру матеріальної шкоди і таким чином, не встановив юридичного факту, який підлягав встановленню судом у цих правовідносинах.
При цьому суд першої інстанції вказав, що визначення дійсного розміру завданої шкоди стало неможливим т.я. позивач вже частково відремонтував автомобіль не надавши суду належних доказів стосовно понесених ним витрат.
За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 p. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах (договору оренди, довіреності тощо).
У зв'язку з тим, що районним судом по справі була призначена судово -автотоварознавча експертиза (а.с. 66) однак матеріали справи експертом були повернуті і висновок не складений, колегія суддів, задовольнивши клопотання сторін, ухвалою від 03 червня 2008 року призначила по справі судово автотоварознавчу експертизу (а.с. 136-137).
При призначенні експертизи судова колегія врахувала доводи і заперечення сторін, пояснення експерта -автотоварознавця ОСОБА_2 і ту обставину, що позивачем вже частково було проведено ремонт пошкодженого автомобіля, що унеможливлює визначення величини втрати товарного вигляду.
Згідно висновку даної експертизи загальна вартість робіт і матеріалів необхідних для ремонту автомобіля з врахуванням вже проведеного ремонту, але не враховуючи робіт, що не відповідають технологічним даним та нормативним вимогам заводу-виробника, становить 5968 гривень 38 копійок.
Вищезазначена сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача, враховуючи, що прийнятими апеляційном судом заходами іншої суми на відшкодування шкоди не визначено і сторонами з цього приводу належних і допустимих доказів не надано.
Враховуючи викладене і оцінюючи пояснення сторін, письмові докази в їх сукупності, колегія суддів визнала за встановлене, що матеріальна шкода в сумі 5968 гривень 38 копійок заподіяна позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, між діями якого (порушення п. 7.8.3 є Правил дорожнього руху) і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
До того ж згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших особі, які беруть участь у справі.
Помилковим є висновок районного суду і в частині відмови позивачу у відшкодуванні моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Районний суд всупереч вказаної матеріальної норми закону зазначив, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, що суперечить чинному законодавству.
Колегія суддів вважає, що у зв'язку з винними діями відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода, викликана тим, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди зі значними пошкодженнями його автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження. Окрім того, позивач був позбавлений можливості користування автомобілем, у нього порушились звичні життєві зв'язки, спілкування з близькими, він змушений займатися питаннями ремонту автомобіля оскільки відповідач від добровільного відшкодування шкоди за пошкодження автомобіля відмовився. З урахуванням суті позовних вимог, обсягу спричинених позивачу моральних страждань, колегія суддів вирішила, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_5 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими і підлягають до часткового задоволення в сумі 2000 гривень виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до вимог статей 79, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 задоволені частково, то з відповідача на його користь підлягає стягненню 63 грн. сплаченого держмита, 30 грн. витрат на ІТЗ та 230 гривень за проведення автотоварознавчого дослідження, а всього 323 гривні. В свою чергу з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_5. підлягає до стягнення 50% або 480 гривень 50 копійок понесених останнім витрат за проведення судово - автотоварознавчої експертизи.
Не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_3 до юридичного власника транспортного засобу ОСОБА_4. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, враховуючи, що для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди двома або кількома особами, необхідно встановити спільний намір співучасників заподіяння шкоди. Солідарну відповідальність з відшкодування шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані
спільним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій, а за обставинами справи транспортним засобом керував відповідач ОСОБА_5. на підставі нотаріально - посвідченого доручення і тільки він повинен нести тягар відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Крім того необхідно скасувати заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Придніпровського районного суду від 07 грудня 2007 року у вигляді накладення арешту на майно ОСОБА_4.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1167, 1187, ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 5968 гривень 38 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 323 гривні.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі в сумі 480 гривень 50 копійок.
Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль VOLKSWAGEN GOLF-3-1.4, 1992 року випуску, д.н.з.НОМЕР_3, зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_4, мешканкою АДРЕСА_1, вжиті відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2007 року.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.