П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 року.                                              м. Сімферополь.

    Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим Мельник Т.О., розглянувши апеляцію адвоката ОСОБА_1 на постанову Київського  районного суду м. Сімферополя від 02 лютого 2010р. щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,  

                        ВСТАНОВИЛА:

    Постановою суду ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130  КУпАП і піддано стягненню у вигляді  позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 04.01.2010р. о 23 годині 25 хвилин, на вул. Л.Чайкіної,3, у м. Сімферополі керував транспортним засобом Фіат, р.н. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння. У присутності двох свідків від відповідного огляду для встановлення стану сп’яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.  

    В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити за відсутності складу інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення або направити справу на новий судовий розгляд.   Свої доводи мотивує тим, що фактично автомобілем керував ОСОБА_4. Після того, як ОСОБА_4 поставив транспортний засіб на стоянку, ОСОБА_2 був незаконно затриманий співробітниками ДАІ, які до того ж безпідставно застосували до нього фізичний примус та спеціальні засоби, що підтверджено висновками медичного огляду. Вказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Зазначає, що до свідчень співробітників ДАІ необхідно відноситися критично. Відсутність протоколу про адміністративне затримання, відповідно до ст.261КУпАП, а також відсутність в адміністративному протоколі відмітки про тимчасове вилучення автомобіля свідчать про грубе порушення вимог процесуального закону та ставлять під сумнів правдивість свідчень робітників міліції. Свідчення ОСОБА_5 також необхідно оцінювати критично, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи.

           Перевіривши доводи апеляції, вивчивши матеріали справи, заслухавши адвоката,  який підтримав апеляцію, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляції без  задоволення.

           Суд першої інстанції при прийняті рішення обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1), свідчень ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що у їх присутності ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп’яніння (а.с.4,5).

            В ході судового розгляду справи інспектори ДАІ ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили, що ними було затримано автомобіль під керуванням ОСОБА_2, який знаходився у стані сп’яніння, вів себе агресивно, стверджуючи, що не знаходився за кермом. Відмовився від проходження медичного огляду на підтвердження стану сп’яніння, у зв’язку з чим відносно нього було складено адміністративний протокол. Коли ОСОБА_2 був затриманий, в автомобілі знаходилась ще особа, також у стані сп’яніння.

_____________________________________________________________________________

Справа №33-267/10                                                                  Головуючий у першій інстанції – Долгополов А.М.

ОСОБА_2 почав писати зауваження у протоколі, однак потім відмовився підписувати його та зазначити прізвище особи, яка нібито керувала транспортним засобом (а.с.38).

           З зазначеними доказами об’єктивно узгоджуються пояснення свідка ОСОБА_5, який підтвердив, що він знаходився неподалеку під час затримання ОСОБА_2 співробітниками ДАІ. При цьому, саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом та візуально знаходився у стані сп’яніння. Також правопорушник заперечував свою провину та нахабно поводився з робітниками міліції.

           Таким чином, зазначені докази, на думку суду, об’єктивно спростовують доводи  апелянта про відсутність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому правопорушення.

            Свідчення ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_5 повністю узгоджуються між собою та іншим доказами по справі, у зв’язку з чим підстав для їх критичної оцінки не має.

             За таких підстав, відповідні посилання апеляції захисника є неспроможними. Крім того, з матеріалу не вбачається, що до ОСОБА_2 застосовувалося адміністративне затримання. Відсутність в матеріалі відповідних документів щодо вилучення транспортного засобу на штрафну площадку не спростовує доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення.      

              Враховуючи фактичні обставини справи, судом першої інстанції свідченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було обґрунтовано дана критична оцінка внаслідок приятельських зв’язків із правопорушником, а також невідповідності їх свідчень сукупності зібраних по справі доказів.  Крім того, при складанні адміністративного протоколу, ОСОБА_2 про те, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_4 не зазначив.  

              З урахуванням наведеного, ретельно вивчивши зібрані по справі докази, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

              Підстав для скасування постанови суду не вбачається.

              Накладене стягнення відповідає вимогам ст.33 КУпАП.

              Керуючись ст. 294 КУпАП,

                                                            ПОСТАНОВИЛА:  

          Апеляцію адвоката ОСОБА_1  з алишити без задоволення.

          Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 02 лютого 2010р. щодо ОСОБА_2  за ч.1 ст.130 КУпАП   залишити без змін.

          Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                              Мельник Т.О.