Справа № 11-101/2010 Головуючий у і інстанції – Рудика Л.Д.
Категорія: ч.1 ст.164 КК України Доповідач – Збитковська Т.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого-судді Баглика С.П.
Суддів -Збитковської Т.І, Гладкого С.В.
За участю прокурора – Ютовець Н.І.
Засудженого – ОСОБА_2
Потерпілої – ОСОБА_3
Захисника - адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Сарненського районного суду від 14 грудня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України раніше судимий 28.11.2008 року Приморським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.190, ч.2 ст.185, ст.70 КК України на два роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням- іспитовим строком в один рік і шість місяців,-
засуджений за ч.1 ст.164 КК України на один рік обмеження волі. На підставі ст.71 КК України шляхом часткового складання покарань остаточне покарання призначене- два роки і два місяці позбавлення волі.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_2, будучи зобов”язаним за рішенням Сарненського районного суду від 18 серпня 2006 року сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 200 грн. щомісячно, до повноліття дитини, злісно ухилявся від сплати аліментів, допустивши заборгованість в сумі 7380 грн.60 коп.
В поданій на вирок апеляції потерпіла ОСОБА_3 доводить, що суд, не врахувавши пом”якшуючих покарання обставин, обрав засудженому надто суворе покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного злочину, а тому просить змінити вирок і призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його з-під варти.
Апеляція прокурора із змінами містить клопотання про зміну вироку і пом”якшення ОСОБА_2 покарання до штрафу в сумі 1700 грн, з врахуванням скоєння злочину невеликої тяжкості та визнання винним своєї вини, розкаяння у вчиненому, часткового відшкодування заборгованості по аліментах, як обставин, що пом”якшують покарання, які не були враховані судом при постановленні вироку у справі.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції просить вирок скасувати і виправдати його за ч.1 ст.164 КК України. В обґрунтування вимог зазначає, що злісно не ухилявся від сплати аліментів, а суд при розгляді даної справи не з”ясував належним чином всіх фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, і прийняв незаконне процесуальне рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2, його захисника-адвоката ОСОБА_4 та прокурора на підтримання поданих апеляцій, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілої та засудженого підлягають частковому задоволенню, а апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - задоволенню повністю з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку, що не оспорюється і поданих потерпілою та прокурором апеляціях.
Твердження засудженого в апеляції про те, що він злісно не ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини не можна визнати переконливими.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні не заперечував того факту, що знаючи про рішення суду щодо необхідності сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки Альони-18.02.2006 року народження, ніяких коштів, перебуваючи на заробітках, не сплачував, в зв”язку з чим утворилася заборгованість по аліментах в сумі 7380 грн.60 коп. У скоєному щиро розкаюється і добровільно почав сплачувати аліменти з липня 2009 року.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини даної справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КК України.
Поряд з цим, призначаючи покарання винному, суд , на думку колегії суддів, належним чином не дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз”яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „ Про практику призначення судами кримінального покарання”.
Зокрема, зазначивши у вироку , що ОСОБА_2 скоїв злочин невеликої тяжкості і в справі відсутні негативні характеризуючі дані щодо нього з місця проживання, суд покликався на відсутність у справі обставин, які пом”якшують покарання, і призначив винному, за наявності альтернативних санкцій, максимальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.164 КК України.
Однак, з твердженням суду про відсутність у справі обставин, що пом”якшують покарання, погодитись не можна.
Із справи слідує, що ОСОБА_2 визнав свою вину, розкаявся у вчиненому і своїми показаннями сприяв розкриттю злочину, а зазначені обставини чинним закодавством визнані такими, що пом”якшують покарання, про що правомірно йдеться у апеляціях потерпілої та державного обвинувача.
Під час розгляду справи також встановлено, що ОСОБА_2 розпочав погашення заборгованості по аліментах, що підтверджується як показаннями самої потерпілої ОСОБА_3, так і квитанційними чеками, долученими до справи.
Крім того, при апеляційному розгляді справи ОСОБА_3 ствердила, що претензій до ОСОБА_2 не має, оскільки заборгованість по аліментах погашена, про що подано відповідну письмову заяву.
За таких обставин колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_2, за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, і, відповідно до вимог ст. 373 КПК України, рахує за можливе змінити вирок стосовно ОСОБА_2 з призначенням йому покарання у виді штрафу, що не суперечить санкції ч.1 ст.164 КК України.
У відповідності до ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Враховуючи дану норму закону, вирок стосовно ОСОБА_2 від 28.11.2008 року підлягає самостійному виконанню.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції потерпілої ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанці,ї - повністю.
Вирок Сарненського районного суду від 14 грудня 2009 року стосовно ОСОБА_2 - змінити. Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.1 ст.164 КК України до штрафу в сумі 1700 грн. Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року відносно засудженого виконувати самостійно.
Звільнити ОСОБА_2 з-під варти з залу суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ
СУДДІ
Вірно: Суддя Т.І.Збитковська
.