УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді: Новікова Р.В.
Суддів: М'ясоєдової Т.М.
Данила Н.М.
при секретарі: Войциховській Е.В.
З участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, в.о. директора КП УЖКГ "Чонграв" - Романової В.М., голови Колодезянської сільської ради - Штепа Л.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Колодезянської сільської ради, комунального підприємства по управлінню житлово-комунальним господарством "Чонграв" про визнання розпорядження про звільнення ОСОБА_1 таким, що не відповідає чинному законодавству, зміні формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вимушений прогул та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 09 грудня 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Колодезянської сільської ради, комунального підприємства по управлінню житлово-комунальним господарством "Чонграв" про визнання розпорядження про звільнення ОСОБА_1 таким, що не відповідає чинному законодавству, зміні формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вимушений прогул та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 квітня 2003 року він припинив свої трудові відносини на посаді директора КП УЖКГ "Чонграв" за власним бажанням. Ні в день свого звільнення, ні в наступні дні з ним не був проведений остаточний розрахунок і не видана трудова книжка, що з'явилося перешкодою для його працевлаштування. Про те, що його було звільнено 12 січня 2004 року за невиконання умов контракту за п.8 ст. КЗпП України, стало відомо 16.07.2004 року, коли була видана копія Розпорядження № 2 від 12.01.2004 року про розірвання з ним контракту. За період своєї роботи на посаді директора КП УЖКГ "Чонграв" компенсація за невикористану відпустку йому не виплачувалась. Порушенням його законних трудових прав йому заподіяна моральна шкода у сумі 5000 грн.
Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 09 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з КП УЖКГ "Чонграв" на користь ОСОБА_1 2414 грв.78 коп., заборгованості по заробітній платі за період з 01.10.2002 року по 30.04.2003 року, 447 грв.95 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку за відпрацьований період з
Справа № 22-938/2006 р. Головуючий суду першої інстанції
Проскурняі С.М.
Доповідач М"ясоєдова Т.М.
01.05.2002 року по 01.05.2003 року а також 200 грв. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, всього 3062 грв.73 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Виходячи з меж доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, та їх представників колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково на підставі статей 83, 116, 223, 235 Кодексу законів про працю України.
З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, вважає їх правильними і не знаходить правових підстав для скасування рішення суду, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2001 року Колодезянською сільською радою з ОСОБА_1 був укладений контракт про прийом його на роботу директором комунального підприємства по управлінню житлово-комунальним господарством "Чонграв" строком на п'ять років, до виконання обов'язків директора підприємства ОСОБА_1. приступив 01 травня 2001 року.
Згідно з розпорядженням Колодезянського сільського голови від 12.01.04 року № 2 ОСОБА_1 було звільнено за п.8 ст.. 36 КЗпП України у зв'язку з невиконанням ним умов контракту.
Як встановлено судом ніяких рішень щодо розірвання укладеного з позивачем контракту до 12 січня 2004 року не приймалось. ОСОБА_1. на своє ім'я написав заяву про надання йому відпустки у зв'язку з неможливістю продовження роботи та покладанням його обов'язків на Колодезянського сільського голову Відакаса Л.Р. з 28 квітня 2003 року ( а.с. 49 ). У подальшому на роботу ОСОБА_1. не вийшов, що підтверджено актами про це від 06.05.2003року та від 08.01.2004 року.
За таких обставин, при відсутності наказів та розпоряджень про надання ОСОБА_1 відпуски, чи розірвання з ним укладеного контракту за угодою сторін та за відсутності підстав, передбачених контрактом для дострокового його розірвання за ініціативою Керівника, залишення ОСОБА_1 своєї роботи не може бути визнано правовою підставою для розірвання строкового трудового договору ( контракту ) за ініціативою працівника (його власним бажанням ).
Згідно зі ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
З представленої відповідачем КП УЖКГ "Чонграв" довідки по заробітній платі позивача за період з травня 2001 року по травень 2003 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 на день звільнення складає 587, 62 грн. ( а.с. 78 )
В той же час, у межах позовних вимог, за період з 01.10.2002 року по 30.04.2003 року відповідно до тієї ж довідки, ОСОБА_1 було нараховано 1781, 52 грн. заробітної плати, видано авансу 934, 09 грн, утримано за воду 63, 41 грн., сума залишку складає 784, 02 грн.
Відповідно до п. 1 Умов матеріального забезпечення Керівника, передбачених укладеним з позивачем контрактом, Керівнику нараховується заробітна плата за рахунок
підприємства, яка складається з посадового окладу у розмірі 318 грн. та фактично будь-яких правових підстав залишив роботу, сам безпосередньо до Колодезянської сільської ради за своєю трудовою книжкою не звертався.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, тому не можуть біти прийнятті до уваги, оскільки висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону і підтверджуються достовірними доказами, а тому оскаржуване рішення не може бути скасоване чи змінено.
Суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам.
Додаткових доказів, що мають відношення до справи, апеляційному суду позивач та його представник не надали.
Посилання апелянта на те, що суд неправильно визначив належного відповідача по справі не обгрунтоване, оскільки суд першої інстанції належним чином з'ясував це питання при розгляді справи і в судовому рішенні мотивовано вказав, на підставі чого заборгованість по заробітній платі та судові витрати підлягають стягненню з підприємства, на якому позивач працював в спірний період часу.
Твердження позивача про те, що його в зв'язку з домовленістю сторін контракту слід було звільнити за ст.. 38 КЗпП України ( за власним бажанням ) безпідставне, оскільки достовірних доказів такої домовленості суду першої та апеляційної інстанції позивачем не надано і роботодавцем не була дана згода на те, щоб ОСОБА_1. з ЗО квітня 2003 року не виходив на роботу, припинивши виконувати свої трудові обов'язки, передбачені контрактом.
Сума стягнення заборгованості на користь позивача судом визначена правильно, згідно з вимогами діючого законодавства України про працю та вимог, підписаного сторонами контракту від 22 лютого 2001 року про матеріальне забезпечення керівника.
Відповідно до положень наведеного розділу контракту керівнику, окрім посадового окладу у розмірі 318 грв., передбачена виплата надбавки за інтенсивність праці та особливий характер праці у розмірі 50% до посадового окладу та премії у розмірі 50 % нарахованої заробітної плати до посадового окладу, при виконанні керівником завдань, належним чином обов'язків, покладених цим контрактом.
Щомісячна виплата вказаної надбавки і премії умовами контракту не передбачена, тому твердження апелянта, про те що вказані виплати є обов'язковими складовими частинами його заробітної плати не обґрунтовані.
Суд обґрунтовано відмовив позивачу в стягненні моральної шкоди, оскільки позивач не надав суду ніяких доказів на підтвердження спричиненої йому відповідачем моральної шкоди у розмірі 5000 грв.
Не надав позивач суду доказів і про те, що він особисто звертався до відповідача за трудовою книжкою після того, як самовільно залишив місце роботи, тому і вимоги його про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 15741 грн безпідставні.
Колегія суддів вважає, що при розгляді справи і вирішенні суперечки суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги обставини, пов'язані із неналежним виконанням позивачем обов'язків керівника підприємства, покладених на нього трудовим контрактом, які підтверджуються достовірними і допустимими доказами.
Виходячи з наведеного, керуючись статтями 303, 304,308,317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду АР Крим, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 09 грудня 2005 року залишити без змін.
відпрацьованого часу, надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 50% до посадового окладу та фактично відпрацьованого часу, премії.
За несвоєчасне виконання завдань, визначених контактом, погіршення якості робіт надбавки відміняються чи зменшуються.
Вказаним розділом контракту також передбачені випадки, коли не нараховується премія, зокрема за затримку виплати заробітної плати.
Судом встановлено, що погіршення якості робіт КП УЖКГ "Чонграв" та невиконання підприємством на належному рівні своїх функцій під головуванням ОСОБА_1 було предметом обговорення на засіданні виконкому сільської ради ( акт комісії від 09.09.2002 року щодо виявлених недоліків у роботі підприємства), з приводу чого було прийнято рішення виконкомом у сільської ради за НОМЕР_1 від 14.11.2002 року " Про заходи усунення недоліків в роботі житлово-комунального господарства", а також стало підставою для внесення прокурором подання від 14.01.2003 року про усунення порушень Закону.
На підставі наданих сторонами доказів, їх оцінки, з урахуванням висновку експерта, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за період з 01.10.2002 року по
30.04.2003 року в рахунок заробітної плати було отримано лише 54 грн., а відтак,
підлягає стягненню з КП УЖКГ "Чонграв" на його користь 2414, 78 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпуски.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2002 році було нараховано 548, 25 грн. за знаходження у відпустці ( листопад-грудень 2002 р.) вказана сума врахована при визначені заборгованості підприємства перед ним по заробітній платі. В той же час у
2003 році ( відпрацьований період з 01.05.2002 р. по 01.05.2003 р. ) ОСОБА_1. у
відпустці не був. Відповідно до положень, передбачених п.З Умов матеріального
забезпечення Керівника, передбачених укладеним контрактом, Керівнику надається
щорічна оплачувана відпустка тривалістю 31 календарний день, оплата якої здійснюється
виходячи з його середньоденного заробітку ( 14,45 грн.) та складає 447, 95 грн. і підлягає
стягненню на користь позивача.
У зв'язку з тим, що відповідальність підприємства - відповідача за затримку розрахунку при звільненні працівника на підставі ст.. 117 КЗпП України настає при наявності вини власника або уповноваженого ним органу, суд не знайшов підстав для покладання на відповідача КП УЖКГ "Чонграв" відповідальності за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1 через відсутність вини підприємства.
Між сторонами був спір щодо розміру належаних звільненому працівникові сум ОСОБА_1., залишивши роботу на підприємстві з 29.04.2003 року не з'являвся, доказів того, що він звертався з вимогами про розрахунок на підприємство до звернення з позовом до суду, чи до Колодезянської сільської ради про повернення йому трудової книжки, надано не було. Не надано позивачем до суду доказів і того, що затримка видачі ОСОБА_1 трудової книжки перешкоджала його працевлаштуванню.
Відповідно до ч.4 ст.. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з записом у книзі обліку трудових книжок Колодезянської сільської ради, оглянутої судом, та письмовою заявою сільської ради ОСОБА_3( а.с. 87 ) 12 січня 2004 року трудова книжка ОСОБА_1 була видана його дружині ОСОБА_4
Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд також не знайшов підстав для задоволення вимог позивача щодо відшкодування йому моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1. не довів у суді заподіяння йому моральної шкоди з вини відповідачів. ОСОБА_1. самовільно, без
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді: Новікова РВ.
М'ясоєдова Т.М.
Данила Н.М.