Справа №2-03/2010 року.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2010 року. смт. Демидівка.
Демидівський районний суд Рівненської області.
Суддя Зозуля П.Г.,
при секретарі Ковальській Л.С.,
за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Банку «Фінанси та Кредит» у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу по договору кредиту, -
В С Т А Н О В И В:
У позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 18563 гривні 73 копійки в рахунок відшкодування боргу по договору кредиту та 216 гривень 54 копійки судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 30 грудня 2004 року між філією «Банку «Фінанси і Кредит» у Рівненській області та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Ф1-04/23812-6, за яким відповідачка отримала споживчий кредит у розмірі 11250 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 35% річних на придбання товару. Відповідачка зобов’язалася погашати кредит та сплачувати проценти згідно з додатком №1 до договору в строк до 30 грудня 2006 року.
З моменту отримання кредиту відповідачка не виконувала належним чином умов договору, не погашала кредит і не сплачувала проценти за користування кредитом.
Станом на 26 лютого 2007 року заборгованість відповідачки по кредиту склала 10868 гривень 05 копійок і по відсотках - 5658 гривень 80. Крім того, відповідно до п.6.1 договору кредиту відповідачці нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 2126 гривень 90 копійок. Оскільки це порушує майнові права позивача, він змушений був за захистом своїх прав звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав повністю і показав, що відповідачка з самого початку порушувала умови договору тому є такою, що прострочила. Факт отримання позивачкою кредиту стверджується підписаною нею заявою на отримання кредиту, кредитним договором та додатком №1 до нього, де також стоять підписи відповідачки, платіжним дорученням на перерахування коштів приватному підприємцю ОСОБА_3 в якого ОСОБА_1 придбала товари, рахунком №22 на придбані нею товари та актом прийому – передачі вказаних товарів відповідачці, де також є її підпис. Про те, що відповідачка прострочила їй повідомлялося банком, однак, на повідомлення банку вона не реагувала і борг не погашала. Наказ про примусову оплату боргового зобов’язання банком не видавався, однак, з відповідачкою було укладено договір застави майна, узгодженою сторонами вартістю 12500 гривень, №23812-6 від 30 грудня 2004 року, яке вона придбала за отримані від позивача у кредит кошти.
Відповідачка позов не визнала і показала, що заяву про надання кредиту, кредитний договір і договір застави не підписувала, будь-яких товарів, зазначених у накладній №22 від 29 грудня 2004 року не купляла. На її думку всі ці документи є підробленими, як і довідка про доходи, яку ніби то вона надала позивачу при оформленні кредитного договору. ОСОБА_1 вважає, що всі ці документи підробив разом з працівниками банку її колишній чоловік ОСОБА_4, якого на даний час розшукує міліція. У 2004 році ОСОБА_4 міг скористатися її паспортом і за змовою з працівниками банку взяти кредит на її ім’я. Дізнавшись з повідомлень банку про взятий ним кредит, ОСОБА_1 розірвала з ним шлюб, тому відповідати за свого чоловіка не може. Крім того, 30 грудня 2004 року, коли було оформлено кредит, з 9 години до 13 години 40 хвилин вона перебувала на роботі і оформити кредит в установі, розташованій на відстані 50 кілометрів від місця її роботи не змогла б.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В підтвердження заявлених у позовній заяві вимог позивач надав суду заяву на отримання споживчого кредиту від 8 листопада 2004 року, кредитний договір №Ф1-04/23812-6 та договір
- 2 -
застави майна №23812-6 від 30 грудня 2004 року з додатком №1, платіжне доручення про перерахування коштів у сумі 11250 гривень приватному підприємцю ОСОБА_3, рахунок №22 від 29 грудня 2004 року на отримані відповідачкою меблі на суму 12500 гривень та акт прийому-передачі матеріальних цінностей №6 від 30 грудня 2004 року з підписами відповідачки (а.с.4-9).
ОСОБА_1 заперечує, що вона будь-коли підписувала дані документи і купляла зазначені товари.
З метою вирішення даного спору судом була призначена судово-почеркознавча експертиза. Однак, через малу кількість графічного матеріалу, значну варіаційність виконання підписів експерти при порівнянні даних підписів між собою не змогли встановити у повному об’ємі ідентифікаційні ознаки письмово-рухового навику їх виконавця, тому вирішити питання ким виконані підписи у заяві на отримання кредиту, у договорі кредиту та у акті прийому-передачі майна, експертна установа не змогла.
У зв’язку з цим, враховуючи показання відповідача, по справі була призначена додаткова судово-почеркознавча експертиза на розгляд якої було поставлено питання, чи не ОСОБА_4 виконано підписи у зазначених документах, однак, позитивної відповіді і на цей раз суд не отримав, оскільки надати експертам експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_4 виявилося неможливим через його відсутність. Тому суд, постановляючи рішення по справі, керувався доказами, наданими сторонами.
Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, на час оформлення спірного кредитного договору він працював начальником відділення банку, де було отримано зазначений кредит. Відповідно до його функціональних обов’язків свідок перевіряв надані документи на отримання кредиту і приймав рішення про його видачу. Саме ОСОБА_1 надавала йому всі необхідні для отримання кредиту документи. Довідку про доходи клієнта з місця його роботи перевіряли працівники внутрішньої безпеки банку. Зауважень у них з приводу наданої довідки не було, тому кошти були перераховані торговому підприємству відповідно до наданої відповідачкою накладної №22, виписаної підприємцем ОСОБА_3 після підбору необхідних меблів. На його думку, кредит відповідачці було надано у повній відповідності до вимог умов договору та чинного законодавства.
З заяви на отримання кредиту слідує, що 8 листопада 2004 року ОСОБА_1 звернулася до філії «Банку «Фінанси та Кредит» з проханням надати їй споживчий кредит терміном на 24 місяці на придбання меблів. До заяви додала копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяви про надання кредиту, довідки про доходи та рахунок на оплату кредити (а.с.4).
Свідок ОСОБА_3 показав, що 29 грудня 2004 року до нього на склад підійшов чоловік відповідачки ОСОБА_4 і сказав, що хоче придбати меблі на кошти, які бере у кредит його дружина, тому накладну просив виписати на її ім’я. ОСОБА_4 підібрав собі набір меблів житлової кімнати, набір для спальні та набір для кухні, всього на суму 12500 гривень. Оскільки, нічого протизаконного у тому, хто з подружжя підбирає товар, а хто за нього платить, він не вбачав, то підписав накладну №22 і поставив свою печатку. Саму накладну він не писав, хто її виписував уже не пам’ятає. Наступного дня, 30 грудня 2004 року на його рахунок у банку «Аваль» надійшли гроші і він по акту прийому-передачі видав куплені меблі ОСОБА_4. Акт приймання-передачі він підписав і поставив свою печатку. Чи підписував акт ОСОБА_4 він не пам’ятає. Примірник акту, який залишився у нього уже знищений, оскільки пройшло більше трьох років, а підпис клієнта на примірнику, виданому йому на руки, свідка не цікавив. Хто і як брав кредит у банку він не знає.
Відповідно до п.2.4 кредитного договору №Ф1-04/23812-6 від 30 грудня 2004 року, у випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів і сплаті відсотків позивальник зобов’язаний зробити повне погашення заборгованості за даним договором, тобто повернути отримані кредитні кошти і сплатити усі відсотки протягом десяти банківських днів з моменту одержання вимоги банку. Банк може повідомляти позичальника по телеграфу, шляхом відправлення йому рекомендованих листів з повідомленням або шляхом доставки їх позичальнику за вказаною ним адресою.
Забезпеченням виконання зобов’язань по поверненню кредиту і сплаті відсотків за даним договором, зазначено у п.5 договору, є застава майна. Позичальник зобов’язується укласти з банком договір застави протягом двох банківських днів з моменту підписання даного договору.
30 грудня 2004 року сторони уклали договір застави №23812-6 (а.с.58). у відповідності до даного договору ОСОБА_1 у забезпечення позики, виданої їй на підставі договору кредиту №Ф1-04/23812-6 від 30 грудня 2004 року на суму 11250 гривень строком до 30 грудня 2006 року, процентів за користування позикою, пені та штрафних санкцій, передбачених цим договором, надала у заставу придбані нею на кредитні кошти, меблі узгодженою сторонами вартістю 12500 гривень.
З показань свідка ОСОБА_6 слідує, що у грудні 2004 року він працював на посаді завідуючого Демидівським районним відділом освіти. Пред’явлену йому довідку про доходи ОСОБА_1 підписував і ставив печатку особисто він. Зазвичай такі довідки готує бухгалтер по оплаті праці або головний бухгалтер і коли їх назбирається кілька, то цей
- 3 -
працівник приносить довідки до нього на підпис. Хто отримував дану довідку свідок не знає, однак, по заведеному порядку будь-кому іншому, крім самого працівника, таку довідку не видавали.
Свідок ОСОБА_7 показала, що у грудні 2004 року вона працювала на посаді головного бухгалтера Демидівського районного відділу освіти. У жовтні 2004 року до неї звернулася ОСОБА_1 з проханням надати їй довідку про доходи. Для якої цілі їй потрібна довідка про доходи ОСОБА_1 не повідомила. Бухгалтерія зобов’язана на прохання працівника видати таку довідку. Свідок особисто підготувала довідку, підписала її сама і занесла на підпис до завідуючого після чого видала відповідачці.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
1. Таким чином, на думку суду, позивач надав докази, які стверджують факт надання кредиту ОСОБА_1, отримання нею споживчого кредиту шляхом перерахування коштів у сумі 11250 гривень за придбані нею меблі та передачу цих меблів відповідачкою у заставу.
Факт підбору та отримання меблів ОСОБА_4, придбаних на кошти надані у кредит, на думку суду, не спростовують доказів про надання кредиту саме ОСОБА_1. Суд також вважає, що перебування ОСОБА_1 на робочому місці в смт. Демидівка 30 грудня 2004 року з 9 години до 13 години 40 хвилин не перешкоджає цього ж дня підписати договір кредиту та договір застави у місті Дубно за 50 кілометрів від місця роботи, оскільки, як видно з матеріалів справи (а.с.4), документи, необхідні для надання кредиту, готувалися протягом жовтня, листопада та грудня 2004 року
Укладений договір є обов’язковим для виконання сторонами, зазначено у ст.629 ЦК України.
Враховуючи наведене, на підставі ст.629 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -
Р І Ш И В:
Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Банку «Фінанси та Кредит» у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу по договору кредиту – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Банку «Фінанси та Кредит» у Рівненській області 18653 (вісімнадцять тисяч шістсот п’ятдесят три) гривні 73 копійки в рахунок відшкодування боргу по договору кредиту №Ф1-04/23812-6 від 30 грудня 2004 року та 216 гривень 54 копійки судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання у десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк з дня проголошення рішення чи неподання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, а також у випадку незадоволення апеляційної скарги – з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 1 березня 2010 року.
Суддя: підпис
Суддя Демидівського районного суду П.Г.Зозуля.
Справа №2-03/2010 року.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2010 року. смт. Демидівка.
Демидівський районний суд Рівненської області.
Суддя Зозуля П.Г.,
при секретарі Ковальській Л.С.,
за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Банку «Фінанси та Кредит» у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу по договору кредиту, -
Р І Ш И В:
Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Банку «Фінанси та Кредит» у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу по договору кредиту – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Банку «Фінанси та Кредит» у Рівненській області 18653 (вісімнадцять тисяч шістсот п’ятдесят три) гривні 73 копійки в рахунок відшкодування боргу по договору кредиту №Ф1-04/23812-6 від 30 грудня 2004 року та 216 гривень 54 копійки судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання у десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк з дня проголошення рішення чи неподання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, а також у випадку незадоволення апеляційної скарги – з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.
Повний текст рішення буде виготовлено 1 березня 2010 року.
Суддя: П.Г.Зозуля.