Справа № 2-859/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2008 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Ченченко І.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,  

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 Міністрів України про виплату вкладу та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 Міністрів України про виплату вкладу та відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні в обгрунтування вимог позивача його представник вказав, що у Димитровській ощадній касі № 2863/057 Ощадного банку СРСР на ім, я відповідача відкрито рахунок № 12376, на який надходили грошові кошти від заробітної плати позивача, від вкладань готівки і так далі. Станом на 12.12.1991 року на рахунку було 6844, 95 радянських рублів, а станом на 09.01.1992 року - 26844, 95 радянських рублів. З часом грошові кошти з вини відповідача отримати стало неможливим, що порушує права позивача як людини. Держава прийняла законодавство і склала такі умови, за якими вклад став мізерним. Позивач вже літня людина і не може чекати 20 років для повернення йому його коштів, у яких він, маючи малу пенсію, має потребу. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму вкладу у розмірі 26844, 95 грн. радянських рублів, але не менше ніж суму в 123245, 25 грн. в національній валюті України, або 24405 американських доларів, або 17432 евро в еквіваленті та моральну шкоду у сумі 123 245 грн. (17432 евро в еквіваленті).

Позивач у судовому засіданні підтримав свого довірителя, додавши, що він морально страждає від браку коштів і втрати своїх заощаджень, оскільки, отримуючи лише невелику пенсію, він не може себе забезпечити необхідним, у тому числі лікуватися, знаходячись на обліку у лікаря-хірурга у зв’язку з закупоркою він ноги він потребує у придбанні дорогих препаратів для лікування (а.с.89) та проведення операції.

Представник відповідача ВАТ «Державний ощадний банк України» з позовом не погодилася, посилаючись на те, що питання відносно грошових заощаджень, поміщених до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР, вирішуються відповідно до ОСОБА_5 України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», яким гарантовано і встановлено порядок компенсації залишків заощаджень громадян, знецінених під час інфляційних процесів в Україні. На відкритих банком на виконання даного ОСОБА_5 компенсаційних рахунках вкладників знаходяться проіндексовані компенсаційні суми, що містяться на позабалансовому рахунку банку і матеріально не існують. Отримання компенсаційних сум відбувається лише за рахунок Державного бюджету. Позивач скористувався всіма наданими державою гарантіями щодо його знецінених грошових заощаджень.

Представник відповідача ОСОБА_4 Міністрів України - Головне управління юстиції у Донецькі області до суду не з'явився, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність та про невизнання позову через такі ж самі підстави, що зазначені представником ВАТ «Державний ощадний банк України».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на ім’я позивача ОСОБА_1 10.12.1986 року у Філії Красноармійського відділення № 2863/057 ВАТ «Державний ощадний банк України» 10.12.1986 року було відкрито рахунок № 12376, що підтверджується поясненнями сторін, копією ощадної книжки (а.с.6, 7).

Згідно з Указом Президента України від 25.08.1996 року № 762/96 "Про грошову реформу в Україні" з 2 вересня 1996 року в обіг введена національна валюта України - гривня, тому усі види заощаджень населення, незалежно від того, вносились вони рублями чи купоно-карбованцями, були перераховані у гривні у співвідношенні 100000 крб. до 1 грн., що призвело до зменшення залишків вкладів в 100000 разів.

У суді представник банку пояснила, що в результаті знецінення заощаджень на вказаному рахунку позивача залишилося 1, 83 грн. (а.с.65)

Відповідно до правил ст.1, 2 ОСОБА_5 України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року № 537/96-ВР (далі за текстом Закон № 537/96-ВР) держава зобов'язується перед громадянами України забезпечити збереження та відновлення реальної вартості грошових заощаджень, поміщених у період до 02.01.1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України.

ОСОБА_5 визначено, що компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно в грошовій формі за рахунок державного бюджету, починаючи з 1997 року. Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються Державним бюджетом України окремою статтею. Порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установами Ощадного банку України визначається ОСОБА_4 Міністрів України.

Згідно за ст.ст.3, 5 ОСОБА_5 № 537/96-ВР зазначені заощадження громадян відновлюються у співвідношенні один карбованець заощаджень на 1, 05 гривні за станом на 01.10.1996 року. На суми нарахованої компенсації вкладникам відкриваються спеціальні позабалансові компенсаційні рахунки, що є підставою для отримання компенсаційних сум у майбутньому за рахунок Державного бюджету України.

Такий рахунок відкрито на ім’я позивача - № 91551/5949 з залишком внеску 7186, 20 грн. (а.с.63-64, 66)

На виконання ОСОБА_5 № 537/96-ВР постановою ОСОБА_4 Міністрів України № 382 від 26.03.2003 року «Про виплату у 2003 році громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установах колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України» проведено виплату компенсацій вкладникам, які її не отримали у 2002 році в межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 50 грн., кожному вкладнику.

Позивачем отримана компенсація у розмірі 50 грн. (а.с.63-64, 66).

Постановою ОСОБА_4 Міністрів України № 664 від 29.07.2005 року «Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги» 17.09.2005 року з компенсаційного рахунку позивача було перераховано 228, 92 грн. на погашення заборгованості за водопостачання, після чого залишок на рахунку склав 6907, 28 грн. (а.с.63-64, 66)

26.10.2005 року компенсаційний рахунок позивача № 91551/5949 закрито, і відкрито у філії Ощадбанку № 2863/067 на ім’я позивача компенсаційний рахунок № 91551/10082 з залишком внеску 6907, 28 грн., з якого на підстави зазначеної постанови уряду було перераховано 352, 10 грн. за газопостачання, 261, 56 грн. - за квартплату, 278, 73 грн. - за опалення, 285, 23 грн. - за водопостачання, після чого залишок на рахунку склав 5729, 66 грн. (а.с.63-64, 67)

29.01.2008 року рахунок № 91551/10082 закрито і в цей же день відкрито рахунок № 91551/10394 з залишком внеску 5729, 66 грн. (а.с.63-64, 68)

Згідно за постановою ОСОБА_4 Міністрів України № 1 від 09.01.2008 року «Про виплату у 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» позивачеві з рахунку № 91551/10394 виплачено компенсацію у розмірі 1000 грн., після виплати якої залишок склав 4729, 66 грн. (а.с.63-64, 67).

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 10.10.2001 року у справі № 1-23/2001 власники відповідно до Конституції України, здійснюючи право власності, повинні додержуватися конституційних положень про те, що «власність зобов'язує» і вона «не повинна

використовуватись на шкоду людям і суспільству». Право держави обмежити володіння, користування та розпорядження майном визначено і Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Кожна фізична або юридична особа, зазначається в цьому документі, має право мирно володіти своїм майном. Проте держава має право «вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів...».

Тому, вирішуючи даний спір, суд виходить не з відповідальності за невиконання чи неналежне виконання укладеного між вкладником та ощадним банком договору, а бере до уваги порядок повернення відновлених в установленому законом порядку заощаджень. На ім, я позивача відкрито компенсаційні рахунки, тобто грошові вклади позивача відновлені шляхом компенсаційної індексації в Державному ощадному банку України, зазначені на них залишки грошових коштів не є власністю вкладника, порядок їх виплат проводиться у відповідності до законодавства України. Позивач скористався гарантіями, які держава виконувала щодо компенсації знецінених заощаджень громадян України відповідно до ОСОБА_5 № 537/96-ВР.

З цих підстав суд прийшов до висновку, що у позові повинно бути відмовлено.

Суд також вважає за можливе звільнити позивача від сплати судових витрат, враховуючи його майновий стан (пенсія 760 грн.), вік, стан здоров'я.

На підставі ОСОБА_5 України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року № 537/96-ВР, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 82, 130, 209, 212, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 Міністрів України про виплату вкладу та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судових витрат.

Заява про апеляційне оскарження судового рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.