ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

Справа № 500/941/19

30 травня 2019 року                                             м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання  - Осадчука І.О.;

позивача - ОСОБА_1 ;

представника позивача - ОСОБА_2 ;

представника відповідача - Матуса Т.А.;

представника третьої особи - Шпака Т.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно", про визнання протиправними дій щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання призначити пенсію відповідно до пункту 6) частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 19.09.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно", в якому просить визнати неправомірними дії відповідача по факту відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, яка /відмова/ зафіксована у повідомленні Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області 04.12.2018 року та зобов`язати Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 6 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з часу першого звернення до Пенсійного фонду України, а саме з 19.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працювала у ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" на посаді ткача з 20.07.1981 року по 27.06.1990 року та з 18.12.1999 року по 05.12.2018 року. У зв`язку із досягненням  55-річного віку та напрацюванням стажу роботи на посаді ткача більше 20 років, вважає, що має право на отримання пільгової пенсії. У зв`язку із наведеним позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, листом №17496/05 від 04.12.2018 року відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні такої пенсії у зв`язку з тим, що згідно довідки №04/320 від 18.09.2018 року, виданої ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно", у позивача недостатньо стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того, відповідачем не зараховано їй в стаж роботи періоди відпусток без збереження заробітної плати та періоди відпусток по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку. Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 22.04.2019 року позовну заяву було залишено без руху. Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 06.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 28.05.2019 року.

21.05.2019 року до суду надійшли пояснення щодо позову від третьої особи - ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно", в яких зазначено, що підставою для незарахування позивачу до пільгового стажу усіх відпрацьованих періодів роботи є те, що починаючи з 01.01.1992 року у ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" застосовувався режим скороченого робочого тижня, місяця, відповідно, стаж, набутий позивачем у період простою, не може братись до уваги при вирішені питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

27.05.2019 року Тернопільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області подано до суду відзив на адміністративний позов. Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог відповідач посилається на те, що згідно записів копії трудової книжки позивач працювала ткалею на ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" з 20.07.1981 року по 27.06.1990 року, з 18.12.1999 року по 12.04.2018 року. Проте, встановлено, що починаючи з 1992 року у ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" згідно колективних договорів між адміністрацією та профспілковим комітетом застосовано режим скороченого робочого тижня, місяця, виходячи із наявності сировини та враховуючи реалізацію готової продукції, до пільгового стажу зараховується період роботи за фактично відпрацьований час згідно представленими уточнюючими довідками. Дана обставина також встановлена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі № 876/2188/17 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 року по справі №607/12543/17, тому, на думку відповідача, не потребує додаткового доказування. Згідно довідки № 04/320 від 18.09.2018 року, виданої ВАТ «Текстерно» за періоди роботи з 20.07.1981 року по 27.06.1990 року, з 18.12.1999 року по 12.04.2018 року спеціальний стаж роботи позивача становить 17 років 03 місяці 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, відповідач посилається на те, що звернувшись до суду із даним позовом, позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду, що   має наслідком залишення позовної заяви без розгляду. Виходячи з вищезазначеного, Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області просить відмовити у задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні 28.05.2019 року оголошено перерву до 30.05.2019 року, у зв`язку із витребуванням від відповідача та третьої особи додаткових документів.

У судовому засіданні 30.05.2019 року позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов, вказав, що згідно довідки № 04/320 від 18.09.2018 року, виданої ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно", за періоди роботи з 20.07.1981 року по 27.06.1990 року, з 18.12.1999 року по 12.04.2018 року спеціальний стаж роботи позивача становить 17 років 03 місяці 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, зазначив, що на його думку, коли підприємство працює неритмічно виходячи із наявності сировини та враховуючи реалізацію готової продукції, то умова постійної безпосередньої зайнятості відсутня. Отже, стаж, набутий позивачем під час режиму скороченого робочого тижня, місяця, не може братися до уваги при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки працівник в такі періоди не перебувала у важких та/або шкідливих умовах праці. Також представник вважає, що трудова книжка не є належним та допустимим доказом при призначені спеціального стажу позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки інформація зазначена в цьому документі не відображає періоди скороченого робочого тижня, місяця.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні учасників судового процесу, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд  вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно записів у трудовій книжці, з 20.07.1981 по 27.06.1990 року та з 18.12.1999 року по 05.12.2018 року пропрацювала на посаді ткача (ткалі) у ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно".

19.09.2019 року позивач звернулась до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Рішенням комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням та перерахунком пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та у відповідності до спеціальних законів, - відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 6 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", про що позивачу повідомлено листом від 04.12.2018 року №17496/05.

Вказане рішення мотивоване тим, що згідно довідки від 18.09.2018 року №04/320, виданої ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" за період роботи з 20.07.1981 року по 27.06.1990 року, з 18.12.1999 року по 12.04.2018 року, спеціальний стаж роботи позивача становить 17 років 03 місяці 27 днів, що, на думку комісії,  є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погодившись із відповідним рішенням позивач звернулася до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке   гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статті 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно із статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до вимог статей 82, 104 Закону України “Про пенсійне забезпечення” документи про призначення пенсій розглядаються органами Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Зазначене рішення органу, який призначає пенсії, може бути оскаржено до суду.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, зокрема жінкам, які народились по 31 березня 1965 року включно - у віці 50 років.

Відповідно до п.«є» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України,після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Як вже було зазначено вище дата народження ОСОБА_1 - 13.04.1964 року, про що свідчить копія паспорта (а.с. 13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583, затверджено список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Професія "ткачі" внесена до Списку текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі   статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також і згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи конкретної особи на підприємстві,- є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та пункту 20 Порядку підтвердження № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності повинні бути підписані посадовими особами підприємства (керівником, бухгалтером та начальником відділу кадрів) і засвідчено печаткою.

Як слідує з трудової книжки позивача НОМЕР_1 та довідки із довідки № 04/320 від 18.09.2018 року в період з 20.07.1981 року по 27.06.1990 року та  з 18.12.1999 року по 12.04.2018 року - Атаманчук О. ОСОБА_3 . працювала повний робочий день на ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" та виконувала роботи по обслуговуванню ткацьких верстатів у бавовняному виробництві, за професією, посадою "ткач".

Таким чином, суд встановив, що спеціальний стаж роботи позивача за професією "ткач" у вказані періоди - підтверджується зазначеними копією трудової книжки та довідкою.    

Поряд з цим, як вбачається із довідки № 04/320 від 18.09.2018 року, виданої ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно", за періоди роботи з 20.07.1981 року по 27.06.1990 року та  з 18.12.1999 року по 12.04.2018 року, - у ній підприємством визначено спеціальний стаж роботи позивача, який на його думку становить  17 років 03 місяці 27 днів. Наведені в довідці обставини, як на думку відповідача так і на думку третьої особи свідчать, про недостатність стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно"  - не є органом, який  наділений правом визначати наявність стажу для призначення відповідної пенсії. Натомість, таким  органом - є відповідний орган Пенсійного фонду України.

У зв`язку із зазначеним, - судом не можуть бути прийняті до уваги посилання Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" на довідку  вказаного підприємства № 04/320 від 18.09.2018 року - як на єдину підставу підтвердження наявності чи відсутності необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Також, як слідує з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками справи, що з 01.09.1979 року по 10.07.1981 року -  позивач навчалась у технічному училищі м. Тернополя №2  за професією "ткач" (ткаля), а також у вказані періоди роботи позивач перебувала у відпустках для догляду за дитиною, зокрема, до досягнення нею трирічного віку.

Однак, суд звертає увагу на те, що у даній довідці до пільгового стажу не враховано 02 роки 09 місяців 28 днів - відпустки по догляду за дитиною з 17.07.1992 року по 11.05.1995 року, 01 рік 00 місяців 00 днів - відпустки по догляду за дитиною до 4-х років з 11.05.1995 року по 11.05.1996 року, 11 місяців 29 днів – відпустки по догляду за дитиною до 5-ти років з 12.05.1996 року по 11.05.1997 року та 01 рік 00 місяців 00 днів – відпустки по догляду за дитиною до 6-ти років з 11.05.1997 року по 11.05.1998 року, та  навчання в професійно - технічному училищі м. Тернополя №2 за професією ткалі.  

Суд не може погодитись із такою позицією третьої особи, яка була підтримана і відповідачем, - з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

До спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.

За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виключаючи при цьому можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час такої відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Така позиція узгоджується також з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №607/6447/17-а (адміністративне провадження №К/9901/32448/18).

Аналогічний висновок пізніше був викладений і у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №607/15077/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21149/18).

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені рішення Верховного Суду - прийняті за наслідками розгляду аналогічних справ, які виникли з правовідносин щодо призначення пенсій на пільгових умовах колишніх працівників ВАТ "Текстерно", за участю цього ж самого  відповідача і цієї ж третьої особи.

Відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зауважити, що за наявності вищезазначених  рішень Верховного суду, - судом не можуть бути прийняті посилання відповідача на рішення Львівського апеляційного адміністративного суду та Восьмого  апеляційного адміністративного суду у відповідних справах.

Водночас, право на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості, передбачено, зокрема, в частини 4 статті 179 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Крім того, частиною 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Зміст “Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років”, затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України №18-1 від 10.11.2006 та “Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, не є чітким та передбачуваним для суб`єктів застосування, оскільки не визначає чітких критеріїв необхідності та механізму отримання довідок про стаж роботи, в тому числі осіб (роботодавець чи працівник), до обов`язку котрих входить подання відповідних довідок.

Суд вважає за необхідне відмітити, що законодавець не пов`язує обчислення пільгового стажу згідно з пунктом 6 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з зайнятісю на цих роботах повний робочий день.

Крім цього, суд зазначає, що в ході розгляду даної справи доказів, які б підтверджували зайнятість позивача неповний робочий день внаслідок неритмічної роботи підприємства відповідач та третя особа суду не надали.

Натомість, як уже було зазначено вище, і записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 і довідкою № 04/320 від 18.09.2018 року - підтверджуються те, що   ОСОБА_1 в період з 20.07.1981 року по 27.06.1990 року та  з 18.12.1999 року по 12.04.2018 року  працювала повний робочий день на підприємстві  за професією, посадою "ткач".

Таким чином, суд встановивши, що спеціальний стаж роботи позивача за професією "ткач" у вказані періоди - підтверджується зазначеними копією трудової книжки та довідкою, - суд, приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, -  не приймає до уваги твердження представників відповідача та третьої особи про те, що ВАТ "Текстерно" працювало неритмічно та згідно укладених колективних договорів між адміністрацією та профспілковим комітетом застосовується режим скороченого робочого тижня, місяця, виходячи із наявності сировини та враховуючи реалізацію продукції.

При цьому, суд зазначає, що  відповідачем та третьою особою не підтверджено, на підставі яких норм діючого законодавства та у якому порядку здійснювався розрахунок стажу позивача за фактичною відпрацьовані періоди у зв`язку із неритмічною роботою підприємства.

Крім того, суду відповідачем та третьою особою - не подано належних та допустимих доказів того, що умови Колективного договору про неповний робочий день/тиждень, місяць - поширюються на позивача.

Також щодо незарахування позивачу до стажу роботи часу навчання в професійно-технічному училищі м.Тернополя з 01.09.1979 року по 10.07.1981 року  до часу роботи у ВАТ "Текстерно", - суд зазначає наступне.

Суд встановив, що згідно з свідоцтва про укладення шлюбу, після укладення 09.08.1991 року  шлюбу з ОСОБА_4 , позивач змінила прізвище з " ОСОБА_5 " на прізвище чоловіка, тобто " ОСОБА_6 ".

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" від 10.02.1998 року № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що період навчання позивача за спеціальністю ткаля з 01.09.1979 року по 10.07.1981 року зараховуються до спеціального стажу, оскільки остання закінчила навчання у ПТУ № 2 м. Тернополя 10.07.1981 року, а на роботу на ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" на роботу  на посаду "ткач"  була зарахована - з 20.07.1981 року , - тобто, перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією становить десять днів, що, відповідно,  не перевищує трьох місяців.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

Як видно із матеріалів справи, відмова Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення №83 від 28.11.2018 року,  - оформлена листом за №17496/05 від 04.12.2018 року. Саме з моменту отримання вказаного листа - для позивача розпочався відлік процесуального строку звернення до суду.

Згідно поштового штемпеля на конверта, в якому позовна заява надійшла до суду,  - вказаний позов було подано 16.04.2019 року, тобто, в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Отже, доводи відповідача, щодо пропущення позивачем строків звернення до суду - є безпідставними.

З огляду на все вищевикладене, -  суд приходить до переконання про те, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (та пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно) - що, в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог шляхом визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до абзацу першого частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v.Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02), п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору   статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимоги якої, як указав Суд, за деяких обставин, можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Таким чином, керуючись принципами верховенства права, які закріплені чинним законодавством та судовою практикою Європейського Суду з прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, - зважаючи на те, що відповідач у спірних відносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, і оскаржуване рішення відповідача про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах - фактично, є ухиленням від призначення зазначеної пенсії, суд приходить до висновку, що з метою виконання завдань адміністративного судочинства, визначених частиною 1 статті 2 КАС України, та ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", - починаючи з дати її першого звернення за призначенням пенсії (яке відбулось поза межами тримісячного строку, визначеного статтею 45 цього Закону) - з 19.09.2018 року, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, а саме для реалізації в повній мірі її гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, порушеного оскаржуваними діями відповідача.

При цьому, постановлення судом рішення із визначенням дати, з якої необхідно здійснити призначення пенсії позивачу, - є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та не призведе до подальшого порушення прав ОСОБА_1 при виникненні питань, пов`язаних з виконанням рішення суду в частині призначення пенсії.

Окрім того, зважаючи на задоволення позову, - відповідно до частини першої статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, сплачений при зверненні до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6) частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оформлене протоколом засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням та перерахунком пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",  №83 від 28.11.2018 року.

3. Зобов`язати Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6) частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - з 19.09.2018 року (з дня звернення із заявою про призначення пенсії від 19.09.2018 року №6816).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), сплачений відповідно до квитанції №0.0.1326493533.1 від 16.04.2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач/Стягувач: ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач/Боржник: Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - адреса: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 40377598;

Третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно" - адреса: вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль, 46010, код ЄДРПОУ: 00306650.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 червня 2019 року.

          Головуючий суддя                                                            Хрущ В.Л.

                                        Копія вірна:

          Суддя                                                                                Хрущ В.Л.