Справа № 2 -145 2008 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2008 року     Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі головуючої     Яковець Н.В.

при секретарі     Фаринник Г.В.

представника позивача     ОСОБА_1

позивача     ОСОБА_2

представників відповідача     ОСОБА_3,  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Заліщики справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ "Маяк" про поновлення на роботі,  виплату заробітної плати за час простою та стягнення заподіяної моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_23вернувся до суду з позовом до ТзОВ "Маяк" Заліщицького району про виплату заробітної плати за час простою з вини підприємства та стягнення заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги і просив суд поновити його на роботі з виплатою заробітної плати за час простою та стягнути заподіяну моральну шкоду,  посилаючись на те,  що наказ №87-А від 02.11.2007 року про його звільнення з роботи є незаконним і умисно сфальсифікованим відповідачем.

Представник відповідача позову не визнав при цьому пояснивши,  що позивач був звільнений з роботи,  оскільки автомобіль який був закріплений за позивачем,  був переобладнаний самим ОСОБА_2,  без погодження з керівництвом і на ньому неможливо працювати. І в зв'язку з цим позивачу було запропоновано інші вакантні посади (інженера по трудомістких процесах та сторожа) від яких він відмовився.

Вивчивши матеріали справи,  заслухавши пояснення сторін,  оцінивши зібрані докази,  суд прийшов до висновку,  що змінений позов підлягає до часткового задоволення виходячи з таких фактів.

11.04.2007 року наказом №29 від 11.04.2007 року позивач прийнятий на роботу у ТзОВ "Маяк" водієм вантажного автомобіля на невизначений час у встановленому законом порядку.

Наказом №87-А від 02.11.2007 року позивача звільнено з роботи у відповідності  ст. 36 п. 6 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи зі зміною істотних умов праці (а.с. 81).

На підставі  ст. 32.п.1 КЗпП України,  переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві,  в установі,  організації,  допускається тільки за згодою працівника.

Згідно листа від 04.09.2007 року за №43,  суду відомо,  що СГ ТзОВ "Маяк" ОСОБА_23апропоновано вакантну посаду інженера по трудомістких процесах.

Згідно заяви від 06.09.2007 року (а.с.  12),  суду відомо,  що позивач відмовився від запропонованої посади,  оскільки в нього відсутня відповідна кваліфікація та освіта.

24.10.2007 року позивачу запропоновано вакантну посаду сторожа (а.с. 91).

На підставі  ст. 36 .п.6 КЗпП України,  підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством,  установою,  організацією,  а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

На підставі п.3-4  ст. 32 КЗпП України,  у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні за тією ж спеціальністю кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці,  пільг,  режиму роботи,  встановлення або скасування неповного робочого часу,  суміщення професій,  зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено,  а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах,  то трудовий договір припиняється за пунктом 6  ст.  36 КЗпП України.

02.11.2007 року позивач звільнений з роботи,  в зв'язку з тим,  що відмовився від переведення його на іншу роботу і до жодної роботи не приступив.

Виходячи з вище наведеного,  позивач був повідомлений про останню вакантну посаду 24.10.2007 року,  а звільнений 02.11.2007 року,  тобто за 8 днів а не за два місяці,  як того вимагає  ст. 32 КЗпП України,  а тому директор ТзОВ "Маяк" без законної підстави звільнив позивача на підставі  ст.  Зб.п.6. КЗпП України.

На підставі  ст. 49-2 КЗпП України,  про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

На підставі  ст.  47 КЗпП України,  власник або уповноважений орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Про саме звільнення позивач дізнався під час розгляду справи в суді. І трудова книжка йому була надіслана 23.05.2008 року по пошті,  що стверджується поясненнями позивача,  печаткою на конверті (а.с. 58),  поясненнями свідка ОСОБА_5 та представника відповідача.

Виходячи з вище наведеного суд вважає,  що позивач ОСОБА_2 був звільнений без законних на те підстав,  і при звільненні був порушений порядок вивільнення працівника.

Згідно довідки за №63 від 05.05.2008 року (а.с. 77) ОСОБА_2 нараховано і видано 2/3 мінімальної оплати праці за період з 11.04.2007 року по 31.10.2007 року в сумі 1936 гривень.

На підставі  ст. 113 КЗпП України,  час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Станом на сьогоднішній день мінімальна заробітна плата по Україні становить 515 гривень. Час простою становить 8 місяців з 01.11.2007 року по 09.07.2008 рік а тому сума простою становить 2523 гривні.

На сьогоднішній день час вимушеного прогулу позивача становить 1 місяць і 12 робочих днів,  тому до відшкодування підлягає сума 772 гривні 49 копійок.

На підставі  ст.  237-1 КЗпП України,  відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,  якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життє вих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В частині відшкодування відповідачем моральної шкоди на користь позивача,  суд вважає,  що позов підлягає до часткового задоволення,  оскільки відповідач своїми неправомірними діями завдав позивачу моральну шкоду,  яка полягає в порушенні права на працю,  і оцінює моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень.

У відповідності до  ст. 88 ЦПК України суд стягує на користь позивача судові витрати,  понесені ним при розгляді справи,  які складають 299 гривень 92 копійки на придбання бензину згідно пред'явлених чеків та 800 гривень на правову допомогу,  а всього на суму 1099 гривень 92 копійки.

А тому,  керуючись  ст.  ст.  10, 11, 209,  212,  214-215, 218 ЦПК України,   ст.  ст.  21,  32, 33,  36 п.6,  47, 49-2, 113, 116,  237-1 КЗпП України,

ВИРІШИВ:

Змінений позов ОСОБА_2 частково задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 на посаді водія вантажної автомашини в ТзОВ "Маяк",  Заліщицького району з 02.11.2007 року.

Стягнути з ТзОВ "Маяк" на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23.05.2008 року по 09.07.2008 рік в сумі 772 гривні 49 копійок.

Стягнути з ТзОВ "Маяк" на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час простою з 01.11.2007 року по 09.07.2008 рік в сумі 2523 гривні.

Стягнути з ТзОВ "Маяк" на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1099 гривень 92 копійки.

Стягнути з ТзОВ "Маяк" на користь ОСОБА_2 1000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ТзОВ "Маяк" 101 (сто один) гривень судового збору в дохід держави та 30 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На рішення може бути подано апеляцію шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення,  яка подається апеляційному суду Тернопільської області через Заліщицький районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення,  та апеляційної скарги,  яка подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Тернопільської області та Заліщицький районний суд.