Справа №1-33/10

В   И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 березня 2010 року   Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Карбовніка І.М.

при секретарі Данилів О.І.

з участю прокурора Пришляка Ю.О.  

та адвоката  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві справу про обвинувачення

ОСОБА_2, 13.06.1982року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не військовозобов’язаного, не одруженого, не працюючого, проживаючого  до арешту  в м.Калуш, бульвар Незалежності,6/177 Івано-Франківської області, в порядку ст..89 КК України не судимого, -

- у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_2  22 серпня 2009року прибувши в Миколаївську ВК №50 з метою збуту (передачі) наркотичного засобу подав для перевірки працівникам виправної колонії кульок з передачею на ім’я засудженого ОСОБА_3, в якому серед інших предметів, з власної ініціативи помістив чотири таблетки медичного препарату „Субітекс”, до складу якого входить наркотичний засіб бупренорфін, обіг якого обмежено, приховавши їх разом з цукерками „Малібу” торгової марки „Рошен”., які були виявлені працівниками міліції.  

В пред’явленому звинуваченні за ст.307 ч.2 КК України підсудний ОСОБА_2  винним себе визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та пояснив, що  в Миколаївській ВК № 5О відбуває покарання його товариш ОСОБА_4, який також проживає в м. Калуші. В с.Заклад, де знаходиться виправна колонія № 50, приїздив всього три рази - це 17, 19 і 22 серпня 2009року.  Всі ці три рази привозив передачі, напередодні цих поїздок йому дзвонили на мобільний телефон і просили привезти передачу, дзвонили весь час з інших мобільний номерів. Не пригадує, щоб до нього дзвонив ОСОБА_4, але дзвінки були  від його імені.  Два рази в м. Калуші до нього приходили незнайомі хлопці і давали гроші на передачу, тобто, на купівлю продуктів та сигарет. Перед тим йому дзвонили на мобільний телефон і просили привезти передачу, гроші на передачу йому приносив незнайомий хлопець, просто передав гроші після телефонного дзвінка. Вказав, що його не просили передавати наркотичні засоби в колонію, це вирішив робити з власної ініціативи. 17 та 19 серпня 2009 року, коли приїздив в с. Заклад, то йому з колонії дзвонили на мобільний телефон і говорили прізвище засудженого, на чиє ім'я повинен був написати заяву на передачу. Так він і робив. Ці два рази, тобто 17 та 19 серпня 2009 року передавав продукти харчування, сигарети. Напередодні 22 серпня 2009 року йому знову на мобільний телефон подзвонив незнайомий і попросив привезти 22 серпня 2009 року передачу. В нього ще залишалися гроші з попередніх разів, коли йому приносили для купівлі продуктів для передачі, на ці гроші знову купив продукти: ковбасу, кавун, згущене молоко, цукерки, чай, сигарети. В цю передачу вирішив покласти чотири таблетки «Субітексу» - це є імпортний препарат сильної обезболюючої дії. Йому було відомо, що до складу цього препарату входить наркотичний засіб. Ці таблетки, десь в червні місяці 2009 року, йому передав з Італії його товариш Ігор, який постійно перебуває в Італії, бо є інвалідом і там проходить курс лікування. Всього йому передав 13 таблеток, з тої кількості він 3 таблетки сам спожив на протязі деякого часу, а 10 таблеток залишилось. З власної ініціативи вирішив ці таблетки «Субітексу» передати в передачі в Миколаївську ВК № 50, планував ці таблетки передати на «общак», кому і скільки мало перепасти з цих таблеток, не знав, також допускав, що і для його товариша ОСОБА_4 з цих таблеток могло щось перепасти. Таблетки «Субітексу» вирішив приховати разом з цукерками «Малібу», які передавав в передачі. Тому взяв і акуратно відкрив упаковку кожної цукерки, поклав по одній таблетці в кожну упаковку і заклеїв упаковку клеєм. Таблетки «Субітексу» білого кольору, овальної форми, мають витиснену букву В8. Коли приїхав в с. Заклад, Миколаївського району, то йому на мобільний телефон подзвонили, сказали прізвище людини на яку мав написати заяву про передачу.  Це прізвище ОСОБА_3, що це за людина, не знає і з ним не знайомий. Зі свого телефону, коли приїздив в с. Заклад, то не дзвонив в колонію, завжди дзвінки були до нього. Написав заяву, в якій перерахував, що передає, подав свій паспорт і чекав, поки цю передачу передадуть. Десь через 20 хвилин його покликали в кімнату, де оглядали передачу і він побачив на столі розкриті упаковки цукерок і 4 таблетки. Зрозумів, що таблетки знайшли. Чотири таблетки, які знайшли та вилучили, опечатали, склали протокол, який він підписав та поняті. Просить суд суворо його не карати.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2  повністю визнав свою вину у скоєному злочині за ч.2 ст.307 КК України і його вина підтверджується усіма зібраними у справі доказами.

Допитаний по справі  в якості  свідка ОСОБА_5 показав, що в Миколаївській ВК № 50 працює на посаді оперуповноваженого оперативної групи рік часу. Під час оперативних розробок ним було отримано інформацію про те, що 22 серпня 2009 року в Миколаївській ВК №50 мають привезти продуктову передачу, в якій будуть передавати наркотичні засоби. Ці наркотичні засоби мали бути прихованими в обгортках цукерок «Малібу». Особа, яка мала привезти передачу, мала бути або з самого м. Калуш, або з Івано-Франківської області. Кому саме повинна бути передача, не було відомо. 22 серпня 2009 року він знаходився в Миколаївській ВК № 50, оскільки заступив на добове чергування. В другій половині дня його повідомили про те, що молодий мужчина з м. Калуш передає продуктову передачу для засудженого ОСОБА_3. Прийшов в кімнату для огляду та видачі передач і посилок, куди було запрошено засудженого ОСОБА_3, якому передавалась передача. Особисто проводив огляд передачі для засудженого ОСОБА_3. Маючи інформацію про можливе місце знаходження наркотичного засобу, проводив огляд цукерок, які, були в цій передачі. Розкриваючи обгортки цукерок «Малібу», ним було виявлено чотири таблетки білого кольору овальної форми. Кожна таблетка була окремо запакована у фольгу та поміщена в обгортку разом з цукеркою. На таблетках був відтиск «B8». Виявивши ці таблетки, повідомив про даний факт працівника Миколаївського РВ ГУМВСУ ОСОБА_6, який через деякий час приїхав. Він привіз одного понятого, а другого понятого запросив сам. Ним було складено протокол вилучення, під час складання цього протоколу був запрошений ОСОБА_2. ОСОБА_6 також склав протокол огляду вилучених таблеток і цукерок, які було поміщено в поліетиленовий пакет і опечатано відтиском печатки. ОСОБА_2 признався, що він особисто помістив ці таблетки в передачу і передавав в колонію.

Крім вищенаведених доказів, винність підсудного ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України стверджується і рядом письмових доказів по справі, зокрема:

•   Протоколом огляду місця події від 22.08.2009 року, з якого видно, що в кімнаті молодшого інспектора з видачі посилок та передач Миколаївської ВК № 50, з продуктової передачі для засудженого ОСОБА_3, яку передавав ОСОБА_2, вилучено чотири таблетки білого кольору, які мають видавлення «В8», кожна з таблеток зберігалась окремо, обмотана фольгою і містилась разом з цукерками «Малібу» (а.с. 4);

•   Першими поясненнями учасників та очевидців події злочину;  

•   Протоколом вилучення від 22.08.2009 року, складеного працівником Миколаївської ВК № 50, з якого видно, що з передачі, яку передавав для засудженого ОСОБА_2, вилучено чотири таблетки білого кольору, були приховані з цукерками «Малібу», обмотані фольгою (а.с.15);

•   Заявою від гр. ОСОБА_2 від 22.08.2009року, в якій він просить прийняти передачу засудженому ОСОБА_3, що відбуває покарання в МВК N° 50, в переліку предметів для передачі, є цукерки (а.с. 16);

•   Копією карточки обліку побачень, видачі передач та посилок засудженому ОСОБА_3, з якої видно, що 22.08.2009 року йому передавалась передача від гр. ОСОБА_2 (а.с. 17);

•   Протоколом огляду  речових доказів від 03.09.2009року з якого видно, що в якості речових доказів оглянуто чотири таблетки білого кольору з відтиском напису «В8», чотири цукерки в обгортках з написом «Малібу», які вилучені 22.08.2009року, в Миколаївській ВК №50, з передачі, яку передавав ОСОБА_2 (а.с. 21);

•   Довідкою ДКП аптека «Миколаїв-Фармація» № 54 від 08.09.2009 року, з якої видно, що препарат «Субітекс», до складу якого входить наркотичний засіб бупренорфін, відноситься до групи наркотичних анальгетиків (препаратів групи морфіну і близьких по структурі синтетичних сполук), виготовляється у Франції. В МОЗ України не зареєстрований препарат під назвою «Субітекс» для реалізації на території України (а.с. 29);

•   Висновком експерта № 3/1322 від 10.09.2009 року, з якого видно, що в таблетках білого кольору, які були вилучені з передачі в Миколаївській ВК № 50, виявлено бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, загальна маса бупренорфіну становить 0,0316 грам.(а.с. 31-32);

•   Заявами, написаними гр. ОСОБА_2 17 та 19 серпня 2009 року, в яких він просить прийняти передачу засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно, які відбувають покарання в Миколаївській ВК № 50, в переліку предметів для передачі, є цукерки (а.с. 62, 68);

•    характеристиками, а також іншими  письмовими документами зібраними по справі.

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного доведеною повністю та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст. 307 ч.2 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту  в місця позбавлення волі  таблетки, які містять бупренорфін – наркотичний засіб,   обіг якого обмежено, тому його дії досудовим слідством правильно кваліфіковано.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_2 суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, згідно ст. 12 КК України скоєний злочин відноситься до тяжких злочинів.

 Пом’якшуючими обставинами по справі згідно ст. 66 КК України є  щиросердечне каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих обставин по справі обумовлених ст. 67 КК України судом не визнано.  

Як особа, підсудний ОСОБА_2 характеризується  за місцем проживання задовільно, він ніде не працює, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, двічі  притягувався до кримінальної відповідальності за наркотичні засоби, за що судимість знята та погашена, на шлях виправлення не став, що свідчить про небажання підсудного виправитись. Враховуючи обставини справи,  суд вважає можливим призначити мінімальне покарання підсудному в межах статті обвинувачення, але покарання повинно бути пов’язане з місцями позбавлення волі з конфіскацією  усього належного на праві приватної власності майна, оскільки підсудний не бажає стати на шлях виправлення.  Обраний підсудному такий вид покарання, за переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину,  обставинам справи, але й особі  підсудного, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд –

З А С У Д И В :

ОСОБА_2   визнати винним та засудити за ч.2 ст.307 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 14.09.2009 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити засудженому ОСОБА_2  попередньо обраний - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ у Львівській області  на розрахунковий рахунок УДК у Львівській області №35221003000808, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 – 563 (п’ятсот шістдесят три) грн. 40коп.  судових витрат.

Речові докази по справі –  чорний поліетиленовий кульок із вмістом  4  таблеток білого кольору та 4 обгортки від цекерок „Малібу”, що знаходиться в камері схову речових доказів у ВРЗ при ГУМВСУ (м.Львів, вул.Конюшинна,24) передати Миколаївському РВ ГУМВСУ у Львівській області для знищення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти днів з моменту його проголошення, через районний суд, а засудженим ОСОБА_2, який утримується під вартою,  - в той же строк з моменту вручення йому  копії вироку.

Суддя:                                                                                   Карбовнік І.М.