Справа № 2а-889/2010/1211
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2010 року м. Красний Луч
Суддя Краснолуцького міського суду Луганської області Бєляєва Л.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Красний Луч Луганської області про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області неправомірними, та про нарахування та сплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни,-
В С Т А Н О В И В:
12 лютого 2010 року до Краснолуцького міського суду Луганської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Красний Луч Луганської області про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області неправомірними, та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 2006 року по 2008 рік.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачу вищезазначена допомога не виплачувалася, а у 2008 році йому була виплачена вищезазначена допомога у розмірі 10 відсотків, на підставі Закону України «Про державній бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Однак Конституційний суд України своїм рішенням від 22.05.2008 рік визнав положення, якими змінено статтю у Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щодо соціальної допомоги дітям війни неконституційними. Тому, позивач вважає, що відмова відповідача в нарахуванні та виплаті йому державної соціальної допомоги, як дитини війни за 2006-2008 р.р. є неправомірною та просить визнати бездіяльність УПФ України м. Красний Луч Луганської області незаконною та виплатити на його користь щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по 2008 рік. Також позивач просив поновити строк звернення до суду з адміністративною справою, та розглянути позовну заяву у його відсутності у зв*язку з поганим станом здоров*я.
До суду від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позову, так як оскаржувані дії вчинені відповідно до чинного законодавства, в межах повноважень Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області, без порушення прав і інтересів позивача. Також, відповідач просив розглянути адміністративну справу у його відсутність у порядку письмового провадження.
22 лютого 2010 року суддею постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та якими на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку відповідача, та отримує пенсію за віком, що вбачається з пенсійного посвідчення за № 180486.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державній бюджет на 2006 рік» № 3367 від 19.01.2006р., пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у 1 півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вказує, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У 2006 році, в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік”, Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.
У 2006 році вищезазначена соціальна допомога позивачу не виплачувалася.
Законом України «Про Державній бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р., який набрав чинності з 01.01.2007р. ст. 111 було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Виплата надбавки пенсіонерам, яки мають статус дитини війни, та які не мали групи інвалідності, в 2007 році не проводилась.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. положення ст. 111 Закону України «Про Державній бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, тобто складає відповідно 410,06 грн., 415,11 грн.
У 2007 році вищезазначена соціальна допомога позивачу не виплачувалася.
Законом України «Про державній бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Позивач протягом 2008 року отримував надбавки як дитині війни з 01.01.2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державній бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідних рішень.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, відповідач зобов’язаний був нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 рік по 31.12.2007 рік з урахування прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, встановленого Законом України «Про державній Бюджет України на 2007 рік», та перерахувати та виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 рік по 31.12.2008 рік з урахування прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого ст. 58 Закону України «Про Державній бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.
На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цією норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого до осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімуму» від 15.07.1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановленого річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд, вважає, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з адміністративним позовом з поважних причин, так як він постійно хворів, тому що є особою похилого віку, та про події стало відомо тільки після висвітлення цих відомостей в засобах масової інформації, тому суд вважає за можливе цей строк поновити, а саме поновити пропущений строк звернення до суду з адміністративною заявою.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Однак відповідач не наполягає відмовити позивачу у задоволені адміністративного позову у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи вищезазначене, керуючись принципом верховенства права, з метою захисту передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, суд вважає за можливе визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, незаконною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., також донарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням здійснених виплат.
Позов в частині визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, неправомірними, та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за 2006 рік, за період з 01.01.2007р. по 08.07.2007р., та за період з 01.01.2008р. по 21.05.2008р., задоволенню не підлягає у зв’язку з необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 3, 8, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 2, 17, 18,87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про прожитковий мінімуму», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державній бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державній бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р, Законом України «Про Державній бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд
П О С Т А Н О В И В :
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України м. Красний Луч Луганської області про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області неправомірними, та про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Красний Луч Луганської області про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області неправомірними, та про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2008 роки задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків пенсії за віком, як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та донарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з місцевого бюджету м. Красний Луч Луганської області на користь позивача судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Донецького адміністративного апеляційного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: