Справа № 2а-575/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року м.Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді – Кагітіної І.В.,
при секретарі – Картавих А.О.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про визнання бездіяльності неправомірною, -
встановив:
ОСОБА_1 у квітні 2009 року звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення (далі – УПСЗН) Київської районної ради м. Сімферополя про визнання бездіяльності неправомірною. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має на утриманні дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач звернулася до УПСЗН із письмовою заявою про виплату їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до шести років, що передбачено ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» №2811-ХІІ від 21.11.1992 року. Проте отримала відмову УПСЗН, мотивовану тим, що не приведені у відповідність із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 нормативно-правові акти, що визначають порядок фінансування цих соціальних виплат та виділення вищестоящими органами бюджетних коштів для виплати зазначеної допомоги. Дану відмову позивач вважає такою, що суперечить положенням діючого законодавства, а тому просить визнати неправомірною бездіяльність УПСЗН Київської районної ради м.Сімферополя відносно відмови виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей до шести років; зобов’язати УПСЗН Київської районної ради м.Сімферополя виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей до шести років; виплатити належні їй суми допомоги за період з 09.07.2009 року по день прийняття рішення судом, єдиним платіжем у найближчий строк виплату допомоги.
Під час розгляду справи позивач уточнювала позовні вимоги та просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, стягнути з відповідача на її користь та виплатити заборгованість при народженні дитини у розмірі 1963,80 грн., також стягнути з відповідача допомогу по догляду за дитиною до трьох років у розмірі 6452,0 грн.; зобов’язати відповідача у майбутньому виплачувати допомогу у розмірі прожиткового мінімуму. В уточненнях позивач додатково посилалась на те, що відповідач не сплатив одноразову допомогу при народженні дитини виходячи з положень ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" , а саме: у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Крім того, сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає перерахуванню на підставі рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, тобто в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а саме: у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Позивачка у судовому засіданні підтримала позов з урахуванням уточнень. Пояснила, що на час народження дитини, вона не була застрахованою особою.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя у судове засідання не з’явилася, проте надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має сина ОСОБА_3 Деніза Муратовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с.8).
ОСОБА_1 знаходить на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в Київському районі м. Сімферополя та отримала допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 гривень та отримувала та отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років у розмірі: з 09.08.2007 року до 04.06.2010 року – 505,03 грн., з 09.08.2007 року до 31.12.2007 року - 1560,00 грн., з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року – 1040,00 грн., з 01.01.2009 року щомісячно - 130,00 гривень, що підтверджено довідкою Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя від 13.08.2009 року
Згідно із ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в редакції, яка діяла до набрання законної сили Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. .
Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» №2811-ХІІ від 21.11.1992 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» №2811-ХІІ від 21.11.1992 року всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначаються і виплачуються органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» №2811-ХІІ від 21.11.1992 року (у ред., що діяла до 28.12.2007 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено наступне:
-абзац 2 частини 2 ст. 56 Закону: допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- абзац 3 частини 2 ст. 56 Закону: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- пункт 14 ст. 71 Закону: призупинити дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" .
Відповідач проводив відповідні виплати до вищезазначеного порядку та розмірів.
Проте рішенням Конституційного суду України №6-рп від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст.29,36 ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, пп.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст.ст.98, 101, 103, 111 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції.
Враховуючи, що вказане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статі зазначеного закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку, що при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідачу слід було керуватися ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції діючій до набрання законної сили Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", згідно якої: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р. положення наведеної норми Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положеннями ч.2 ст.70 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року ОСОБА_1 повинна була надаватись у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, при цьому ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як встановлено судом, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп2007, на яке посилається позивач, було офіційно опубліковано 27.07.2007 року, проте до суду за захистом порушеного права ОСОБА_1 звернулась тільки 08.04.2009 року. Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку.
Таким чином, позивач пропустив річний строк звернення до суду у частині вимог про зобов’язання відповідача виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 рок до 31.12.2007 року. Безспірних доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості при народженні дитини у розмірі 1963,80 грн, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 не було визнано неконституційним положення абзацу 2 частини 2 ст. 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", як им було встановлено одноразову виплату у розмірі 8500 гривень.
Відповідно до ч.2 ст . 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Суд вважає, що Закон України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та його положення мають вищу юридичну силу відносно інших спеціальних законів стосовно визначення розміру або порядку обчислення допомоги при народженні дитини, бо є основним та головним (окрім Конституції) фінансовим нормативним актом розподілу доходів та видатків в країні. За цих обставин, положення цього закону яким було визначено порядок нарахування допомоги при народженні дитини, є обов'язковим для застосування та вирішення справ у суді. Тобто, при визначенні розміру допомоги при народженні дитини слід керуватися абзацом 2 частини 2 ст. 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", а не ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Щодо позовних вимог позивачки в частин зобов'язання виплатити допомогу по догляду за дитиною у період з січня 2008 року по час прийняття постанови, то суд не знаходить підстав для їх задоволення.
Так, судом враховано, що положення п.14 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було призупинено дію ч.1 ст.15 Закону № 2811-ХІІ та ч.2 ст.56 Закону № 489-V, яким ч.1 ст.15 Закону № 2811-ХІІ викладена в іншій редакції - були визнані неконституційними Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, у зв'язку з чим втратили чинність з дня прийняття цього Рішення, тобто з 09.07.2007 року та діяли до кінця бюджетного року.
Наведене узгоджується з абзацом другим пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, яким визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тобто на час дії бюджету відповідного року .
Відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та розділу ІІ і розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" стаття 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" була викладена в наступній редакції "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень". Зазначена редакція закону діє і у 2009 році.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення наведених законів, якими визначено розмір державної допомоги по догляду за дитиною не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність та про правомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини та положення законодавчих актів, суд приходить до висновку, що у період з січня 2008 року до жовтня 2009 року (у межах позовних вимог) Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, що відповідно свідчить про відсутність підстав у суду для задоволення адміністративного позову в цій частині.
Щодо вимог позивачки покласти обов’язок на відповідача щомісячно виплачувати у подальшому допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімум для дітей віком до 6 років суд зазначає наступне.
Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Щодо вимог позивача про визнання бездіяльності та відмови відповідача протиправною та неправомірною, то вони не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів вини відповідача у не сплаті щомісячної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки вони діяли у межах свої повноважень і у спосіб, що передбачено законом України.
Повний текст постанови виготовлений 22 жовтня 2009 року
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 17, 86, 94, 159-163, 167 КАС України
постановив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання постанови в повному обсязі і поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя