справа № 2-49/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

24 лютого 2010 року         Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого             судді Савченка С.І.

при секретарі             Балинській О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради Київської області, Ірпінського міськвиконкому про визнання незаконними рішень ради, виконкому, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов»язання знести самочинну споруду та визначення порядку користування земельною ділянкою , -

в с т а н о в и в:

Позивач в червні 2005 р.  звернулася до суду з даним позовом,  який мотивувала тим, що їй на праві власності належить 1/6 частина будинку по вул.8 Березня 7 в м.Ірпінь Київської області. Відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належить відповідно 1/2 та 1/3 частини цього ж будинку, за яким закріплена земельна ділянка площею 1206 кв.м. Вказувала, що на початку 2005 р. їй стало відомо про наявність рішення ОСОБА_4 міської ради від 04.11.2004 р., яким встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку. З тексту рішення слідує, що були розглянуті заяви ОСОБА_2, ОСОБА_1 і порядок користування визначений по фактично сформованим межам, згідно яких у користуванні ОСОБА_2 перебуває 615 кв.м., ОСОБА_3 - 416 кв.м., ОСОБА_1 – 175 кв.м. Вважає, що дане рішення є незаконним, бо вона заяви до міськради не подавала, її на розгляд спору не викликали, добровільного розподілу ділянки із відповідачами не було, навпаки існує спір. Крім того, в травні 2005 р. був виготовлений кадастровим бюро план земельної ділянки, який повністю суперечить рішенню в частині розмірів ділянок, шо перебувають у користуванні співвласників будинку, зокрема у неї перебуває лише 95 кв.м. Просила визнати рішення ОСОБА_4 міської ради від 04.11.2004 р. незаконним та визначити порядок користування земельною ділянкою будинку по вул.8 Березня 7 в м.Ірпінь площею 1206 кв.м. відповідно до часток сторін у праві власності на будинок, виділивши їй 201 кв.м. ділянки.

В червні 2007 р. позивач уточнила свої вимоги, просила визначити порядок користування земельною ділянкою будинку по вул.8 Березня 7 в м.Іріпнь площею 1269 кв.м. відповідно до часток сторін у праві власності на будинок, виділивши їй 211,5 кв.м. ділянки. Вимоги мотивувала тим, що після подачі нею позову до суду рішенням ОСОБА_4 міськради від 22.12.2006 р. збільшена норма землекористуавння і за будинком закріплена ділянка площею 1269 кв.м.

В липні 2009 р. позивач подала доповнюючу позовну заяву, в якій доповнила свої вимоги, просила визнати незаконними рішення ОСОБА_4 міської ради від 13.09.2007 р. про передачу відповідачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 632 кв.м. по вул.8 Березня 7 в м.Ірпінь та визнати незаконним державний акт на право власності відповідача на вказану земельну ділянку, виданий 13.02.2008 р. Вимоги мотивувала тим, що приватизація ділянки проведена під час розгляду судом земельного спору і порядок користування ділянкою не встановлено.

В грудні 2009 р. позивач подала доповнюючу позовну заяву, в якій доповнила свої вимоги, просила визнати незаконним рішення Ірпінського міськвиконкому № 213/3 від 12.08.2008 р. про надання ОСОБА_2 дозволу на оформлення правової документації на самочинно прибудований до будинку гараж із мансардою, та просила зобов»язати відповідача знести вказаний гараж. Вимоги мотивувала тим, що гараж зведений на земельній ділянці, порядок користування якою не визначений, а враховуючи місцерозташування гаража провести поділ ділянки неможливо. Будівництво здійснене без її згоди як співвласника будинку і порушує її права як власника, передбачені ст.391 ЦК.

                    -  2  -

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, після проведення будівельно-технічної експертизи уточнили вимоги, просили визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10074 від 13.05.2009 р. в межах згідно додатку № 1. Просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що порядок користування земельною ділянкою  будинку по вул.8 Березня 7 в м.Ірпінь  був визначений ще між його попередніми співвласниками – ОСОБА_3 і батьками позивача ОСОБА_1, частина будинку яких перейшла до їх дітей – ОСОБА_5 і ОСОБА_1, 1\2 якого в подальшому ОСОБА_5 продав йому. Рішення міської ради від 04.11.2004 р. лише закріпило існуючий порядок користування, а тому підстави для його скасування відсутні. Вказували, що приватизація частини ділянки, якою користується відповідач, проведена ним відповідно до встановленої законом процедури, на підставі рішення міськради, при цьому порушень не допущено, бо земельний спір вирішено рішеннмя ради від 04.11.2004 р. Прибудова гаража хоча і здійснена відповідачем самочинно, однак дана споруда узаконена міськвиконкомом у встановленому законом порядку і для знесення гаража немає підстав. Просили в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Вказав про часткове визнання позову, посилаючись на те, що порядок користування ділянкою  будинку по вул.8 Березня 7 в м.Ірпінь  між ним та батьками позивача ОСОБА_1 був визначений ще з 1982 р. і тоді ж встановлені паркани, а тому йому має бути виділена ділянка, яка знаходиться в його користуванні і відповідає його частці у праві власності на будинок.

Відповідачі ОСОБА_4 міська рада та ОСОБА_4 міськвиконком в судове засідання не з»явилися, подали заяви про розгляд справи у відсутність їх представників, позовні вимоги щодо визнання незаконними рішень ради і виконкому, а також державного акта не визнали.

Суд, вислухавши доводи та заперечення учасників, дослідивши  матеріали справи, матеріали адміністративної справи 2-а-114/2007 р., вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі обставини  : сторони у справі ОСОБА_1Л, ОСОБА_2. ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку № 7 по вул.8 Березня в м.Ірпінь Київської області. Позивачу ОСОБА_1  належить 1/6 частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.10.1986 р. (а.с.18). Відповідачу ОСОБА_3 належить 1/3 частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.05.1982 р. (а.с.26). Відповідачу ОСОБА_2 належить 1/2 частина будинку на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.1996 р. (а.с.34-35).

За вказаним домоволодінням рішенням ОСОБА_4 міської ради від 22.12.2006 р. закріплена земельна ділянка площею 0,1269 га (а.с.128).

Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 04.11.2004 р. було встановлено порядок користування земельною ділянкою будинку № 7 по вул.8 Березня в м.Іріпнь площею 1206 кв.м. по фактично сформованим межам, згідно яких у користуванні ОСОБА_2 перебуває 615 кв.м., ОСОБА_3 - 416 кв.м., ОСОБА_1 – 175 кв.м. (а.с.5).

Також судом встановлено, що під час розгляду земельного спору судом за позовом ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_6 приватизував частину ділянки площею 632 кв.м. на підставі рішення ОСОБА_4 міської ради від 13.09.2007 р., що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим ОСОБА_4 міською радою 13.02.2008 р. (а.с.186). Приватизація ділянки проведена міською радою без урахування того, що мається спір щодо користування цією ділянкою, який вирішується судом.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_6 здійснив без погодження із позивачем самочинне будівництво, прибудувавши до будинку гараж із мансардою. Рішенням Ірпінського міськвиконкому № 213/3 від 12.08.2008 р. ОСОБА_2 дано дозвіл на оформлення правової документації на самочинно прибудований до будинку гараж із мансардою (а.с.235). Узаконення самочинного будівництва проведене міськвиконкомом без урахування того, що гараж зведений на земельній ділянці, порядок користування якою не визначений та без згоди іншого співвласника ОСОБА_1

                        -  3  -

Крім того, судом встановлено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10074 від 13.05.2009 р. існує технічна можливість провести розподіл земельної ділянки між співвласниками будинку (а.с.168-176).

Наведені обставини визнані в судовому засіданні сторонами і підтверджуються реєстраційним посвідченням БТІ, свідоцтвом про право на спадщину, договором купівлі-продажу, рішеннями ради, рішенням виконкому, державним актом, технічними паспортами, планами кадастрового бюро, висновком судової експертизи та іншими матеріалами справи.

Вирішуючи даний спір в частині визнання незаконним рішення ОСОБА_4 міської ради від 04.11.2004 р. про встановлення порядку користування земельною ділянкою будинку по вул.8 Березня 7 в м.Ірпінь, суд керується наступним законодавством.

Згідно п. «й» ст.12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить вирішення земельних спорів.

Згідно ст.158 ЗК України міські ради вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян (ч.3). У разі незгоди землекористувачів із рішенням ради спір вирішується судом (ч.5).

Згідно ст.159 ЗК України земельні спори розглядаються міською радою на підставі заяви однієї із сторін (ч.1). Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору (ч.2).

Згідно ст.160 ЗК України сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді спору, подавати документи, інші докази, давати усні і письмові пояснення, заперечувати докази іншої сторони.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або  законам України
визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним рішення ради від 04.11.2004 р. підлягають до задоволення, поскільки судом незаперечно встановлено, що при розгляді земельного спору ОСОБА_4 міська рада не дотримала вимог статей 159, 160 ЗК України, зокрема спір було вирішено за відсутності позивача ОСОБА_1, яка взагалі не була повідомлена про час і місце розгляду спору, у зв»язку з чим рада неправомірно позбавила її можливості скористатися правами сторони у спорі, передбаченими ст.160 ЗК України, що призвело до неправильного вирішення спору і порушення прав позивача.

Доводи відповідача ОСОБА_2, що позивач ОСОБА_1 мешкає в Російській Федерації, а тому рада вирішила спір у її відсутність, суд не приймає до уваги, як необгрунтовані, поскільки відсутність учасника спору за місцем проживання не є підставою для недотримання радою вимог закону та неповідомлення його про час і місце розгляду спору.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача і вважає, що дане рішення слід визнати незаконним з тих підстав, що воно невірне по суті, а саме радою невірно визначена частина земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача ОСОБА_1, що підтверджується планами кадастрового бюро за 2005 р., згідно яких у користуванні позивача перебуває лише 95 кв.м. ділянки, а не 175 кв.м., як вказано в рішенні ради (а.с.23,24,77,228). Невірне встановлення радою розмірів ділянки привело до порушення прав позивача на отримання у користування ділянки відповідної площі.

З викладених вище міркувань підлягають до задоволення вимоги позивача про визнання незаконним рішення ради від 13.09.2007 р. про передачу ОСОБА_2 у власність частини ділянки, площею 632 кв.м. і державного акту на його ім»я, поскільки судом встановлено, що приватизація частини ділянки відповідачу ОСОБА_2 проведена міською радою відповідно до свого рішення від 04.11.2004 р. про встановлення порядку користування, яким невірно визначена частина земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача, а також без урахування факту наявності на вирішенні в суді спору між співвласниками будинку щодо користування ділянкою.

Відповідно рішенням ОСОБА_4 міськради від 13.09.2007 р. про передачу у власність відповідачу частини присадибної ділянки та виданим відповідачу на підставі цього рішення Державним актом на право власності на земельну ділянку площею 632 кв.м. від 13.02.2008 р. порушуються права позивача на користування частиною ділянки, яка б відповідала її частці у праві власності, а тому дані права підлягають захисту.

Суд вважає за необхідне захистити права позивача як співвласника домоволодіння і землекористувача шляхом визнання незаконними оспорюваних рішення ради і державного акту.

                        -  4  -

Вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у випадку недосягнення згоди у судовому порядку.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їх часток у праві власності на будинок.

З наведених міркувань суд задовольняє вимоги щодо розподілу ділянки і вважає за необхідне встановити порядок користування земельною ділянкою, передбачений варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10074 від 13.05.2009 р. в межах згідно додатку № 1, при якому в користування позивача виділяється обособлена частина земельної ділянки площею 188,5 кв.м., частина ділянки площею 32 кв.м. в спільне користування з ОСОБА_2 і частина земельної ділянки площею 14 кв.м в спільне користуавння з ОСОБА_3

Відповідачу ОСОБА_2 виділяється   в обособлене користування частина  ділянки площею 615,5 кв.м., частина ділянки площею 32 кв.м. виділяється в спільне користування з ОСОБА_1 і частина ділянки площею 6 кв.м - в спільне користування з ОСОБА_3

Відповідачу ОСОБА_3 виділяється   в обособлене користування частина  ділянки площею 413 кв.м., частина ділянки площею 14 кв.м. виділяється в спільне користування з ОСОБА_1 і частина ділянки площею 6 кв.м. виділяється в спільне користування з ОСОБА_2

Суд розділяє ділянку за таким варіантом, бо він відповідає часткам сторін у праві власності на будинок, частини ділянки, що виділяються сторонам, прилягають до частин будинку, які перебувають у користуванні сторін, що дає їм можливість належним чином обслуговувати будинок та користуватися землею, користуватися та ремонтувати мережі комунікацій будинків.

Крім того, даний порядок користування відповідає порядку, при якому співвласнику 1/3 частини будинку ОСОБА_3 виділяється у користування частина ділянки, яка фактично вигороджена і яка тривалий час перебуває у його користуванні, тобто відповідає фактичному порядку який склався між ОСОБА_3 і іншими співвласниками.

Суд не приймає до уваги, як такі, що не грунтуються на матеріалах справи, доводи відповідача ОСОБА_2 та його представника про те, що  порядок користування земельною ділянкою  будинку по вул.8 Березня 7 в м.Ірпінь між співвласниками 1\2 і 1\6 частин, якими в даний час є ОСОБА_1 і ОСОБА_2, був визначений ще між його попередніми співвласниками – позивачем ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_5, який в подальшому продав 1/2 частину ОСОБА_2

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 придбав 1/2 частину будинку у 1996 р. у ОСОБА_5   Як вбачається із технічного паспорту на будинок за 1996 р., тобто на момент придбання відповідачем частини будинку, будь-які паркани, які б розділяли ділянку між співвласниками 1/2 і 1/6 частин будинку ОСОБА_1 і ОСОБА_5 відсутні  (а.с.28). Є лише паркан, який вигороджує ділянку власника 1/3 частини ОСОБА_3 Відсутність парканів між власниками 1/2 і 1/6 частин будинку підтверджується планами земельних ділянок за 1969 р., 1986 р. (а.с.35, 50).

Вперше паркан між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зафіксований в технічному паспорті будинку за 1998 р., тобто через 2 роки після придбання відповідачем 1/2 частини будинку (а.с.7,20). Судом встановлено, що паркан зведений саме відповідачем, що підтверджено письмовою заявою ОСОБА_5, який вказав, що після придбання частини будинку відповідач ОСОБА_2 звів паркан (а.с.152). Позивачка заперечує добровільний розподіл, що підтверджує наявність спору.

Крім того, суд не може врахувати розподіл ділянки проведений ОСОБА_2, як порядок який склався, бо як відсутня згода на це позивача ОСОБА_1, так і на думку суду такий розподіл явно ущемляє законні права позивача, бо частина ділянки, яка перебуває у її користуванні 95 кв.м., значно менша за належну їй частку 211,5 кв.м., а також позбавляє позивача права користування частиною господарської споруди – сараю «Б», співвласником якого є позивач, що згідно висновку експерта є порушенням вимог п.3.25* ДБН 360-92** «Містобудування.Планування і забудова міських та сільських поселень» (а.с.213).

                    -  5  -

Суд важає, що вимоги позивача про визнання незаконним рішення Ірпінського міськвиконкому № 213/3 від 12.08.2008 р. про надання ОСОБА_2 дозволу на оформлення правової документації на самочинно прибудований до будинку гараж із мансардою та його знесення підлягають до задоволення, поскільки судом встановлено, що гараж зведений відповідачем ОСОБА_2 на земельній ділянці, порядок користування якою не визначений.

Будівництво здійснене без згоди позивача як співвласника будинку і як землекористувача, порушує її права як власника, передбачені ст.391 ЦК України, місцерозташування гаража унеможливлює розподіл ділянки і фактично виключає позивача із числа землекористувачів, залишаючи їй ділянку 95 кв.м., а також позбавляє можливості користуватися господарською спорудою сараєм «Б», про що суд вказував вище.

Узаконення самочинного будівництва проведене міськвиконкомом порушує права позивача, а тому суд вважає за необхідне захистити права позивача як співвласника домоволодіння і землекористувача шляхом визнання незаконним оспорюваного рішення міськвиконкому.

Згідно ст.376 ЦК України якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Для поновлення прав позивача суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст.376 ЦК України зобов»язати ОСОБА_2 знести самочинно побудований гараж з мансардою розміром 4,86 х 6,92 м, зблокований з житловим будинком, поскільки як вже вище зазначалося гараж унеможливлює встановлення порядку користування ділянкою, який встановлює суд та порушує права позивача.

Даний спосіб захисту прав є обгрунтованим та необхідним.

Не грунтуються на законі доводи відповідача ОСОБА_2 та його представника, що позов про знесення самочинного будівництва вправі подати лише орган місцевого самоврядування.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права, в т.ч. порушення прав користування та розпорядження майном, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володінням.

Поскільки судом встановлено, що збудована відповідачем самочинна прибудова порушує права позивача як співвласника будинку, то останні вправі звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування»,  ст.ст.317, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 88, 158, 159, 160 ЗК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати незаконним рішення ОСОБА_4 міської ради Київської області № 920-27-ІУ від 04.11.2004 р. про встановлення порядку користування земельною ділянкою будинку в м.Ірпінь по вул.8 Березня 7.

Визнати незаконними рішення ОСОБА_4 міської ради Київської області № 808-25-У від 13.09.2007 р. про передачу ділянки у власність та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0632 га по вул.8 Березня 7 в м.Ірпінь Київської області, виданий ОСОБА_4 міською радою 13.02.2008 р. на ім»я ОСОБА_2

Визнати незаконним п.18  рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Київської області № 213/3 від 12.08.2008 р. про надання дозволу ОСОБА_2 на оформлення правової документації на самочинно побудований гараж з мансардою,зблокований з будинком.

Зобов»язати ОСОБА_2 знести самочинно побудований гараж з мансардою розміром 4,86 х 6,92 м, зблокований з житловим будинком.

Розділити земельну ділянку будинку відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 10074 від 13.05.2009 р., виділивши ОСОБА_1   в обособлене користування частину земельної ділянки будинку № 7 по вул.8 Березня в м.Ірпінь Київської області площею 188,5 кв.м., частину ділянки площею 32 кв.м. виділити в спільне користування з ОСОБА_2 і частину земельної ділянки площею 14 кв.м. виділити в спільне користування з ОСОБА_3 в межах згідно додатку № 1.

                    -  6  -

ОСОБА_2 виділити   в обособлене користування частину земельної ділянки будинку № 7 по вул.8 Березня в м.Ірпінь Київської області площею 615,5 кв.м., частину ділянки площею 32 кв.м. виділити в спільне користування з ОСОБА_1 і частину земельної ділянки площею 6 кв.м. виділити в спільне користування з ОСОБА_3 в межах згідно додатку № 1.

ОСОБА_3 виділити   в обособлене користування частину земельної ділянки будинку № 7 по вул.8 Березня в м.Ірпінь Київської області площею 413 кв.м., частину ділянки площею 14 кв.м. виділити в спільне користування з ОСОБА_1 і частину земельної ділянки площею 6 кв.м. виділити в спільне користування з ОСОБА_2 в межах згідно додатку № 1.

Рішення в повному обсязі буде виговлене не пізніше 01.03.2010 р.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви – після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                             С.І.Савченко