справа № 2-41/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

22 лютого 2010 року         Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого             судді Савченка С.І.

при секретарі             Балинській О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа відкрите акціонерне товариство «Банк Богуслав» про відшкодування збитків, -

  в с т а н о в и в:

Позивач у вересні 2009 р. звернувся до суду з даним позовом,  який мотивував тим, що в лютому 2009 р. між ним та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю позивачем належної відповідачу квартири № 3 в будинку по вул.К.Маркса 11-г в м.Ірпінь Київської області за 234254 грн. не пізніше серпня 2009 р. Неможливість укладення угоди раніше серпня 2009 р. відповідач пояснив заставою всього будинку на користь банку, де він отримав кредит. На виконання угоди позивач сплатив відповідачу обумовлену суму - 234254 грн. та зі згоди останнього вселився до спірної квартири і почав проводити в ній ремонтні роботи. Вказував, що в даний час відповідач ухиляється від укладання нотаріального договору купівлі-продажу квартири, мотивуючи збільшенням вартості квартири до 636800 грн. Посилався, що такі дії відповідача суперечать досягнутій між ними домовленості про купівлю квартири, згідно якої вони домовилися щодо всіх істотних умов договору, відбулося повне виконання умов договору, бо позивач оплатив обумовлену суму, а відповідач передав позивачу квартиру і ключі від квартири, а також дав дозвіл на проведення ремонту. Посилаючись на ст.220 ЦК України просив визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири № 3 в будинку по вул.К.Маркса 11-г в м.Ірпінь, укладений між сторонами.

В листопаді 2009 р. позивач подав заяву, в якій змінив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь заподіяні збитки. Позов мотивував тим, що угоду про купівлю спірної квартири було укладено між сторонами під впливом обману з боку відповідача, який полягав у свідомому приховуванні відповідачем неможливості укладання цієї угоди, бо на той час відповідач був власником всього будинку, а спірна квартира як окремий об»єкт права власності не існувала і її продаж не був можливим. Крім того, весь будинок був в іпотеці в банку і відчуження його було неможливим. Вказував, що збитки включають 234254 грн., що є сплаченими за квартиру коштами, та вартості виконанного позивачем ремонту в сумі 115224,63 грн. Посилаючись на ч.2 ст.230 ЦПК України, яка передбачає відшкодування стороною, яка застосувала обман при укладенні угоди, іншій стороні збитків у подвійному розмірі, та моральної шкоди, просив стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в подвійному розмірі - 698957,26 грн., а також 20000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача змінені позовні вимоги підтримали, підтвердили викладені в позові обставини, просили задоволити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що 04.02.2009 р. відповідач придбав за договором купівлі-продажу у ТОВ «БІК Полісся» багатоквартириний житловий будинок по вул.К.Маркса 11-г в м.Ірпінь. Попередній договір про придбання вказаного будинку був укладений в жовтні 2008 р. В грудні 2008 р. між позивачем і відповідачем була досягнута домовленість про купівлю позивачем в майбутньому квартири № 3 в будинку по вул.К.Маркса 11-г в м.Ірпінь. Вказали, що вартість квартири була обумовлена сторонами з розрахунку 8000 грн. за 1 кв.м., як і щодо всіх інших квартир. Позивач зробив перший внесок в розмірі 234254 грн., а відповідач, враховуючи прохання позивача, дозволив останньому мешкати в квартирі. Пояснили, що позивач був поінформований і про заставу, і про кредит у банку. Вважали, що вимоги про відшкодування збитків задоволенню не підлягають, бо таке можливе лише у випадку визнання угоди недійсною з підстав, передбачених ст.230 ЦК України, тобто як укладеної внаслідок

                        -  2  -

обману, а в даному випадку ніякої угоди укладено не було, а тому наслідки недійсності не застосовуються. Також вважали, що внесені позивачем кошти за квартиру у якості першого внеску не є збитками, а тому стягненню не підлягають. Просили в позові відмовити.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з»явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши доводи та заперечення учасників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі обставини : відповідач є власником багатоквартирного житлового будинку № 11-г по вул.К.Маркса в м.Ірпінь Київської області на підставі договору купівлі-продажу від 04.02.2009 р. (а.с.70-71).

Даний будинок перебуває в іпотеці у 3-ї особи ВАТ «Банк Богуслав» відповідно до договору іпотеки від 04.02.2009 р. на забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором від 04.02.2009 р.(а.с.31-40, 69-76).

Також судом встановлено, що між позивачем та відповідачем в грудні 2008 р. була досягнута домовленість про придбання в майбутньому позивачем квартири № 3 в будинку по вул.К.Маркса 11-г в м.Ірпінь Київської області.

На виконання даної домовленості позивач передав відповідачу у якості першого внеску протягом лютого-квітня 2009 р. кошти в сумі 234254 грн., що стверджується розпискою відповідача (а.с.12), а відповідач дозволив позивачу проживати в квартирі та дозволив проводити ремонт, що підтвердив в судовому засіданні відповідач.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями сторін, показами свідків, попереднім договором про купівлю будинку, кредитним договором, договором іпотеки, розпискою та іншими матеріалами справи.

Вирішуючи даний спір, суд керується наступними вимогами ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.3 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого  нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи наведені приписи закону суд прийшов до висновку, що договір про купівлю-продаж спірної квартири між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є нікчемним, у зв»язку із недотриманням його сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані із його недійсністю.

    З огляду на приписи ст.216 ЦК України, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, суд вважає, що не підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування збитків в подвійному розмірі та моральної шкоди, поскільки правочин купівлі-продажу спірної квартири є нікчемним і відповідно матеріальні збитки та моральна шкода не заподіяні.

Умовою стягнення матеріальних збитків в подвійному розмірі та моральної шкоди є наявність рішення суду про визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.230 ЦК України, що в даному випадку відсутнє.

                        -  3  -

В той же час, судом встановлено, що за усною домовленістю про купівлю квартири позивач передала відповідачу в рахунок придбання квартири кошти в сумі 234254 грн., які є коштами отриманими за нікчемною угодою, що визнали обидві сторони в судовому засіданні.

Позивач не заявляє вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, однак суд вважає за можливе відповідно до ч.5 ст.216 ЦПК України вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Аналогічні роз»яснення містяться в п.3 постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», згідно якого відповідно до ста тей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. Наприклад, суд має право вийти за межі заявлених вимог і з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину одночасно з позбавленням батьківських прав (ч.2 ст.166 СК України); застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (ч.5 ст. 216 ЦК України).

З наведених міркувань та з урахуванням приписів ч.1 ст.216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні все, отримане на виконання парвочину, суд ввважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача отримані за нікчемною угодою кошти в сумі 234254 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, які включають ІТЗ та держмито, пропорційно розміру задоволених в сумі 590 грн.

Суд відмовляє у стягненні на користь позивача судових витрат в розмірі 41200 грн. на оплату юридичної допомоги адвокатів, поскільки позивачем не надано доказів понесення таких витрат, зокрема не надано квитанцій чи приходних касових ордерів, виданих адвокатом, про оприбуткування даної суми, а також не надано довідки, виданої адвокатом, про внесення даної суми до книги обліку доходів та витрат.

На підставі ст.ст. 203, 208, 209, 215, 216, 220, 657 ЦК України,  керуючись ст.ст .10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

                            в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 234254 (двісті тридцять чотири тисячі двісті п»ятдесят чотири) гривні та судові витрати в сумі 590 гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 27.02.2010 р.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви – після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                             С.І.Савченко