ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.01.2010 року Справа № 17/213
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Баннової Т.М.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - Борисенко В.А., довіреність від 14.08.2009 б/н;
відповідач - у судове засідання не прибув;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Авіто Луганськ”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 03.12.2009 (підписано 08.12.2009)
у справі № 17/213 (суддя Батюк Г.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю,
„Авіто Луганськ”, м. Луганськ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Стаханов Луганської області
про стягнення 19304 грн. 45 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіто Луганськ”, м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ „Авіто Луганськ”,позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Стаханов Луганської області (далі за текстом –ФОП ОСОБА_5, відповідач, заявник апеляційної скарги) про стягнення суми заборгованості за переданий але неоплачений товар за договором № 240 купівлі-продажу від 02.06.2008 (далі за текстом –Договір) в розмірі 17341 грн. 06 коп., суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 2101 грн. 48 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 336 грн. 00 коп.; всього 19778 грн. 54 коп.
Заявою від 30.09.2009 позивач зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути суму заборгованості за переданий але неоплачений товар за договором № 240 купівлі-продажу від 02.06.2008 в розмірі 17341 грн. 06 коп., суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 1627 грн. 39 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 336 грн. 00 коп.; всього 19304 грн. 45 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.12.2009 по справі № 17/213 у задоволенні позову відмовлено. Дане судове рішення мотивовано: ст. ст. 11, 509, 526, п. 2 ст. 625, ст. 655, п. 1 ст. 662 , п. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України; ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України; умовами договору № 240 купівлі-продажу від 02.06.2008.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 16.12.2009 б/н, якою просить скасувати рішення господарського суду від 03.12.2009 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та винесеним в порушення ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України оскільки, як на думку заявника, одна лише візуальна невідповідність зразку підпису відповідача у видаткових накладних зразку його підпису у паспорті чи іншому документі не є підставою для визнання факту отримання відповідачем товару недоведеним, тим більше, що цей факт доводиться також іншими численними доказами, повністю залишеними місцевим господарським судом поза увагою.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.01.2010 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 03.12.2009 у справі № 17/213 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., судді –Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 05.01.2010 прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача, розгляд справи було призначено на 26.01.2010.
Позивач по справі надав суду письмові пояснення та письмові докази від 25.01.2010, витребувані ухвалою Луганського апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження від 05.01.2010.
Відповідач по справі витребувані документи не надав.
Постанова приймається 26.01.2010.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підставою своїх позовних вимог позивач –ТОВ „Авіто Луганськ” визначив невиконання відповідачем умов договору № 240 купівлі-продажу від 02.06.2008 щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.
Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у справі 02.06.2008 був укладений договір купівлі-продажу № 240, за умовами якого Продавець (позивач у справі) зобов’язаний передати у власність Покупця (відповідача у справі) товар, а Покупець прийняти та оплатити товар.
У договорі сторони передбачили наступні умови:
- асортимент товару, його ціна і кількість узгоджується в накладній, яка має силу узгодження (п. 1.3 Договору);
- датою передачі товару вважається дата підпису представника Покупця в накладній на відпуск товару (п. 2.4);
- умови оплати за товари сектора LCB-факт календарних днів відстрочки платежу, товари сектору BEAUTY-факт календарних днів відстрочки платежу, товари сектору Gillette-факт календарних днів відстрочки платежу з дати отримання товару (п. 3.2);
- підставою платежу є накладна на відпуск товару (п. 3.3).
Позивач вважає, що відповідач безпідставно повністю не оплатив здійснену ним за Договором поставку товару, в той час як він поставив відповідачу товар на загальну суму 20941 грн. 06 коп., що підтверджено накладними (а. с. 15-20 т. І), а відповідач здійснив часткові платежі на суму 3600 грн. 00 коп.; залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 17341 грн. 06 коп.
Місцевий господарський суд обґрунтовано зробив висновок про те, що позивач не довів факт поставки товару відповідно до п. 3.3 Договору.
Так, у долученій до матеріалів справи накладній від 23.09.2008 № 0944572-1 у графі „прийняв” зазначено, що товар отримала „Павловська”, хоча жодного документу на право отримання товару за вказаною накладною, наданого відповідачем на право підпису накладної та отримання товару зазначеній особі позивачем до суду не надано (а. с. 15 т. І). У доданих до матеріалів справи накладних: від 23.09.2008 № 0944595-5, від 23.09.2008 № 0944573/1-1, від 30.09.2008 № 0947085/1-1, від 30.09.2008 № 0947069-5, від 30.09.2008 № 0947084-1 у графі „прийняв” відсутні будь-які відомості щодо отримання товару саме відповідачем або його повноважним представником (а. с. 16-20 т. І), та взагалі не зазначено, яке підприємство відпустило товар та хто така ОСОБА_6 (яку вона обіймає посаду та на якому підприємстві).
У всіх перелічених накладних зазначений маршрут „28” за адресою: м. Стаханов, вул. Майська, 2а. Така адреса відповідачем у Договорі не зазначалась, а письмова пропозиція відповідача щодо постачання товару саме на цю адресу відсутня.
Надане 26.01.2010 позивачем пояснення водія щодо перевезення товару на вищезазначену адресу не є належним доказом у справі, оскільки не підтверджує факт доставки товару саме від позивача за договором № 240 купівлі-продажу від 02.06.2008 та підписання накладних відповідачем.
Також у вищезазначених накладних відсутнє посилання на договір № 240 купівлі-продажу від 02.06.2008.
З наданого позивачем додатку № 1 від 02.06.2008 до договору № 240 від 02.06.2008 (а. с. 127 т. І) вбачається, що сторони узгодили матеріально відповідальну особу по прийому матеріальних цінностей зі зразком її підпису –комірника ОСОБА_7 без довіреності, згідно п. 12 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, за яким передбачено заборону відпускати цінності у випадках: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; закінчення строку дії довіреності; одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.
Але, як зазначалось вище, у накладній № 0944572-1 від 23.09.2008 у графі „прийняв” мається підпис Павловської, про що чітко зазначено шляхом написання біля підпису повного прізвища. В інших накладних мається підпис без зазначення повної фамілії особи, яка отримала товар.
Заявник апеляційної скарги подав суду апеляційної інстанції запит про підтвердження заборгованості, спрямований відповідачу, у якому маються посилання на спірні накладні та суми заборгованості за цими накладними товару, на якому у якості підтвердження заборгованості мається печатка відповідача, які залучені до матеріалів справи, але у якості доказів у справі не приймається.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України наведені позивачем причини неподання цього запиту суду першої інстанції не є поважними –позивач послався на те, що даний запит про підтвердження заборгованості не був поданий до суду першої інстанції, оскільки є складовою частиною іншого документа –Реєстру підтверджень заборгованостей, який стосується господарських відносин позивача не тільки з відповідачем, а й з іншими контрагентами і знаходився окремо від решти документів, які підтверджують заборгованість відповідача. Зазначений доказ був виявлений 27.12.2009 після проведення додаткової перевірки і пошуку документів, які підтверджують позовні вимоги позивача, згідно з наказом директора Кучеревського В.А. № 23/09 від 17.12.2009 (додаток № 2 до клопотання від 25.01.2010).
Також проведені відповідачем часткові платежі та лист від 25.02.2009 (а. с. 39 т. І) не свідчать про визнання боргу, заявленого до стягнення за даним позовом, оскільки факт поставки товару по накладним, на які послався позивач у своєму позові, не знайшов свого підтвердження і посилання саме на ці накладні у платіжних документах відсутнє, а у актах звіряння станом на 06.11.2008 (а. с. 37 т. І) та станом на 16.12.2008 (а. с. 38 т. І) зазначено, що звірку провели представники сторін - бухгалтера, без зазначення прізвищ цих осіб; акт звіряння станом на 06.11.2008 підписаний невідомою особою, а акт звіряння станом на 16.12.2008 взагалі не підписаний з боку відповідача.
Лист відповідача про визнання заборгованості в сумі 20441 грн. 06 коп. від 25.02.2009 не містить посилання на договір № 240 купівлі-продажу від 02.06.2008 або на спірні накладні.
Заява відповідача про передачу автомобіля ІЖ 2715 в рахунок заборгованості в сумі 20491 грн. 05 коп. по договору № 240 купівлі-продажу від 02.06.2008 (а. с. 108 т. І) невідомо кому адресована та залишена відповідачем без відповіді. У листі відповідача від 25.02.2009 (а. с. 110 т. І) зазначений позивач, як особа, якій надсилався цей лист, але визнавши борг в сумі 20491 грн. 06 коп. відповідач не зазначив, за яким договором та за якими накладними виник цей борг. Такі дії відповідача викликають сумнів в тому, чи отримав саме він товар по накладним, які позивач зазначив у позові, та які не мають підпис самого відповідача як одержувача товару.
Оскільки суд не знайшов документальне підтвердження факту поставки товару на суму 17341 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 336 грн. 00 коп. та інфляційні нарахування в сумі 1627 грн. 39 коп. за договором купівлі-продажу від 02.06.2008 № 240 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) також не підлягають до стягнення, у зв’язку з чим місцевий господарський суд підставно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної скарги (позивача у справі).
Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою представника позивача, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіто Луганськ”, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2009 у справі № 17/213 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.12.2009 у справі № 17/213 залишити без змін.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова