УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року Справа № 6/270-23/263/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Гулая О.Г.
за участю представників:
позивача - Русинова Т.Ю. дов від 02.01.09 № 4
відповідача - Вовк Д.В. дов від 09.01.09
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову господарського суду Запорізької області від 21.10.08
у справі № 6/270-23/263//08-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А. М. Кузьміна»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» звернулось з адміністративним позовом до господарського суду Запорізької області, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, № 0000530204/0 від 20.07.04, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 167678,51 грн., із яких 111785,67 грн. – основний платіж, 55882,84 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що результати проведеної на підприємстві перевірки, які стали підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, оформлені з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.02. По суті виявленого відповідачем порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення позивачем до податкового кредиту сум, відображених в податкових деклараціях, в яких відсутні реквізити, передбачені цим же Законом, позивач посилається на помилковість та невідповідність нормам чинного законодавства такого висновку. Податковим органам не надано право визнавати податкові накладні недійсними або фіктивними. Перевіркою не встановлено обставин, за наявності яких податкові накладні можуть вважатися фіктивними або недійсними, у зв’язку з чим податковий орган не мав права виключати із податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, в яких відсутні окремі реквізити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.07.08 частково задоволено касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» та скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 11.10.04 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.05 у даній справі з передачею матеріалів справи господарському суду Запорізької області для нового розгляду.
Постановою господарського суду Запорізької області від 21.10.08 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000530204/0 від 20.07.04.
Не погодившись з постановою суду, відповідач – Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, подав апеляційну скаргу.
Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, відповідач просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 21.10.08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих письмових запереченнях просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції – без змін.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 20.07.04відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000530204/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 167678,51 грн., із яких 111785,67 грн. – основний платіж, 55882,84 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 111785,67 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 55882,84 грн. стали висновки податкового органу за результатам проведеної позапланової тематичної перевірки правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» за жовтень-грудень 2003 року, січень, квітень-травень 2004 року (акт перевірки № 10/32-1/00186536 від 20.07.04) про порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до податкового кредиту сум, зазначених в податкових накладних, в яких відсутні обов’язкові реквізити.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, а також поданих сторонами доказів, відповідно до яких судом встановлено, що недоліки в заповненні деяких податкових накладних, виявлені податковим органом, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, не спростовують факт нарахування податкових зобов’язань контрагентам позивача.
В якості порушень при заповненні контрагентами позивача податкових накладних, на підставі яких позивач відносив відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в жовтні-грудні 2003 року, січні, квітні, травні 2004 року, відповідачем зазначено: відсутність печатки постачальника, відсутність інформації про форми проведених розрахунків, обсяги проведених, виконаних, робіт, одиниці виміру, обсяги, ціну продажу.
Виходячи з норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, фактичних обставин справи, колегія суддів вважає висновок відповідача таким, що не відповідає Закону України "Про податок на додану вартість", і є безпідставним.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Відповідно до пп.7.2.3. п.7 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає в якості обов'язкових реквізитів наявності відбитка печатки продавця на податковій накладній та зазначення одиниці виміру товару (робіт, послуг).
Згідно з п.18 Указу Президента України від 07.08.98 № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» податкова накладна має бути підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.
Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 Порядку заповнення податкової накладної, або в разі порушення особою, яка вказана в п.2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку, чи її невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем (п. 5 Порядку).
Таким чином, відповідно до Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна вважається недійсною лише у випадку заповнення її продавцем, який не є платником податку на додану вартість.
Спірні податкові накладні в установленому порядку недійсними не визнані.
Як встановлено судом першої інстнації, податкові накладні видані контрагентами позивача за наслідками виконання укладених господарських угод, відповідають вимогам п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження того, що податкові накладні складені контрагентами позивача з порушенням законодавства України. Доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість юридичних осіб-контрагентів позивача станом на час видачі позивачу кожним з контрагентів у відповідні періоди податкових накладних також не надано.
Відсутність в податкових накладних окремих реквізитів, зазначених відповідачем в акті перевірки, не позбавляє дані документи ознак звітних та розрахункових документів.
Факт здійснення господарських операцій, що стали підставою для видачі цих податкових накладних, підтверджені належним чином оформленими первинними документами (актами приймання-передачі виконаних робіт, рахунками, накладними, товарно-транспортними накладними), які були предметом дослідження в ході перевірки.
Відомості, внесені в податкові накладні, відповідають суті правовідносин між позивачем та його контрагентами, умовам укладених ними контрактів, змісту первинних документів, на підставі яких були виписані ці податкові накладні.
Наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій, що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, який відповідачем в установленому порядку не спростований, і свідчать про правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про необхідність задоволення заявлених у даній адміністративній справі позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 21.10.08 у справі 6/270-23/263/08-АП залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Ухвалу складено в повному обсязі 12.02.10
Головуючий суддя: І. Ю. Добродняк
суддя: Н. А. Бишевська
суддя: А. О. Коршун