УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

01 грудня 2009 року                                                           Справа № 2-а-105/2009

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого  судді  - Добродняк І.Ю. (доповідач)

суддів                        - Бишевська Н.А., Коршун А.О.

при   секретарі            - Гулая О.Г.

за участю представників:

позивача:         - не з’явився

відповідача:         - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області

на постанову  Олександрівського районного суду Кіровоградської області  від  20.05.09

у справі  № 2-а-105/2009

за позовом   ОСОБА_1

до  Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області

про  зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області, в якому просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів  за період з 01.01.06 до 31.12.07; зобов’язати  відповідача нарахувати позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.  

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач всупереч вимогам Конституції України та законів України зазначену надбавку до пенсії у 2006-2007 роках не нараховував та не виплачував. Внаслідок таких дій відповідача ОСОБА_1 не доплачено за 2006-2007 роки до пенсії 2733,30 грн.

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.05.09 (суддя Отян О.В.) позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки, передбаченої  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також те, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній. При підвищенні пенсій певним категоріям громадян відповідач керується положеннями відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Також судом не прийнято до уваги, що виплачувати підвищення до пенсії відповідач не має можливості, оскільки кошти на дану виплату від держави не надходять. Згідно Закону України про Державний бюджет на 2007  рік кошти на виплату соціальної допомоги для категорій осіб зі статусом «діти війни» відсутні, у зв’язку з чим Управління Пенсійного фонду в Олександрівському районі, як виконавчий орган, який діє на підставі законодавчих актів, не може самостійно зробити перерахунок пенсії позивачу.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, просять розглянути справу без їх участі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем оскаржується встановлене судом право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за відповідний період 2007 року.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набула статусу «дитина війни», що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області.  Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.

Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення,  що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з 09.07.09 по 31.12.07 особам, які мають статус «дитини війни», повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір мінімальної пенсії за віком, немає.

Відповідно до ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення передбачаються законами про пенсійне забезпечення. Порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлюється лише цим Законом (ч.2 ст.5 цього Закону).

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність можливості здійснення перерахунку та виплати допомоги через відсутність фінансування з державного бюджету України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача  необхідно залишити без задоволення, а  постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області -  залишити без задоволення.

Постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.05.09 у справі № 2-а-105/2009  -  залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу  складено в повному обсязі 12.02.10

Головуючий суддя:                         І.Ю. Добродняк

                       суддя:                         Н.А. Бишевська

                  суддя:                         А.О. Коршун