УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2009 року справа №2-а-950/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Гулая О.Г.
за участю представників:
позивача: - не з’явився
відповідача: - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області
на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 30.03.09
у справі № 2-а-950/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області
про визнання дії протиправними та зобов’язання зробити перерахунок надбавки до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області, в якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.06 до 31.12.07; визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії згідно статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по день розгляду справи в суді.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у 2006-2007 роках не нараховував та не виплачував, а в 2008 році виплачував цю надбавку частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Такі дії відповідача є протиправними, такими, що суперечать Конституції України та Законам України. Внаслідок протиправних дій відповідача позивачу не доплачено за 2006-2008 роки до пенсії 3792,30 грн.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 30.03.09 (суддя Сидоренко Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області щодо невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни незаконними; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.08 по 30.03.09, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог відмовлено, в тому числі з причини пропуску річного строку звернення до суду.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Оскільки Законом України не визначений механізм нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», суд безпідставно зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги за 2008 рік. У 2008 році щомісячна державна соціальна допомога «дітям війни» виплачувалась в розмірі з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач (його представник), представник відповідача у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання вказані особи повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем оскаржується встановлене судом право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди 2008, 2009 років.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу в 2008 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призначалося позивачу та виплачувало у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На 2009 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежена Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 22.05.08 по 30.03.09 (дата винесення рішення судом першої інстанції) позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України‚ постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.
За правилами, визначеними ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність можливості здійснення перерахунку та виплати допомоги через відсутність фінансування з державного бюджету України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 30.03.09 у справі №2-а-950/09 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Ухвалу складено в повному обсязі 12.02.10
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
суддя: Н.А. Бишевська
суддя: А.О. Коршун