ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.09 Справа № 7/308/09
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України”, м. Запоріжжя
до відповідача 1: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Гуляйполе, Запорізька область.
до відповідача 2: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Гуляйполе, Запорізька область.
до відповідача 3: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, с. Успенівка, Гуляйпільський район, Запорізька область.
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача Балок О.Г. –дов. № б/н, від 07.04. 2008 р.
Від відповідача 1 не з’явився
Від відповідача 2 не з’явився
Від відповідача 3 ОСОБА_3 –приватний підприємець.
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення солідарно з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 та з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на користь ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі ЗФ ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” 4897,10 грн., які складаються з 3288 грн. заборгованості за договором кредиту № ДК 454-166 від 07.12.2007 р., 304,33 грн. процентів за користування кредитом, 145,86 грн. - 3 % річних, 787,96 грн. втрат від інфляції та 370,95 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
19.10.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 09.11.2009 р., про що сторони були повідомлені належним чином.
Ухвала суду на адресу сторін була відправлена в установленому законом порядку.
Поштові повідомлення свідчать, що сторони отримали ухвалу суду в установленим законом строк і були належним чином сповіщені судом про дату і час судового засідання.
Згідно наданих позивачем довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено що відповідачі зареєстровані за тими же адресами, що вказані позивачем в позовній заяві.
В судове засідання 09.11.2009 р. представники позивача і відповідачів не з’явилися без поважних причин, судове засідання відкладалось до 25.11.2009р.
В продовженому 25.11.2009р. судовому засіданні, позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, заявлені вимоги обґрунтовує ч.1 ст. 554, ч. 2 ст. 625, ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1,12 Господарського процесуального кодексу України та договором кредиту № ДК 454-166 від 07.12.2007 р.
Заява подана згідно ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.
Спір розглядається в сумі 4612 грн. 55 коп.
В продовжене 25.11. 2009 р. відповідачі 1 і 2 не з’явились повторно без поважних причин, не надали суду витребувані попередніми ухвалами по справі матеріали.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.
Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
За клопотанням присутніх в судовому засіданні представника позивача і відповідача 3 судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач 3 позов не визнав, звертає увагу суду на той факт, що заборгованість утворилася з вини відповідача 1.
Відповідачем 3 заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення, в разі задоволення позову, на шість місяців, шляхом сплати суми заборгованості солідарно рівними частинами щомісячно по причині вкрай тяжкого фінансового положення яке утворилося у відповідачів внаслідок фінансової кризи в країні, збільшенням безробіття серед населення і спадом купівельної спроможності покупців на ринку, де працюють відповідачі. .
Представник позивача підтримав клопотання відповідача 3.
Судовий процес завершено 25.11.2009 р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача і відповідача 3, суд
ВСТАНОВИВ:
07.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” –кредитор (позивач у справі) та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 –позичальник (відповідач-1 у справі) було укладено договір кредиту № ДК 454-166 (далі –договір), за умовами якого, позивач зобов’язався надати відповідачу 1, кредит в сумі 6000 грн., з оплатою по процентній ставці 2,5 % на місяць, а відповідач зобов’язався до 09.06.2008 р. повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором ( п. 1.1, 2.2, 3.2.3 договору).
Позивач виконав свої зобов’язання по договору, видавши, відповідно до видаткового касового ордеру № 480 від 07.12.2007 року, суму кредиту 6000 грн. приватному підприємцю ОСОБА_1.
Відповідач –1 не виконав належним чином свої зобов’язання по договору, частково сплативши суму кредиту, борг складає 3288 грн.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що виконання зобов’язань позичальника за договором кредиту, забезпечується договором поруки ДП 307 від 07.12.2007 р.
На виконання п. 5.1. договору, 07.12.2007 р. ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” –(позивач) та Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 - (відповідач-2) та Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 - (відповідач-3) уклали договір поруки № 307 (далі –Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого, зобов’язуються відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань у повному обсязі за договором кредиту № ДК 454-166 від 07.12.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем -1.
В п. 3.2 договору поруки вказано, що у разі порушення боржником зобов’язань за договором кредиту, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно з п. 3.3 договору поруки, поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник; включаючи сплату кредиту у сумі 6000 грн., відсотків за користування кредитом , пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків.
Пунктом 3.4 договору поруки, сторони визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань по договору кредиту, кредитор направляє поручителям вимогу про виконання зобов'язань боржника за договором кредиту, у якому повідомляє поручителів про порушення боржником умов договору кредиту, суму боргу, включаючи заборгованість за кредитом, за відсотками, сумі пені, збитків.
Згідно п. 3.5 договору поруки, протягом трьох робочих днів з моменту одержання вимоги кредитора, зазначеної у пункті 3.3 договору поруки, поручителі зобов'язані сплатити суму боргу боржника перед кредитором.
У зв’язку з тим, що відповідач 1 свої зобов’язання за договором кредиту не виконав, позивач 15.04.2009 року направив на адресу суб’єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 - (відповідач 2 і поручитель по договору поруки) та суб’єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 - (відповідач-3 і поручитель по договору поруки) вимогу про сплату суми боргу підприємця ОСОБА_1 за договором кредиту з зазначенням суми боргу по кредиту , а саме 3288 грн. основного боргу за кредитом та 304,33 грн. відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні норми містяться ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються загальні положення про забезпечення виконання зобов’язання, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідачі взяті на себе зобов’язання по договорам, укладеними з позивачем, в повному обсязі не виконали, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 3288 грн.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.
Пунктом 3.2 договору поруки передбачена солідарна відповідальність.
Приймаючи до уваги те, що, на момент розгляду справи в суді, відповідачі мають заборгованість в сумі 3288 грн., доказів її погашення не надали, вимога позивача в частині солідарного стягнення 3288 грн. заборгованості по договору № ДК 454-166 від 07.12.2007 р. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3.2.3 договору, позичальник (відповідач 1) зобов’язаний сплатити відсотки за користування кредитом.
В п. 4.1 договору вказано, що за користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1.1 договору і до дати погашення кредиту позичальник (відповідач 1) сплачує кредиторові (позивачу) відсотки у розмірі 2.5 % на місяць від суми вказаної в п. 1.1 договору.
У п. 4.2 договору вказано, що нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання позичальником кредиту у касі кредитора до дати, зазначеної в п. 2.2 договору. У разі дострокового погашення кредиту нарахування відсотків здійснюється за весь термін фактичного користування кредитом.
Таким чином вимога позивача про стягнення 304,33 грн. суми відсотків за користування кредитом є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідачів 145,86 грн. –3% річних та 787,96 грн. - втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення з відповідачів 145,86 грн. –3% річних та 787,96 грн. - втрат від інфляції не суперечать вимогам закону та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 86, 40 грн.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань за договором, у тому числі термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідачів пені обґрунтована та підлягає задоволенню в сумі 86,40 грн.
На підставі викладеного позов слід задовольнити.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідачів, поскільки спір доведений до судового розгляду з їх вини.
Суд прийшов до висновку, з урахуванням викладених в клопотанні відповідача 3 і його усних поясненнях в судовому засіданні, про можливість задоволення клопотання відповідача 3 про надання розстрочки виконання рішення на шість місяців.
Враховуючи безпідставну неявку відповідачів 1 і 2 в судові засідання, ненадання ними витребуваних судом матеріалів, тобто, приймаючи до уваги факт порушення відповідачами 1 і 2 ст. 22 ГПК України: - зловживання своїми правами і невиконання своїх обов’язків як сторін по справі , ігнорування вимог суду, а також враховуючи, що спір виник фактично виходячи з неправомірних дій відповідача 1 суд прийшов до висновку про наявність підстав щодо застосування до відповідачів 1 і 2 штрафних санкцій, передбачених п.5 ст. 83 ГПК України, шляхом стягнення в доход Державного бюджету України 300 грн. штрафу з відповідача 1- СПД - ФО ОСОБА_1 і 170 грн. штрафу з відповідача 2 –СПД-ФО ОСОБА_2.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 543, 554, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України; ст. 193, 230 - 232 Господарського кодексу України; ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 ( 70200, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце державної реєстрації: 70200, АДРЕСА_1), з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (70200, АДРЕСА_2; ідентифікаційний помер НОМЕР_2 ) та з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (70211, Запорізька обл., Гуляйпільський район, с. Успенівка, вул. Набережна, буд. 27; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 27, кв. 88, код ЄДРПОУ 35183669) 3288 грн. 00 коп. боргу, 304грн. 33 коп. відсотків за користування кредитом, 86 грн. 40 коп. пені, 145 грн. 86 коп. - 3% річних, 787 грн. 96 коп. втрат від інфляції, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Розстрочити виконання рішення на шість місяців, шляхом сплати заборгованості солідарно по 825 грн. 10. коп. щомісячно.
Стягнуту з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 ( 70200, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце державної реєстрації: 70200, АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України 300 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Видати наказ.
Стягнуту з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (70200, АДРЕСА_2; ідентифікаційний помер НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України 170 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева