ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.10 Справа № 7/324/09
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПУМА УКРАЇНА”, м. Київ
До відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача Матросов О.О., дов. б/н від 25.09.2009 р.
Від відповідача не з’явився
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1107270,32 грн., які складаються з 540084,46 грн. заборгованості за контрактом № FW06/031 від 24.07.2006 р., 424228,37 грн. штрафні санкції та 142957,49 грн. збитків.
Ухвалою від 10.11.2009р. справа прийнята до провадження, справі присвоєно № 7/324/09, судове засідання призначено на 23.11.2009 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.12.2009 р. Ухвалою суду від 24.12.2009 р. за клопотанням представників сторін строк розгляду справи продовжено, судове засідання відкладено на 18.01.2010 р.
Ухвали суду на адресу сторін були відправлені в установленому законом порядку.
Поштові повідомлення свідчать, що позивач та відповідач отримали ухвалу суду в установленим законом строк і були належним чином сповіщені судом про дату і час судового засідання.
Позивач неодноразово заявами уточнював позовні вимоги (заява від 23.11.2009 р. та заява 24.12.2009 р.), згідно до останньої заяви від 24.12.2009 р., якою позивач уточнив та зменшив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача на користь відповідача 1107217,51 грн., які складаються з 539984,46 грн. основного боргу, 253694,19 грн. втрат від інфляції, 45673,51 грн.-3% річних, 152343,28 грн. неодержаних доходів та 115522,07 грн. відшкодування за користування чужими коштами.
Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 536, 624, 625, 1214, 1048 Цивільного господарського кодексу України, ст. ст. 193, 217, 224, 231, 232 Господарського кодексу України та умовами контракту № FW06/031 від 24.07.2006 р.
В продовжених 23.11.2009 р., 24.12.2009 р. судових засіданнях, представник відповідача позов не визнав (відзив на позовну заяву долучені до матеріалів справи).
12.01.2010 р. від представника відповідача надійшло клопотання (за вхідним № 0906/244 від 12.01.2010 р.) про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю присутності представника відповідача в судовому засіданні.
Представник позивача проти даного клопотання відповідача щодо чергового відкладення розгляду справи заперечує і наголошує на тому, що провадження по справі було порушено ще 10.11.2009 р., відповідач мав достатньо часу для надання необхідних доказів в підтвердження свого відношення до заявленого предмету спору і надання необхідних матеріалів в підтвердженні своєї позиції, вказує на те що відповідач на звірку взаємних розрахунків до нього не з’явився без поважних причин, просто зволікає час.
Відповідач, згідно зі ст. 28 ГПК України керівник підприємства зобов’язані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.
У суду відсутні правові підстави щодо продовження строку розгляду спору, поскільки клопотання не узгоджене з іншою стороною по справі і суперечить ст. 69 ГПК України.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів, не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів виконання зобов’язань по договору.
Поскільки, наявних матеріалів справи достатньо для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в справі матеріалами, відповідач мав достатньо часу для надання доказів, які б він мав долучити до матеріалів справи. Цього не було зроблено без поважних причин.
За усним клопотанням позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Судовий процес завершено 18.01.2010 р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
24.07.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено контракт № FW06/031 (надалі – контракт).
Згідно умов контракту, позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товари торгової марки “Puma” колекції “Осінь-Зима” 2006 (надалі-товар) на умовах даного контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною контракту.
На виконання умов договору, позивач поставив товар на загальну суму 816269,46 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1-00000856 від 21.08.2006 р. (на суму 170000 грн.), № 1-00001030 від 14.09.2006 р. (на суму 49259,21 грн.), № 1-00001261 від 18.10.2006 р. (на суму 72104,44 грн.), № 1-0001404 від 08.11.2006 р. (на суму 116338,69 грн.), № 1-00001523 від 30.11.2006 р. (на суму 408567,12 грн.) та довіреностями відповідача на отримання матеріальних цінностей серії ЯЛС № 036609 від 21.08.2006 р., № 036610 від 13.09.2006 р., № 036637 від 18.10.2006 р., № 036640 від 06.11.2006 р., копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно п. 3.9 контракту, розрахунки за товар, що підлягає відвантаженню на умовах попереднього замовлення за цим контрактом здійснюється наступним чином. Протягом 3-х днів з моменту укладання цього контракту відповідач зобов’язаний сплатити позивачу суму авансу в розмірі 10 відсотків загальної суми контракту визначеної п. 3.3. контракту. В подальшому розрахунки здійснюються на умовах відстрочення платежу за відвантажений товар на строк 30 днів у межах кредитного ліміту 170000,00 грн. При цьому сума внесеного авансу зараховується в рахунок оплати за замовлений товар після виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті попереднього замовленого товару на 90% без врахування авансу. Заборгованість відповідача перед позивачем за відвантажені товари не може перевищувати суми кредитного ліміту. В разі, якщо заборгованість відповідача перевищує встановлену суму кредитного ліміту позивач має право зупинити відвантаження товарі до повного погашення заборгованості та відмовитись від подальшого надання відповідачу відстрочення платежу шляхом направлення позивачу повідомлення електронною поштою. Остаточний розрахунок за поставлені товари повинен бути здійснений не пізніше 31 грудня 2006 року.
Однак, відповідач свої обов’язки по оплаті, згідно умов договору, виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 276285 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 539984,46 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом. Вимога про стягнення основного боргу в сумі 539984,46 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 253694,19 грн. втрат від інфляції та 45673,51 грн. –3% річних обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 152343,28 грн. неодержаних доходів та відшкодування 115522,07 грн. за користування чужимим грошовими коштами.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Аналогічну норму містить стаття 22 Цивільного кодексу України.
Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв’язок між порушенням права та збитками. Лише при наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначене відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктом, вартість додаткових робіт), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахувати у разі неналежного виконання зобов’язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
В розумінні ст. 225 Господарського кодексу України, неодержаний прибуток (втрачена вигода) –це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб’єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Із наданих позивачем матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння шкоди відповідачем, не вбачається протиправної поведінки саме відповідача в виникненні заявленої до стягнення суми збитків і позивачем не доказаний причинно-наслідковий зв’язок між протиправною дією відповідача і наступивших, як позивач зазначає у нього збитків.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не довів належними доказами правомірність заявлених вимог в частині стягнення збитків.
Щодо вимоги про сплату відповідачем процентів за користуванням чужими грошовими коштами, то позивач в обґрунтування даної вимоги посилається на ст. 1048 Цивільного кодексу України, що є безпідставним.
Крім того, згідно зі статтею 536 Цивільного Кодексу України, за користування чужими грошовим коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. В договорі ці проценти не встановлені, згідно ст. 625 ЦК України така сума процентів вже судом задоволено.
Ця вимога є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, покладаються на відповідача, поскільки спір з його вини доведений до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особі ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПУМА УКРАЇНА” (04073, м. Київ, пр. Московський, 9, р/р 26002010002919 ВАТ “УніКредит Банк”, МФО 300744, код ЄДРПОУ 33741984) 539984,46 грн. основного боргу, 45673,51 грн. 3 % річних, 253694,19 грн. втрат від інфляції, 8393,52 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева