ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.01.10 Справа № 27/297/09
Суддя
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Польот”, м. Бердянськ Запорізької області
до: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство “Імпульс”, м. Бердянськ Запорізької області
про зобов’язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об’єкту самовільного будівництва.
Суддя Дроздова С.С.
Представники:
Від позивача: Шкульова Л.С., дов. № 002 від 11.01.2010 р.
Від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 2364 від 24.09.2009 р.
ОСОБА_4, НОМЕР_1 від 08.04.1997 р.
Від третьої особи: ОСОБА_3, дов. б/н від 17.11.2009 р.
ОСОБА_4, довідка № 24/3787 від 24.04.1997 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 12.01.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відкрите акціонерне товариство “Польот”, м. Бердянськ Запорізької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бердянськ Запорізької області про зобов’язання відповідача здійснити відновлення стану земельної ділянки по АДРЕСА_1, який існував до порушення прав, шляхом знесення об’єкту самовільного будівництва, розташованого на земельній ділянці ВАТ “Польот” площею 15,5 кв.м. на відстані 1 м від стіни не житлової будівлі АДРЕСА_1, а також відновити належне позивачу замощення асфальтове № 1 площею 4,5 кв.м до нежитлової будівлі АДРЕСА_1 вздовж межі А-Б земельної ділянки та стіни нежитлової будівлі шириною 1 м., довжиною 4,5 м.
Ухвалою господарського суду від 02.09.2009 р. порушено провадження у справі № 27/297/09 та призначено судове засідання на 30.09.2009 р.
Ухвалою суду від 30.09.2009 р., за клопотанням сторін, на підставі ст. 69 ч. 4 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено до 20.12.2009 р., засідання суду призначено на 18.11.2009 р.
Ухвалою суду від 18.11.2009 р., на підставі ст. 27 ГПК України, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено –Приватне підприємство “Імпульс” (АДРЕСА_2). На підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 10.12.2009 р.
У засіданні суду 10.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, судом оголошувалась перерва на підставі статті 77 ГПК України до 18.12.2009 р.
Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 18.12.2009 р., на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено до 18.01.2010 р, оскільки представники сторін не з’явилися в судове засідання 18.12.2009р.
Ухвалою суду від 18.12.2009 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін та третьої особи та з метою надання додаткових доказів, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 12.01.2010 р., про що сторони були повідомлені належним чином.
12.01.2010 р. слухання справи продовжено.
12.01.2010 р. до початку розгляду справи представники сторін та третьої особи заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представника сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
12.01.2010 р. у судовому засіданні, позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, надав суду в засіданні “клопотання про залучення до справи іншого відповідача”, просить: “ залучити до участі у справі належного відповідача ПП “Імпульс”, яке знаходиться за адресою: 71100 Запорізька область АДРЕСА_2 замість ПП Баркар”.
Дане клопотання судом відхилено, як процесуально необґрунтоване, оскільки належних обґрунтованих доказів суду не надано, на підставі яких доказів необхідно замінити неналежного відповідача на належного, крім того, представник позивача не надав суду письмової заяви щодо зміни підстав позову –це зміна обставин на яких ґрунтується вимога позивача.
Відповідач у справі ПП ОСОБА_1 позовні вимоги вважає необґрунтованими, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Третя особа - Приватне підприємство “Імпульс”, м. Бердянськ проти позову заперечив, надав письмовий відзив.
Судом встановлено наступне: ВАТ “Польот” належить на праві власності нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_3 у складі основної будівлі “А”, двох ґанків до “А”, козирку до “А” замощення №1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21.01.2006 року на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 24 від 19.01.2006 р. та зареєстрованого в бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації 21.01.2006 р. за реєстраційним номером 4727756, номер запису 690 в книзі 2.
Земельна ділянка по АДРЕСА_3, на якій розташовано нежитлове приміщення, площею 0,0327га належить ВАТ “Польот” на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 104789, зареєстрованого 15 лютого 2005 року в книзі записів реєстрації державних актів за № 0205261500005.
Згідно плану меж земельної ділянки з лівого боку (межі від А до Б) знаходиться земельна ділянка відповідача ПП ОСОБА_5 Суміжна межа земельної ділянки має довжину 15,5 м. Згідно даних технічного паспорту на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, (сторінка 2 “план земельної ділянки”) будівля знаходиться на відстані 1 метру від спільної межі, та має відмостку шириною 1 м , довжиною 4,5 м.
В 2009 р. суміжним землекористувачем Приватним підприємцем ОСОБА_1 було розпочато самочинну реконструкцію належного йому магазину по АДРЕСА_2. Факт самочинного будівництва підтверджується листом-відповіддю Департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів № 293/08 від 19.05.2009 року та листом Бердянського відділу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 01.06.2009 року за №280/7.
Позивач зазначає, що Бердянським відділом ІДАБК було заборонено ПП ОСОБА_1 проводити будівельні роботи та його було притягнуто до адміністративної відповідальності, разом з тим відповідачем були проігноровані вимоги припису від 18.05.2009 року № 72-Б про припинення будівельних робіт та будівництво продовжується досі.
Фактично, крім здійснення самовільного будівництва, ПП ОСОБА_1 було протиправно порушено межі належної ВАТ “Польот” земельної ділянки. Так, він самочинно збудував стіну свого магазину впритул до стіни магазину ВАТ “Польот”, чим саме самовільно позбавив ВАТ “Польот” права володіння частиною належної нам земельної ділянки площею 15,5 кв.м (15,5м х 1м) та захопив заміщення № І площею 4,5 кв.м.
Позивач вважає, що відповідачем, при здійснені самочинного будівництва по АДРЕСА_2 м. Бердянськ були порушені наступні вимоги нормативних актів:
Згідно п. 3.25 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджених Наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Відповідно до додатку 3.1. (обов’язковий) “протипожежні вимоги” ДБН 360-92** Відстані між-будинками і спорудами приймаються у світлі між: зовнішніми стінами або іншими конструкціями не може бути меншою ніж: 6 м.
Відповідач будує свою споруду впритул до належної нам не житлової будівлі, чим порушує зазначені вимоги до будівництва.
Статтею 25 Закону України “Про архітектурну діяльність” передбачено право на захист своїх майнових прав під час будівництва нових об’єктів архітектури.
Згідно ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно ст. 387 ЦК України Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ч.2-3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та порядок, встановлений договором або законом.
Як зазначив представник відповідача в засіданні суду, згідно договору оренди землі від 01.09.2008 року, Приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 0,069, розташовану по АДРЕСА_2 в місті Бердянську. Строк дії договору складає 5 років.
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва магазину та торгового майданчика.
Відповідно до договору оренди приміщення від 01.09.2008 р. відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах оренди майна, розташоване на земельній ділянці по вул. Морозова,25-б в місті Бердянську. Строк дії договору складає 5 років.
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 15 липня 1999р. на зазначеній земельній ділянці розташована основна будівля “А,А1”, прибудова “а,а1,а2”, споруди, що належать на праві власності ПП “Імпульс”.
Згідно технічного паспорту на громадський будинок, виконаного КП БТІ станом на 16.09.2009року реєстр. №504 на земельній ділянці по АДРЕСА_2 мною збудовано основні будівлі “А2” та “АЗ”. При цьому, будівля “А2” є другим поверхом над основною будівлею “А”. За результатами вимірів, загальна площа земельної ділянки складає 690 кв.м., під будівництвом 532 кв.м. Таким чином, самовільний захват земельної ділянки відсутній.
Відповідно до висновку судового експерта Ярмошина Л.Б. самовільно проведена реконструкція з розширенням двоповерхового будинку магазину будівельних матеріалів за адресою: м. Бердянсьтк АДРЕСА_2 відповідає будівельним нормам і правилам, протипожежним, санітарно - гігієнічним нормам та правил і стандартів в області будівництва, діючих на території України, забезпечує безпечну її експлуатацію. Несучі конструкції будівлі є придатними до подальшої експлуатації.
Здійснена реконструкція з власником ПП “Імпульс” узгоджена.
Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 15.07.1999 р. № 428 Приватному підприємству “Імпульс” надана в постійне користування земельна ділянка площею 0,069га, розташована по вул. Морозова,25-б в місті Бердянську для розміщення та обслуговування магазину, кафе-бару та торгового майданчика.
Відповідно до висновку № 12/4 по відведенню земельної ділянки під будівництво від 25.05.1998 р. земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2, розміщувалася по відношенню до оточуючого середовища та існуючими будівлями, зокрема, магазин ПП “Імпульс” - примикає до магазину фірми “Польот”.
Відсутність порушення меж земельної ділянки, на яке посилається позивач, як на підставу порушення його права, підтверджується, зокрема документами технічної документації по оформленню права користування земельною ділянкою, виконаною ГВБ “Азимут” при міському відділі земельних ресурсів, а саме: матеріалами інвентаризації земельної ділянки, планом меж земельної ділянки, абрисом земельної ділянки (стр.14), описом меж, генланом. Із вказаних матеріалів слідує , що межа земельної ділянки в натурі проходить по стіні будівлі, належної позивачу.
Акт встановлення та узгодження меж землекористування було узгоджено, зокрема, сміжним землекористувачем (позивачем) ТОВ “Польот”.
Актом Державної технічної комісії про готовність завершеного будівництва об’єкта к експлуатації від 25.06.1999 р., затвердженим рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 15.07.1999 р. № 436, магазин з кафе, розташований по АДРЕСА_2 готов до введення в експлуатацію.
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 15 липня 1999 р. на зазначеній земельній ділянці розташована основна будівля “А,А1”, прибудова “а,а1,а2, споруди, що належать на праві власності ПП “Імпульс”.
01.09.2008 р. на підставі договору оренди землі та договору оренди приміщення ПП “Імпульс” передав, а приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 0,069, розташовану по АДРЕСА_2 в місті Бердянську та відповідне майно. Строк дії договорів складає 5 років.
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва магазину та торгового майданчика.
При здійсненні реконструкції межі земельної ділянки ВАТ “Польот” не порушувалися, оскільки другий поверх споруджено на стіні існуючої будівлі по встановленій та узгодженій ТОВ “Польот” межі земельної ділянки. Здійснена реконструкція з ПП “Імпульс” узгоджена.
Позивачем заявлені вимоги щодо відновлення належного ТОВ “Польот” асфальтного замощення, але згідно технічного паспорту, представленого позивачем до позовної заяви, станом на 11.04.2002 р. замощення з боку спірної межі відсутнє.
Починаючи з 1999 р. (момент узгодження межі земельної ділянки) позивачу було відомо про проходження межі по стіні існуючої належної йому будівлі. Відповідно до ст. 257 ЦК України строк позовної давності складає 3 роки. Позивачем жодних претензій до існуючої стіни, належної ПП “Імпульс” будівлі по межі земельної ділянки протягом цього строку не заявлялося. ТОВ “Польот” пропущений встановлений законом строк позовної давності.
Відповідно до приписів ст. ст.317,321,328 ЦК України, ст. 2,48,49 Закону України «Про власність»кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього або обмежений у його здійсненні, право власності набувається з підстав, не заборонених законом, захист права власності здійснюється судом, набуття права власності і володіння майном вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом.
Відповідно до п.2 ст.377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Стаття 120 Земельного кодексу України передбачає, що при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Отже, користування спірною земельною ділянкою, що знаходяться під обєктами нерухомості, а також необхідними для обслуговування цих обєктів, не може вважатися самовільним зайняттям земельної ділянки в розумінні суті ст.212 Земельного кодексу України.
Пунктом 6 Постанови Верховної ради УРСР «Про земельну реформу»від 17.02.1992р. № 563 (в редакції Постанови Верховної ради України від 17.02.04р. встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 01.01.2008р. оформити право власності або право користування землею. Не виділення спірної земельної ділянки відповідачу за приписами ч.3 ст.376 ЦК України також не позбавляє їх права на оформлення землі у встановленному законом порядку під вже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України –у разі придбання громадянином або юридичною особою будинку або частини будинку за договором купівлі-продажу, разом з будинком (його частиною) до нього переходить право на земельну ділянку (частину земельної ділянки), що відноситься до цієї будівлі. Видавати в таких випадках два документи: договір купівлі-продажу на будинок (частину будинку) і державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (частину земельної ділянки) є нелогічним і недоцільним. Адже будинок із земельною ділянкою, на якій він побудований, є єдиним обєктом нерухомості, і штучний поділ його на два об»єкти не відповідає принципам законотворення.
Позивачем документально не доведено порушення його прав на користування належною йому земельною ділянкою, позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав.
Крім того, вимоги позивача в частині здійснення відновлення стану земельної ділянки по вулиці Морозова,25-а м. Бердянськ, який існував до порушення прав носять нечіткий, невизначений характер, тому неможливо встановити факт невиконання відповідачем зобов’язань перед позивачем, які на думку позивача порушені.
За таких обставин суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог позивача.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 27, 49, 82- 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя С.С. Дроздова
(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано ( 15. 01.2010 р.)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.