ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.10                                                                                        Справа №  24/36/10

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (69118, АДРЕСА_1)

До відповідача Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, (69063,                     м. Запоріжжя, вул. Горького, 23)

Про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Т.А. Азізбекян

Представники сторін:

Від позивача –ОСОБА_3 –довіреність від 12.01.2010р.

Від відповідача –не прибув.

Від третьої особи –не прибув

Розглядаються позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: 69118, АДРЕСА_2 у складі торгового павільйону літ. А, навісу літ. Б, воріт № 1, огорожі № 2,3 та замощення (1).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2009р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 24/36/10, судове засідання призначене на 15.01.2010р.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 15.01.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник відповідача в судове засідання 15.01.2010р. не прибув, проти позову не заперечив, письмовий відзив на позовну заяву суду не надав, про час і місце розгляду спору повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник третьої особи в судове засідання 15.01.2010р. також не прибув.

13.01.2010р. від представника третьої особи надійшов лист № 256 від 08.01.2010р., яким просить суд розглянути справу за відсутністю представника третьої особи у зв’язку з великою кількістю судових засідань.

В судовому засіданні 15.01.2010р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просить суд визнати об’єктом нерухомості торгівельний павільйон, розташований в АДРЕСА_2 у складі торгівельного павільйону літ. А, навісу літ. Б, воріт № 1, огорожі № 2,3, замощення (1), прибудови літ. «а», та сторожка літ. В та право власності на вказані об'єкти, а також зобов'язати третю особу у справі провести державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно

Заява відповідає вимогам ст. 22, 28  ГПК України, та приймається судом.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Просить суд позовні вимоги задовольнити та право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані у АДРЕСА_2, а саме: торговельний павільйон літ. А, навіс літ. Б, Г, ворота № 4, паркан № 5, замощення (1), прибудову літ. “а” сторожку літ. В.

Розглянувши матеріали справи,  суд-

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

28 лютого 2007 року між ФОП ОСОБА_1 та  Запорізькою міською радою, на підставі її рішення № 72/164 від 06.12.2006р. “Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для розташування торговельного павільйону з літнім майданчиком”, укладено Договір оренди землі.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 березня 2007 року № 040726100152.

Відповідно до п. п. 2, 3 Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка, на 10 років, загальною площею 0,0139га на якій знаходиться кіоск орендаря.

Згідно з приписами п. 29 Договору оренди землі позивач має право за письмовою згодою відповідача зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди та закладати багаторічні насадження шляхом прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктом 6.8. рішення № 72/164 від 06.12.2006р. Запорізька міська рада зобов'язала позивача завершити будівництво торговельного павільйону у відповідності до розробленого та узгодженого робочого проекту у термін один рік з моменту державної реєстрації договору оренди землі.

28 квітня 2007 року Розпорядженням голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради № 1258р “Про затвердження акта технічної комісії про прийняття з експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта Торговельного павільйону по АДРЕСА_3” було затверджено акт технічної комісії та дозволено введення в експлуатацію торговельного павільйону.

Розпорядженням голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради від 18 квітня 2008 року № 768р “Про присвоєння поштової адреси торговому павільйону приватного підприємця ОСОБА_1” збудованому об'єкту по АДРЕСА_2).

Інвентаризація об'єкта була проведена 07.11.2007 року, складений Зведений акт вартості будівель та споруд, які складаються з торгівельиого павільйону літ.А, навісу яіт.Б, воріт № 1, огорожа №№ 2,3 та замощення (1). Зміни в зв'язку зі зміною номеру будинку були внесені 25.04.2008р.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача ПП ОСОБА_1 зверталася до управління комунальної власності Запорізької міської ради щодо оформлення права власності на павільйон по АДРЕСА_2.

У зв’язку з чим позивачем було отримано відповідь № 1055 від 11.06.2009р. Управління комунальної власності Запорізької міської ради про відсутність правових підстав для прийняття такого рішення Запорізькою міською радою. Управління у своїй відмові посилається на те, що земельна ділянка на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006р. № 72/164 відведена тимчасово та актом технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженим розпорядженням голови Комукарської районної адміністрації Запорізької міської ради від 28.04.2007р. № І258р, введено в експлуатацію малу архітектурну форму - торговельний павільйон. З цього Управління робить висновок, що торговельний павільйон є тимчасовою спорудою, право власності на яку не підлягає реєстрації.

Відповідно до висновку про технічний стан будівельних конструкцій реконструйованого кіоску № К-322 під торговельний павільйон у складі комплексу з кіоском № 555 по АДРЕСА_3, який було зроблено групою обстеження Запорізької державної інженерної академії (Ліцензія АВ № 193972 видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 03.11.2006р. об'єкт має фундамент - монолітний, залізобетонний.

Отже суд робить висновок, що об'єкт збудовано на фундаменті як нерухомість.

В матеріалах справи міститься зведений акт вартості будівель та споруд від 05 січня 2010 року в якому міститься перелік споруд, а саме:  торгівельний павільйон літ. А, навіс літ. Б, Г, сторожка В, ворота № 4, паркан № 5, замощення I.

Крім того, додатково виявлені два об'єкти, збудовані самочинно —прибудова літ. «а»та сторожка літ. В.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі мають право на відведеній їм земельній ділянці споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди.

Статтями 316, 317, 319  Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона  здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлене договором або законом, (ч.1 ст. 331 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст. 331 ЦК України).

         Відповідно  до ст. 376  ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони  збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

         У частинах 3, 5 ст. 376 ЦК України  передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає можливим визнати, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником  новостворених об`єктів, -  торгівельний павільйон літ. А, навіс літ. Б, Г, сторожка В, ворота № 4, паркан № 5, замощення I та  самочинно збудованих, -   прибудова літ. «а»та сторожка літ. В., розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Суд дійшов висновку, що новостворені об`єкти, -  торгівельний павільйон літ. А, навіс літ. Б, Г, сторожка В, ворота № 4, паркан № 5, замощення I та  самочинно збудовані, -   прибудова літ. «а»та сторожка літ. В., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 є об’єктами нерухомого майна та позивач на передбаченій законом підставі набув на вказані об’єкти  право власності.

Відповідно до ч. 1, п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права судом.

Визнання за позивачем права власності на об’єкти нерухомого майна є необхідним для подальшої державної реєстрації права власності на них у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та безперешкодного здійснення позивачем всіх правомочностей власника.

Будь-які інші особи про своє право власності  на зазначені об’єкти не заявили. Позивачем дотримано вимог діючого законодавства щодо будівництва об’єктів нерухомості.    

Позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 (69118 АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1), право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані у АДРЕСА_2, а саме: торговельний павільйон літ. А, навіс літ. Б, Г, ворота № 4, паркан № 5, замощення (1), прибудову літ. «а», сторожку літ. В. підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 328, 331, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 49,  82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати об'єктами нерухомого майна, що розташоване по вул. Гаврилова, 12-а в місті Запоріжжі: торгівельний павільйон літ. А, навіс літ. Б, Г, ворота № 4, паркан № 5, замощення (1), прибудову літ. «а», сторожку літ. В.

Визнати за ОСОБА_1 (69118 АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1), право власності на об'єкти нерухомого
майна, що розташовані у АДРЕСА_2, а саме: торговельний павільйон літ. А, навіс літ. Б, Г, ворота № 4, паркан № 5, замощення (1), прибудову літ. «а», сторожку літ. В.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.01.2010р.

Суддя