ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.09                                                                          Справа №  12/201/09

Суддя   

Позивач - Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж, 72312, вул. Луначарського, 61, м. Мелітополь, Запорізька область.

Відповідач - Фізична особа підприємець ОСОБА_1, 72312, АДРЕСА_2.

про стягнення  4341грн. 69 коп.

суддя Владимиренко І.В.

редставники учасників:

від позивача –не з’явився

від відповідача  –не з’явився

Розглядається позовна заява Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за договором № 415 від 11.01.2002р. про стягнення  6 341,69 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2009 року порушено провадження у справі № 12/201/09, судове засідання призначено на 02.12.2009 р.

В судовому засіданні 02.12.2009р. представником позивача надано лист відповідно до якого вбачається про часткову сплату основного боргу відповідачем у розмірі 2000,00 грн. В підтвердження заявленого надав квитанцію № 10 від 30.11.2009р.  

Розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 22.12.2009р.

Позивач в судове засідання 22.12.2009р.  не прибув, направив на адресу суду заяву № 1239 від 22.12.2009р. відповідно до якої просить суд розглянути спір  по суті за наявними в матеріалах справи № 12/201/09 документами без участі в судовому засіданні уповноваженого представника. Належним чином посвідчені копії необхідних для вирішення спору бухгалтерських документів позивачем були надані на адресу суду.

 Розглянувши заявлене клопотання позивача суд вважає, що воно відповідає вимогам                ст. 22 ГПК України, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.  

Відповідач у судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином шляхом направлення ухвал суду про порушення провадження у справі від 03.11.2009р. та відкладення розгляду справи від 02.12.2009р., про що підтверджує поштове повідомлення, отримане відповідачем особисто 09.11.2009р.  

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.  

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців відповідач значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним номером НОМЕР_1 та зареєстрований за адресою: 72312, АДРЕСА_2.

Таким чином, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

            Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони  зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

 Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними доказами, яких достатньо для вирішення спору.

За клопотанням представника позивача від 02.12.2009 р. розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

 В судовому засіданні 22.12.2009 р. справу розглянуто без участі представників сторін та прийнято на підставі ст. 85 ГПК України рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2002р. між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (далі - Виконавець)  та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - Споживач) був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 415, за умовами якого виконавець зобов’язувався надати послуги з централізованого опалення та гарячого постачання, а споживач своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 1.5.Договору рішення про початок і закінчення опалювального періоду приймає виконавчий орган влади.

Згідно з п. 2.1.1. Договору енергопостачальна організація зобов’язується здійснювати безперебійне постачання теплової енергії споживачу.

Пунктом 3.1 Договору відпуск теплової енергії  енергопостачальної організації проводиться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим комітетом органом влади.

Рішенням Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.08.2006 №172 “Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії, а також послуги з теплопостачання, порядку їх застосування” для нарахування бюджетним організаціям та іншим споживачам при платі за опалення встановлений до ставковий тариф, який складається з абонентної плати та плати за спожиту теплову енергію. Абонентна плата нараховується як при відсутності так і при наявності тепло лічильника щомісяця від 01 жовтня по 31 березня включно.

Позивач, виконуючи свої обов’язки за договором, та керуючись відповідними рішеннями Мелітопольської міської ради “Про початок опалювального сезону”, “Про закінчення опалювального сезону”, дотримуючись вимог СніП02.04.05-91 “Опалення, вентиляція, кондиціювання” постачав теплову енергію відповідачу, внутрибудинкові опалювальні прилади якого підключені до централізованих мереж тепло постачальника. Відповідач, в свою чергу, надані послуги споживав і претензій щодо їх невідповідності умовам договору теплопостачальній організації не надсилав.

Відповідно до п.2.2.1. Договору споживач зобов’язується проводити сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів, шляхом перерахування на рахунок позивача 100% вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці.

На виконання вказаного договору, Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж постачало відповідачу теплову енергію за період з січня 2008р. по квітень 2009р. на суму 5 245,23 грн. Вказане підтверджується актами виконаних робіт. Відповідачем сплати не проводилися.

Станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача становила 5 245,23 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, за спожиту теплову енергію.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний  припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Разом з тим, на день розгляду спору, позивачем суду надані докази  часткової сплати відповідачем основного боргу у розмірі 2 000,00 грн., а саме квитанція № 10 від 30.11.2009р.

Оскільки відповідач розрахунок в сумі 2 000,00 грн. здійснив після звернення позивача до суду з позовною заявою, що підтверджується квитанцією, провадження в цій частині слід припинити, оскільки між сторонами в цій частині позовних вимог відсутній предмет спору з віднесенням судових витрат в цій частині на відповідача.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, сума боргу за договором № 415 від 11.01.2002р. на момент розгляду справи становить 3 245,23 грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 3 245,23 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.  

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем пред’явлена до стягнення пеня в розмірі 605,86 грн., яка розрахована за 6 місяців прострочення відповідачем оплати.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 3.3. Договору, який передбачає, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення втрат від інфляції у розмірі 490,60 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

 Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування втрат від інфляції грошових коштів та пені та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

          На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за договором № 415 від 11.01.2002р. основного боргу у розмірі 3 245,23  грн., пені у розмірі 605,86  грн. та втрат від інфляції  у сумі  490,60 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на  відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п.1-1 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (72312, АДРЕСА_2, ідифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, код 05541114, р/р №26003976713180 в ЗФ ЗАТ “ПУМБ”, м. Запоріжжя, МФО 313623) основного боргу у розмірі 3 245 (три тисячі двісті сорок п’ять) грн. 23  коп.,  втрат від інфляції –490 (чотириста дев’яносто)грн.. 60  коп.; пені у розмірі 605 (шістсот п’ять) грн.. 86 коп., державного мита –102 (сто дві) грн..00 коп..; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В частині стягнення 2 000,00 грн. основного боргу провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після  закінчення  десятиденного  строку  з дня  його  підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.12.2009р.

Суддя                                                          Владимиренко І.В.