КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2010 № 7/1-зап
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Господар-ФБМ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2009
у справі № 7/1-зап ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Господар-ФБМ"
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про вжиття запобіжних заходів
ВСТАНОВИВ:
Заявниками подана заява про вжиття запобіжних заходів шляхом:
- зобов’язання фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємства “Господар - ФБМ”, фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 оглянути майно, що знаходиться у приміщенні напівпідвалу по вул. Гетьмана Полуботка, 16 в м. Чернігові та здійснити перерахунок (взаємозалік) майна, яке утримується;
- зобов’язання фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 надати установчі документи та печатку Приватного підприємства “Господар ФБМ”;
- накладення арешту на майно, на яке буде проведений перерахунок.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2009 р. у справі № 7/1-зап (далі – Ухвала суду) в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ПП „Господар - ФБМ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить - скасувати Ухвалу суду, розглянути заяву Приватного підприємства «Господар -ФБМ» та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про вжиття запобіжних заходів та задовольнити її у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Скаржник стверджує, що місцевий суд: неповно з'ясував обставини даної справи; не довів обставини, що мають значення для справи, які він визнав встановленими, що не відповідають встановленим твердженням у справі; виклав в ухвалі висновки, які не відповідають дійсності з приводу порушення заявниками вимог, зазначених ч. 6 ст. 45–3 ГПК України, що призвело до відмови в задоволенні заяви про запобіжні заходи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства „Господар - ФБМ” і порушено апеляційне провадження у справі № 7/1-зап, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.01.2010 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 02.02.2010 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.02.2010 р.
Представники заявників у судовому засіданні 16.02.2010 р. підтримали вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2010р. заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану Ухвалу суду як таку, що прийнята з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як зазначалось вище, заявниками подана заява про вжиття запобіжних заходів шляхом:
- зобов’язання фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, Приватного підприємства “Господар ФБМ”, фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 оглянути майно, що знаходиться у приміщенні напівпідвалу по вул. Гетьмана Полуботка, 16 в м. Чернігові та здійснити перерахунок (взаємозалік) майна, яке утримується;
- зобов’язання фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 надати установчі документи та печатку Приватного підприємства “Господар ФБМ”;
- накладення арешту на майно, на яке буде проведений перерахунок .
В обґрунтування своїх вимог заявники посилаються на розірвання договору оренди від 01.02.2009 р., укладеного між ПП ?Господар - ФБМ? та ФОП ОСОБА_2, на незаконне утримання майна, що належить ПП ?Господар - ФБМ? та ФОП ОСОБА_1, яке залишилось у ФОП ОСОБА_2П після виселення із приміщення, а також на незаконне утримання установчих документів та печатки ПП ?Господар - ФБМ? у ФОП ОСОБА_2 Також заявники зазначають про необхідність перерахунку (взаємозаліку) утримуваного майна у зв’язку з неможливістю визначити позовні вимоги до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та необхідністю накладення арешту на майно, оскільки невжиття цих заходів в подальшому зробить неможливим виконання рішення.
Представником ФОП ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_3, що діє за дорученням, було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначено, що ФОП ОСОБА_2 не заперечує щодо передачі товарно–матеріальних цінностей Приватному підприємству “Господар ФБМ”, зазначених в акті огляду товарно–матеріальних цінностей від 05.07.2009 р., доданому до матеріалів справи Господарського суду Чернігівської області № 20/138, після сплати присуджених до стягнення коштів за цим рішенням.
Статтею 43–1 Господарського суду України передбачено, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Відповідно до ст. 43–2 Господарського процесуального кодексу України запобіжні заходи включають:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;
3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Перелік видів запобіжних заходів, встановлених ст. 43-2 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Запобіжні заходи повинні бути пов’язані з предметом подальшого позову.
Заявниками визначено предмет позову, який буде заявлено: про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.
При цьому в заяві не зазначено, яким чином вимоги в частині вжиття запобіжних заходів про зобов’язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надати установчі документи та печатку Приватного підприємства “Господар ФБМ” стосуються предмету майбутнього позову.
Статтею 43-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено як вид запобіжних заходів огляд приміщень. Огляду майна кодексом не передбаченою.
Щодо вимоги заявників про зобов’язання здійснення перерахунку (взаємозаліку) майна апеляційний суд відзначає, що такий запобіжний також не передбачений ГПК України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При заявленні в суді першої інстанції вимог про накладення арешту на майно в заяві не зазначено перелік цього майна, не визначено його вартість, що фактично позбавило суд першої інстанції можливості накласти арешт на конкретно визначене майно.
При цьому колегія суддів відзначає таке.
Пункт 3 ч. 1 ст. 3-2 ГПК України передбачає можливість накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи (в даному випадку щодо відповідача – ФОП ОСОБА_2П.), і знаходиться в неї або в інших осіб. Тобто, зазначена норма процесуального законодавства не передбачає можливості накладення арешту на майно позивачів, яке перебуває у відповідача. Такий арешт можливий лише в разі застосування заходів до забезпечення позову в межах розгляду справи про визнання права власності на майно та його витребування.
В ході апеляційного провадження до матеріалів справи долучено ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2010 р., якою порушено провадження у справі № 2/46 за позовом Приватного підприємства «Господар -ФБМ» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Тобто, позов, щодо якого заявники просили вжити запобіжних заходів, уже подано.
Відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Таким чином, вказані обставини виключають можливість вжиття запобіжних заходів після порушення провадження у справі.
Разом з тим ПП «Господар - ФБМ» не позбавлений можливості звернутися до Господарського суду Чернігівської області в межах розгляду справи № 2/46 із заявою про забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З урахуванням усього вищенаведеного Господарський суд Чернігівської області дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Окремо колегія суддів відзначає наступне.
У п. 11 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. N 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначається, що Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передбачено розміру ставок державного мита із заяв про вжиття запобіжних заходів. Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу із заяв про вжиття запобіжних заходів законом не передбачена.
ПП “Господар ФБМ” та ФОП ОСОБА_1 звернулись із заявою про вжиття запобіжних заходів щодо позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, що носить майновий характер.
Разом з тим, заявниками не було визначено чіткого переліку майна, відповідно до якого можна було б здійснити розрахунок державного мита.
Враховуючи те, що Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передбачено розміру ставок державного мита із заяв про вжиття запобіжних заходів, колегія суддів вважає, що заявниками було обґрунтовано сплачено 102,00 грн., що є мінімальною ставкою державного мита за подачу позову майнового характеру.
Крім того, директором Приватного підприємства „Господар - ФБМ” – Романікою Олександром Миколайовичем згідно з квитанцією № 21/40 від 24.11.2009 р. було сплачено державне мито у розмірі 1.400,00 грн., а Приватним підприємством „Господар - ФБМ” згідно з квитанцією № 140/376 від 17.11.2009 р. – витрати а інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Враховуючи вище викладене, вказані платежі є надміру сплаченими, а тому підлягають поверненню з державного бюджету.
За подання апеляційної скарги відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із скаржника підлягало сплаті державне мито у розмірі 51,00 грн.
Разом з тим, директором Приватного підприємства „Господар - ФБМ” – Романікою Олександром Миколайовичем згідно з квитанцією № 3 від 02.12.2009 р. було сплачено 751,00 грн. за подання апеляційної скарги.
Відтак, надміру сплачене мито у розмірі 700,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджують правомірності його позиції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2009 р. у справі № 7/1-зап прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для вирішення питання про вжиття запобіжних заходів, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита у розмірі 51,00 грн., не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Господар - ФБМ” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2009 р. у справі № 7/1-зап – без змін.
2. Повернути з Державного бюджету України (ГУДК Шевченківського району м. Києва, ЄДРПОУ: 26077968, Банк: ГУДК у м. Києві, МФО: 820019, Рахунок: 31110095700011, Код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200) Приватному підприємству „Господар - ФБМ” (14000, м. Чернігів, вул. Горького, 49, код 32818233) державне мито у розмірі 700,00 грн., сплачене згідно з квитанцією № 3 від 02.12.2009 р., оригінал якої зберігається в матеріалах справи.
3. Повернути з Державного бюджету України (ГУДК в Чернігівській області, ЄДРПОУ: 22825965, Банк: ГУДК у м. Чернігові, МФО: 853592, Рахунок: 31111095700002, Код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200) Приватному підприємству „Господар - ФБМ” (14000, м. Чернігів, вул. Горького, 49, код 32818233) державне мито у розмірі 1.400,00 грн., сплачене згідно з квитанцією № 3 від 02.12.2009 р., оригінал якої зберігається в матеріалах справи.
4. Повернути з Державного бюджету України (ГУДК в Чернігівській області, ЄДРПОУ: 22825965, Банк: ГУДК у м. Чернігові, МФО: 853592, Рахунок: 31111095700002, Код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200) Приватному підприємству „Господар - ФБМ” (14000, м. Чернігів, вул. Горького, 49, код 32818233) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., сплачені згідно з квитанцією № 140/376 від 17.11.2009 р., оригінал якої зберігається в матеріалах справи.
5. Матеріали справи № 7/1-зап повернути до Господарського суду Чернігівської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді