АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц - 77 -2009р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія : № 19, 27 Бурлака О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції - Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2009 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Канівський маслосирзавод" на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2008 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Канівський маслосирзавод" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Канівський маслосирзавод" про визнання правочину недійсним та розірвання договору позики,
встановила:
23.09.2008 р. ВАТ "Канівський маслосирзавод" звернулось в суд з позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 14.06.2007 р. між ВАТ "Канівський маслосирзавод" та відповідачем був укладений договір позики № 19/06 за яким ОСОБА_3 отримав в безоплатне користування позику в розмірі 151 500 грн. на строк, що обумовлений цим договором, а саме на 60 календарних місяців з моменту передачі позики позичальнику, з встановленням остаточної дати користування позикою - 14 червня 2012 року.
Виходячи з положень п. 2.4.1 та п. 2.4 вказаного договору Позикодавець має право у будь-який час розірвати цей договір та вимагати повернення позики.
Враховуючи викладене та через погіршення фінансово-економічного становища Позикодавця, позивачем прийнято рішення про дострокове розірвання вказаного договору та стягнення суми позики з відповідача до закінчення строку, передбаченого пп. 4.2, п. 4 договору, внаслідок чого був направлений за місцем проживання відповідача лист від 19.11.2007 р. № 2080 щодо пред'явлення вимоги про сплату суми заборгованості за договором позики.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ВАТ "Канівський маслосирзавод" заборгованість згідно договору позики від 14.06.2007 р. № 19/06 у розмірі 244 761 , 28 грн., з яких 151 500 грн. основного боргу, штраф у розмірі 37 875 грн., пені у розмірі 25 751, 24 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 576, 40 грн., індекс інфляції за період невиконання цивільно-правового зобов'язання у розмірі 26 058, 64 грн. та понесені судові витрати.
22.10.2008 р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ВАТ "Канівський маслосирзавод" про визнання правочину недійсним та розірвання договору позики. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що договір позики від 14.06.2007 р. між ним, як фізичною особою та ВАТ "Канівський маслосирзавод" в особі заступника голови правління ОСОБА_4 був укладений з порушенням вимог Статуту Товариства, так як на дату укладання спірного договору позики саме голова правління мав право від імені Товариства на укладання вказаних правочинів. Так як, головою правління, на час укладання вказаного договору, був він, то ОСОБА_4, як заступник та особа, яка не була уповноважена до укладання такого договору, не мав відповідної цивільної дієздатності на укладання оскаржуваного правочину. Крім того, укладений договір позики, в порушення вимог ст. 241 ЦК України не був схвалений ВАТ "Канівський маслосирзавод", про що свідчить відсутність рішення уповноважених органів ВАТ "Канівський маслосирзавод", а саме наглядової ради та загальних зборів про укладання такого правочину.
Просив суд визнати недійсним правочин укладений між сторонами у вигляді договору позики від 14.06.2007 р. № 19/06 та розірвати його.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог як по первісному позову ВАТ "Канівський маслосирзавод", так і по зустрічному позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ "Канівський маслосирзавод" просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ "Канівський маслосирзавод" задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_3 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнає, вказавши на безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог як по первісному позову так і по зустрічному позову районний суд виходив із того, що позови не є обґрунтованими.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до змісту ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. При цьому однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори.
Статтею 530 ЦК України, визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до вимог ст. 526 ЦК України, яка регламентує загальні умови виконання зобов'язання, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як убачається з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 14.06.2007 р. між ВАТ "Канівський маслосирзавод" та ОСОБА_3 був укладений договір позики № 19/06 за яким відповідач отримав в безоплатне користування позику в розмірі 151 500 грн. на строк, що обумовлений цим договором, а саме на 60 календарних місяців з моменту передачі позики позичальнику, з встановленням остаточної дати користування позикою - 14 червня 2012 року ( п.4.1 та п. 4.2 договору).
При цьому п. 2.4.1 вказаного договору визначено, що Позикодавець має право у будь-який час розірвати цей договір та вимагати повернення позики.
Відповідно до п. 8.2 наведеного договору, цей договір діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань. Кожна сторона вправі вимагати дострокового розірвання договору.
На ряду з викладеним, п. 7.1 спірного договору визначає, що усі спори за цим договором, за якими не досягнуто згоди, вирішуються відповідно до законодавства України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ВАТ "Канівський маслосирзавод" звертаючись в суд з позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ставить вимогу про стягнення з відповідача на користь ВАТ "Канівський маслосирзавод" заборгованості згідно договору позики від 14.06.2007 р. № 19/06 у розмірі 244 761 , 28 грн., з яких 151 500 грн. основного боргу, штраф у розмірі 37 875 грн., пені у розмірі 25 751, 24 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 576, 40 грн., індекс інфляції за період невиконання цивільно-правового зобов'язання у розмірі 26 058, 64 грн.
Вимоги позовної заяви Товариство мотивує тим, що через погіршення фінансово-економічного становища прийняло рішення про дострокове розірвання вказаного договору та стягнення суми позики до закінчення строку, внаслідок чого був направлений за місцем проживання ОСОБА_3 лист, який було передано органам поштового зв'язку 21.11.2007 р.
Згідно до ст. П ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже з викладеного вбачається, що дійсно спірний договір позики містить умову викладену в п. 2.4.1 вказаного договору, згідно до якої Позикодавець має право у будь-який час розірвати цей договір та вимагати повернення позики. А п. 8.2 закріплює право кожної сторони вимагати дострокового його розірвання.
Статтею 651 ЦК України, яка регламентує підстави зміни або розірвання договору, визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому статтею 654 наведеного Кодексу визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Проте, як зазначалось вище, позивач по первісному позову звертаючись до суду ставить лише вимогу про стягнення заборгованості за договором позики.
Враховуючи, що спірним договором позики був встановлений строк його виконання, а саме 14 червня 2012 року, який ще не настав, позивачем вимога про розірвання наведеного договору у встановленому законом порядку не заявлялась, а вимога про повернення позики може ставитись лише за умови розірвання договору, отже колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні первісного позову.
Рішення суду в частині зустрічного позову сторонами не оскаржується.
Таким чином доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Канівський маслосирзавод" відхилити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.