АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц - 58 / 2009 р. Головуючий по 1 інстанції
№
Категорія: № 30, 34 Штих К.М.
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
з участю прокурора
адвокатів ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
11.02.2008 р. ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 25.05.2006 р. близько 14 год. на автодорозі Канів - Пекарі біля Канівського заповідника сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля ВАЗ - 21102, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4
У результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
02.08.2006 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звернулись до нього з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи від 25.09.2007 р. встановлена вина обох водіїв у даній дорожньо-транспортній пригоді.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2007 р. встановлено, що його вина у вказаній ДТП становить 70 %, вина ОСОБА_4 становить відповідно 30 %. Цим же рішенням з нього на користь ОСОБА_6 у відшкодування завданої матеріальної шкоди стягнуто 9195 грн. та на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4 моральну шкоду по 500 грн. на користь кожного.
Ним на ремонт власного пошкодженого автомобіля витрачено 11035 грн.
Крім того, вказаною ДТП йому завдано моральну шкоду, яка виразилась у переживаннях, стражданнях, порушенні нормальних життєвих устоїв, що від нього вимагало додаткових зусиль.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь 30 % вартості відновлювального ремонту належного йому автомобіля в сумі 3310 грн.50 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2008 р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 3310 грн., 500 грн. моральної шкоди та 1213 грн. 50 коп. судових витрат, всього стягнуто 5023 грн. 50 коп.
В частині стягнення матеріальної і моральної шкоди з ОСОБА_6 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог відмовити або зменшити стягнуту шкоду до розумних розмірів, внаслідок грубої необережності з боку позивача. При цьому вказується, що суд при вирішенні спору повинен був визначити ступінь вини ОСОБА_5 у ДТП, його грубу необережність, що спричинила виникнення шкоди та з урахуванням наведеного у відшкодуванні шкоди відмовити або зменшити її.
Крім того, вважає, що суд допустив грубу помилку у визначенні судових витрат.
ОСОБА_5 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнав, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, адвоката ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, районний суд виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що вина водія ОСОБА_5 у ДТП, яке мало місце 25.05.2006 p., котрий саме і створив аварійну ситуацію на дорозі, становить 70 % відносно вини ОСОБА_4, яка в свою чергу становить 30 %. Врахувавши, що позивачем на ремонт пошкодженого автомобіля затрачено 11035 грн., що стверджується матеріалами справи, з урахуванням ступеню вини ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до висновку, що саме з ОСОБА_4 на користь позивача необхідно стягнути 3310 грн. Також, суд прийшов до висновку, що позивачу діями ОСОБА_4 було завдано моральної шкоди, яку суд оцінив у 500 грн. Крім того, стягнув судові витрати понесені позивачем в сумі 1213 грн. 50 коп.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд в частині вимог про стягнення матеріальної і моральної шкоди, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Разом з тим, погодитись з висновками суду в частині стягнення судових витрат не можна, так як висновки суду, в цій частині, не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми процесуального закону. У зв'язку з цим рішення суду, в частині стягнення судових витрат, підлягає зміні.
Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду визначених ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.
За частиною 2 статті 1187 наведеного Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно до п.3 ч. 1 ст. 1188 наведеного Кодексу шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що дійсно 25.05.2006 р. близько 14 год. на авто дорозі Канів - Пекарі біля Канівського заповідника сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного ОСОБА_5 автомобіля «Пежо -Експерт», державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля ВАЗ - 21102, державний номерний знак НОМЕР_2, належного ОСОБА_6, яким керував ОСОБА_4 на підставі згоди власника зазначеної у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.10.2007 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15.01.2008 р. та ухвалою Верховного Суду України від 20.06.2008 р. було встановлено наявність вини обох водіїв у наведеній дорожньо-транспортній пригоді. Крім того, було встановлено, що аварійну ситуацію на дорозі створив водій автомобіля Пежо ОСОБА_5, який змусив водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 діяти у виниклих аварійних умовах. При цьому, вина водія ОСОБА_5 є значнішою та становить 70 % відносно вини водія ОСОБА_4, яка становить 30 %. Даним рішенням з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, як власника пошкодженого автомобіля, було стягнуто завдану матеріальну шкоду в сумі 9195 грн. та на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_4 було стягнуто моральну шкоду по 500 грн. на користь кожного.
Як вбачається з наданих в підтвердження позовних вимог документів збитки завдані ОСОБА_5 як власнику автомобіля «Пежо - Експерт», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП 25.05.2006 p., становлять 11035 грн. При цьому, з протоколу огляду транспортного засобу від 17.06.2006 р. вбачається, що огляд вказаного автомобіля проводився в присутності представника ОСОБА_6 а. с. 10.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення саме за рахунок ОСОБА_4, який на час скоєння ДТП володів керованим ним транспортним засобом на правовій підставі, а саме на праві оперативного управління та у розмірі визначеному відповідно до ступеня встановленої вини сторін, а саме 30 % від суми завданих збитків.
Що стосується розміру моральної шкоди, то колегія суддів враховуючи принципи розумності та справедливості, беручи до уваги співмірність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та розмір стягнутої матеріальної шкоди приходить до висновку, що стягнута судом сума в 500 грн. відповідає завданій моральній шкоді та її доведеності позивачем.
Однак, погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів не погоджується з розміром стягнутих судових витрат.
Так за змістом ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_6 на його користь судові витрати, при цьому не зазначив ні їх розмір, ні те які саме витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають стягненню.
Суд, в свою чергу стягуючи з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1213 грн. 50 коп., також не вказав, які саме витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають стягненню та в яких розмірах.
Судовою колегією встановлено, що позивачем понесені наступні витрати, пов'язані з розглядом даної справи: сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. (а. с. 3), витрати на правову допомогу, а саме складання позовної заяви, ведення справи в суді, згідно до квитанції без номера від 08.02.2008 p., 400 грн. (а. с. 25). Таким чином позивачем сплачено витрати пов'язані з розглядом даної справи в сумі 430 грн. ОСОБА_5 крім наведених доказів до матеріалів справи долучено квитанції про сплату витрат за проведені експертизи: від 25.05.2006 р. в сумі 625 грн., від 21.06.2006 р. в сумі 95 грн. та від 25.09.2007 р. в сумі 225 грн. та квитанцію без номера від 25.05.2006 р. про сплату 1500 грн. за надання адвокатських послуг а. с. 66-68.
Проте, судова колегія враховуючи, що у даній цивільній справі жодна з експертиз не призначалась, матеріали справи не містять будь-яких експертиз, а квитанція про сплату адвокатських послуг від 25.05.2006 p., видана в іншій справі, приходить до висновку, що наведені судові витрати не пов'язані з розглядом даної справи, а отже і не підлягають стягненню. З викладених підстав рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків суду, в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2008 р., в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, залишити без змін.
В частині стягнення судових витрат рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2008 р. змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 430 грн.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.