АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-4/2009     Головуючий по 1 інстанції

Категорія      ст.       197     КК     Гончаренко Т.В.

України     Доповідач в апеляційній інстанції

Неділько М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Неділька М. І.

суддів     Ятченка М. О.,  Восколовича В.І.

за участю прокурора       Гришанової Н.Д.

розглянула кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Звенигородського районного суду від 16.07.2008 p.,  яким

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1

народження,  раніше не судимий,

засуджений за  ст.  197 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі  ст.  75 КК України від призначеного покарання він звільнений з іспитовим строком один рік з покладенням на нього обов'язків : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти цей орган про зміну місця проживання,  роботи,  навчання і періодично з'являтися для реєстрації в органи КВС.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те,  що він,  працюючи,  згідно наказу № 57 від 1.04.2005 р. в Державному підприємстві «Звенигородське лісове господарство» в м.  Звенигородка по вул.  Шмідта 36 на посаді майстра лісу обходу № 5 Вільховецького лісництва в с Вільховець,  являючись матеріально-відповідальною особою,  і в тім числі службовою - представником державної лісової охорони,  яка відповідно посадової інструкції несе відповідальність за стан охорони та захисту лісу,  має право складати акти (протоколи) про лісопорушення,  подавати їх у відповідні органи для притягнення порушників до відповідальності,  - в період часу з 4.12.2006 р. по 13.12.2006 р. неналежним чином виконував покладені на нього службові обов'язки з охорони та захисту лісу через несумлінне ставлення до них.

При цьому він не проводив своєчасні огляди кварталів державного лісового фонду №№ 107-108,  не вживав заходів щодо попередження рубок лісу та виявлення лісопорушників,  що надало можливість невстановленим особам на території довіреного йому обходу № 5 у зазначених кварталах за вказаний період часу провести масові самовільні рубки дерев.

Внаслідок цього в кварталі № 107 незаконно знесено 12 дерев породи «Ясену»,  в кварталі № 108 одне дерево породи «липа»,  10 дерев породи «дуба» та 14 дерев породи «Ясену»,  в загальній кількості 37 дерев різних діаметрів,  що потягло настання наслідків у виді шкоди лісовому господарству України на суму 29216 грн. 20 коп.,  обрахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1464 від 5.12.1996 р. «Про такси для обчислення розміру шкоди,  заподіяної лісовому господарству».

В поданій апеляції адвокат ОСОБА_3,  діючи в інтересах засудженого ОСОБА_4,  не погоджуючись із вироком суду,  просить його скасувати і провадження по справі закрити на підставі  ст.  6 ч. 2 КПК України,  тобто за відсутністю в його діях складу злочину.

При цьому зазначає,  що судом фактично не встановлений час здійснення самовільної порубки лісу,  не перевірені доводи про неправильне застосування такси для обчислення заподіяної шкоди та не проведена лісотехнічна експертиза,  таким чином не виконані вказівки апеляційного суду при скасуванні попереднього вироку по даній справі.

Заслухавши доповідача,  прокурора,  вислухавши засудженого та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає,  що апеляція адвоката підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як зазначено в обвинуваченні та у вироку суду,  ОСОБА_4 ,  працюючи на посаді майстра лісу,  являючись матеріально-відповідальною та службовою особою,  відповідно до посадової інструкції ніс відповідальність за стан охорони та захисту лісу,  мав право складати акти про лісопорушення. Неналежним чином не виконувавши покладені на нього обов'язки в період з 4 по 13 грудня 2006 р. він допустив проведення масових самовільних рубок дерев,  в зв'язку з чим лісовому господарству була заподіяна шкода на загальну суму 29216 грн. 20 коп.

Проте такий висновок органу слідства та суду не в повній мірі відповідає наявним по справі доказам.

Так,  із договору про повну матеріальну відповідальність а. с.  63 випливає,  що він бере на себе повну матеріальну відповідальність і зобов'язується бережно відноситись до переданих йому на збереження матеріальних цінностей; повідомляти адміністрацію про обставини,  які загрожують забезпеченню збереження довірених йому цінностей; вести облік,  складати звіти; приймати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Таким чином із першого пункта - бережно відноситись до переданих йому для збереження матеріальних цінностей,  - є незрозумілим - чи несе він відповідальність за збереження лісового фонду і якщо несе,  то яким чином вона йому передавалась на це збереження.

Далі,  згідно посадової інструкції а. с.  64,  він зобов'язаний вживати заходів щодо збереження та здійснювати охорону переданих йому на зберігання лісопродукції,  знарядь праці,  механізмів та іншого.

Як пояснив стосовно цього при допиті в порядку виконання окремого доручення директор Звенигородського ДП «Лісове господарство» ОСОБА_5 а. с.  272,  в зміст терміну «лісопродукція» входить листя,  хмиз,  дрова,  хлисти,  голки та пеньки.

Стосовно дерев,  що вмінено в вину ОСОБА_4,  зазначеним свідком не сказано нічого.

Таким чином,  враховуючи викладене,  колегія суддів вважає,  що органом слідства при розслідуванні справи належним чином не проведені слідчі дії по встановленню об'єктивної сторони злочину,  тобто не встановлено,  в разі виявлення порубок дерев яку відповідальність мав нести ОСОБА_4 взагалі,  в зв'язку з чим і чим це передбачено.

Більше того,  на підставі матеріалів слідства судом ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  197 КК України,  тобто за неналежне виконання особою,  якій доручене зберігання та охорона чужого майна,  своїх обов'язків,  що спричинило тяжкі наслідки для власника,  майна. Проте склад злочину за даною статтею закону може мати місце лише за умови суб'єктом його є будь-яка особа,  яка не є службовою і що ця особа бере на себе обов'язок забезпечити збереження довіреного чужого майна.

Для службової особи,  якою в даному випадку є ОСОБА_4,  відповідальність за такі дії настає як за службову недбалість.

Як зазначалось вище,  із матеріалів кримінальної справи не встановлено,  що засуджений брав на себе обов'язок забезпечити збереження дерев,  які росли на ввіреному йому обході № 5.

Тому при додатковому розслідуванні необхідно вияснити вказані питання,  а при необхідності інші,  і в залежності від добутого вирішити питання про наявність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального злочину в зв'язку з виявленням на ввіреному йому обході самовільних рубок дерев.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Звенигородського районного суду від 16.07.2008 р. відносно ОСОБА_4 скасувати і справу направити прокурору Звенигородського району для проведення додаткового розслідування і вияснення питань,  викладених в мотивувальній частині ухвали.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити попередню - підписку про невиїзд.