АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц -150 / 09 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія - 45     Калашник В.П.

Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21 " січня 2009 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Іваненка В.Д.

суддів     Захарової А.Ф.,  Качана О.В.

при секретарі     Макарчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду від 26 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою з виділенням частки в натурі та усунення перешкод у користуванні нею ,  -

встановила

Звертаючись з таким позовом ОСОБА_4 вказувала,  що згідно договорів купівлі-продажу будинку від 18 травня 2004 року та земельної ділянки від 07 вересня 2005 року,  їй на праві власності належить 1/2 частина АДРЕСА_1,  з відповідною частиною надвірних споруд та земельна ділянка площею 0,  05 га. Власницею іншої 1/2 частини будинку та земельної ділянки площею 0, 05 га є ОСОБА_3 Загальна площа земельної ділянки,  яка знаходиться у їх спільному користуванні,  становить 4436 м.  кв.

Існуючі між ними відносини виключають можливість спільного користування земельною ділянкою. Домовленості про порядок користування нею вони не досягли. ОСОБА_3 відмовилася підписати акт розподілу земельної ділянки та самовільно користується землею яка належить позивачці . ОСОБА_4 просила встановити порядок користування земельною ділянкою,  виділивши її частку в натурі та усунути перешкоди в користуванні нею.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 26 листопада 2008 року позов задоволений. Суд вирішив усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою та виділив їй ділянку загальною площею 2218 кв. м.  із трьох роздільних часток у межах,  визначених у висновку експерта. З них одна частка площею 482 м . кв. у власність,  та дві частки площею 165 та 1571  кв. м.  - у оренду.

У користування ОСОБА_3 суд також виділив земельну ділянку загальною площею 2218 кв. м.  із трьох роздільних часток. З них одна частка площею 518 кв. м.  у власність та дві частки площею 519 та 1181 м.  кв. - у оренду.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2151 грн. 40 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує,  що у ОСОБА_4 відсутні правоустановчі документи,  які підтверджують її право власності та оренди на відповідні частки земельної ділянки. Немає таких документів і вона. Тому суд не вправі був самостійно визначати які саме частки земельної ділянки належать кожній із них на праві власності,  а які - перебувати у оренді. Також вказує,  що площа та конфігурація земельної ділянки,  яку суд розділив згідно схеми запропонованої експертом,  не відповідає тій,  яка фактично перебуває у їх користуванні Також вказує,  що у 1997 році попередні власники домоволодіння провели добровільний розподіл земельної ділянки згідно якого погріб знаходиться на ділянці,  яка відноситься до її частини будинку. Згідно ж рішення суду погріб перейшов у користування позивачки.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення осіб,  які з'явилися у судове засідання,  перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення суду - скасуванню з передачею справи на новий розгляд з таких підстав.

Відповідно до  ст.  213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини спору,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно  ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,  якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,  які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегія суддів приходить до висновку,  що при вирішенні даної справи вимоги земельного та цивільного процесуального закону судом в повному обсязі не виконані,  а допущені порушення закону при розгляді справи у апеляційному порядку не можуть бути виправлені.

Згідно  ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести у суді ті обставини ,  на які вона посилається як на підставу   своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив із того,  що ОСОБА_4 довела в суді своє право власності та оренди земельної ділянки загальною площею 2218 кв. м.  яке порушує відповідачка.

Проте погодитися з такими висновками суду не можливо.

Позивачка не надала суду доказів які б підтверджували її право власності на 482 кв. м.  спірної земельної ділянки та право користування 1716 кв. метрами. Суд не врахував,  що відповідно до вимог  ст.  125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку та право користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа,  що посвідчує його право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,  після його державної реєстрації. У справі відсутні докази які б підтверджували державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку,  куплену нею 2 вересня 2005 року у ОСОБА_5 Крім того,  суд не усунув протиріччя між площею земельної ділянки купленої позивачкою згідно договору купівлі - продажу та площею,  на яку вона претендувала у позові.

Не підтверджене позивачкою і право на користування земельною ділянкою площею 1716 кв. м.  її посилання на договір оренди від 2 лютого 2005 року є безпідставними,  оскільки такий договір ( а. с.  13 - 17 ) укладений між заступником міського голови м.Сміла та гр. ОСОБА_5,  а не позивачкою. До того ж у ньому іде мова про передачу у оренду О,  1375 га. Цьому доказу суд ніякої оцінки не дав.

Викликають сумніви висновки суду про те,  що площа спірної земельної ділянки становить 4436 кв. м.  Згідно довідки БТІ ( а. с.  21 ) фактична площа земельної ділянки домоволодіння сторін становить 2513 кв. м.  Згідно наданого в апеляційну інстанцію акту видно,  що попередні власники даного домоволодіння у 1997 році встановлювали порядок користування земельною ділянкою також площею 2513 кв. м.  У 2005 році громадянці ОСОБА_5 ,  у якої позивачка купила 1/2 частину будинку,  у оренду було надано 1375 кв. м - половину від 0,  2752 га. (а. с - 13 ). Суд цим доказам оцінки не дав і наявні суттєві протиріччя стосовно дійсної площі спірної земельної ділянки не усунув.

Таким чином суд не перевірив,  чи правомірно користуються сторони земельною ділянкою площею 4436 м.  кв. яку він розділив між ними,  та чи немає з їх сторони самовільного збільшення ділянки за рахунок земель міської громади. Для усунення цих суперечностей суду необхідно було залучити для участі у справі Смілянську міську Раду,  оскільки рішенням суттєво зачіпаються земельні права міської громади. Допущені судом порушення закону є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.

Керуючись  ст.  ст. 303,  304,  311 ЦПК України,  колегія суддів,  -

Ухвалила

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Смілянського міськрайонного суду від 26 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою з виділенням частки в натурі та усунення перешкод у користуванні нею,  - скасувати,  а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.