Справа № 7672/08     Головуючий в суді 1 інстанції - Усатова

Доповідач - Дербенцева

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Дербенцевої Т.П. Судців - Желепи О.В.,  Шахової О.В. При секретарі Воробей Ю.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 4 липня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  3-особи: Гаражно-будівельний кооператив»Севастопольський»,  Київське міське управління юстиції про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу гаража,  перевід прав покупця,  визнання права власності на гараж

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2004 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1,  ОСОБА_6,  3-особа: Гаражно-будівельний кооператив «Севастопольський» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу гаража.

Обґрунтовуючи позовні вимоги,  позивач зазначав,  що в 1995-1997 роках він купив у відповідача ОСОБА_6 гараж АДРЕСА_1 (далі - ГБК).

Вказав,  що він в цьому ГБК вже мав гараж,  тому АДРЕСА_1 за мнимим ,  в частині зазначення покупця,  договором купівлі-продажу був оформлений на ім»я відповідачки ОСОБА_1- його колишньої дружини.

Посилаючись на те,  що він користувався гаражем,  а в 2004 р. дізнався,  що ОСОБА_1 продає цей гараж,  просив з підстав  ст. 392 ЦК України 2004 р. визнати договір купівлі-продажу гаража недійсним в частині покупця і перевести права та обов»язки покупця за цим договором на нього і визнати за ним право власності на АДРЕСА_1

В лютому 2005 р. позивач звернувся з клопотанням про заміну відповідача ОСОБА_6 на ОСОБА_5,  вказавши,  що на день оформлення купівлі-продажу формальним власником був ОСОБА_5 ( а.с. 97 т.1).

Уточнивши позовні вимоги,  позивач уточнив дату оформлення договору - 10.03.1994р. та замість відповідача ОСОБА_6 визначив відповідачем ОСОБА_5 та просив визнати частково недійсним договір не тільки з підстав  ст. 392 ЦК України 2004р.,  але й з підстав  ст.  ст. 58, 60 ЦК УРСР (а.с. 99 т.1).

В грудні 2005 р. позивач подав уточнену позовну заяву,  в якій вказав,  що в нього з відповідачкою були добрі стосунки,  тому через неможливість йому мати ще один гараж в ГБК,  на неї оформили спірний гараж,  відповідачка ОСОБА_1 в його присутності в нотаріальній конторі підписала договір купівлі-продажу,  але справжнім покупцем був він,  користувався гаражем він,  угода в частині покупця є удаваною,  і просив визнати цей договір частково недійсним з підстав  ст.  ст. 58, 60 ЦК 1963 p.,  з підстав  ст. 392 ЦК 2004р., прийнявши до уваги вимоги  ст. 153 ЦК 1963р. (а.с. 174-175 т.1).

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 4 липня 2008 року позов задоволений.

Постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу гаража,  посвідчений 10.03.1994р. 9-ю Київською державною нотаріальною конторою за реєстром № 6ДИ-522 в частині внесення запису про покупця - ОСОБА_1.

Постановлено визнати ОСОБА_4 покупцем та власником гаражного боксу АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу гаража,  посвідченому 10.03.1994р.9-ю Київською державною нотаріальною конторою за реєстром № 6ДИ-522 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції,  ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_4

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу,  апелянти посилаються на те,  що суд першої інстанції дав невірну оцінку набутим доказам,  неправильно застосував матеріальний закон,  безпідставно дійшов висновку про те,  що позивачем не пропущений строк звернення з позовом та про те,  що саме позивач є покупцем гаража,  і ухвалив незаконне рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4,  суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того,  що ОСОБА_4 являється фактичним покупцем спірного гаражу. З пояснень голови ГБК,  свідків,  опитаних в справі судом першої інстанції,  письмових документів вбачається,  що ОСОБА_4 був членом ГБК,   займався ремонтом машин,  купив спірний гараж,  який використовував при ремонті машин. Договір був оформлений на ім»я відповідачки лише тому,  що позивач в ГБК вже мав гараж,  який знаходиться поруч з спірним гаражем,  а для проведення робіт по ремонту машин йому був потрібен другий гараж.

Враховуючи наявні в справі докази,  суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо строку позовної давності.

Суд першої інстанції повно і всебічно з»ясував обставини справи,  перевірив належним чином доводи як позивача,  так і відповідачки,  дав правильну оцінку набутим доказам та дійшов правильного висновку про перевід прав покупця гаражу на позивача та визнання за ним права власності на гараж.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду. Рішення суду є законним,  обгрунтованим,  підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст. 303,  307, 308 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 4 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України,  протягом двох місяців з дня набуття законної сили .