У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
|
головуючого |
Шелеста М.А., |
|
суддів |
Кривенди О.В., Самелюка П.О., |
|
за участю прокурора |
Брянцева В.Л., |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2006 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянина України, раніше судимого 24 січня 2001 року
за ч. 3 ст. 140 КК України на три роки один місяць
позбавлення волі,
за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
громадянина України, раніше неодноразово судимого,
востаннє, 23 червня 2003 року за ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК
України на однин рік шість місяців позбавлення волі,
- за п.п. 9,12,13 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, п.п.5,9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення з конфіскацією майна,
- за ч. 1 ст. 187 КК України на п'ять років позбавлення волі,
- за ч. 3 ст. 185 КК України на п'ять років позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 194 КК України на вісім років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,
громадянина Російської Федерації,
раніше неодноразово судимого, востаннє
26 жовтня 1999 року за п. В ч. 3 ст. 158 КК РФ на п'ять
років шість місяців позбавлення волі,
- за п.п. 9,12,13 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, п.п.5,9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 194 КК України на вісім років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 2009 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
З ОСОБА_3 та ОСОБА_1 постановлено стягнути солідарно на користь потерпілих: ОСОБА_5 2150 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 гривень - моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 - 1000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 гривень - моральної шкоди.
Згідно з вироком суду засуджені визнані винними у вчиненні таких злочинів.
У кінці травня 2005 року ввечері ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою вчинення крадіжки, проникли у АДРЕСА_1, в м. Суми, звідки таємно викрали майно вартістю 2034 гривні, яке належало ОСОБА_7
17 вересня 2005 року ввечері ОСОБА_3 та ОСОБА_1, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого заволодіння чужим майном, прийшли на подвір'я ОСОБА_8 на АДРЕСА_2 у м. Суми, де ОСОБА_3 із застосуванням насильства вимагав у ОСОБА_8 гроші в сумі 215 гривень. Після цього до ОСОБА_3 приєднався ОСОБА_1 і вони вдвох вимагали від потерпілого передачі їм грошей. ОСОБА_8, злякавшись за своє здоров'я та життя, пообіцяв віддати їм гроші, а потім зумів втекти від нападників.
Цього ж дня приблизно о 22-ї годині ОСОБА_3 та ОСОБА_1, за попередньою змовою між собою, з метою таємного викрадення чужого майна, проникли у будинок потерпілого ОСОБА_8, звідки вчинили крадіжку телевізора вартістю 611 гривень, яке належало ОСОБА_9
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 17 вересня 2005 року приблизно о 24-й годині з метою заволодіння чужим майном прийшли до АДРЕСА_3, в м. Суми, де мешкав інвалід 2-ї групи ОСОБА_5, та почали стукати в двері. Оскільки ОСОБА_5 двері не відчиняв, ОСОБА_3 через відкриту кватирку проник у квартиру, відкрив вхідні двері і впустив ОСОБА_1 Знаходячись у квартирі, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 почали вимагати у ОСОБА_5 негайної передачі їм 100 гривень, а отримавши відмову, ОСОБА_3 завдав потерпілому, який внаслідок тяжкої хвороби був позбавлений можливості вільно пересуватися, тобто перебував у безпорадному стані, близько 4-х ударів ногою у підборіддя, а потім узяв біля ліжка палицю і завдав нею ударів по голові, плечу та стегну.
Продовжуючи вимагати гроші, ОСОБА_3 дістав ніж та погрожуючи ним, почав зрізати волосся з голови потерпілого, а ОСОБА_1, перебуваючи поряд, демонстративно тримав у руці пістолет - запальничку, яку потерпілий сприймав як вогнепальну зброю, що могла бути застосована до нього. Подолавши опір ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заволоділи його майном на загальну суму 102 гривні.
Після заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з метою приховання вчиненого відносно ОСОБА_5 злочину, вирішили позбавити потерпілого життя. Усвідомлюючи, що ОСОБА_5 є інвалідом і самостійно практично пересуватися не може, вони підпалили його речі, відкрили газові крани кухонної плити та залишили квартиру. При цьому, засуджені усвідомлювали, що застосовують спосіб вбивства, який є небезпечним для мешканців зазначеного будинку, оскільки вони могли постраждати від пожежі та вибуху. Проте злочин не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_5, залишившись в охопленій полум'ям квартирі, виліз із неї та покликав на допомогу сусідів, які перекрили доступ газу та викликали працівників пожежної охорони.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було знищено та пошкоджено майно ОСОБА_5 на загальну суму 1300 гривень.
Крім того, 18 вересня 2005 року приблизно о 2-й годині 30 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном прийшли до АДРЕСА_4 у м. Суми, та почали вимагати у господаря квартири ОСОБА_10 негайної передачі їм 20 гривень. Отримавши відмову, ОСОБА_3 завдав ОСОБА_10 удару рукою в обличчя, а потім табуретом та кухонною дошкою по голові, а ОСОБА_1 - удару кулаком в обличчя. Продовжуючи вимагати гроші, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, витягли ОСОБА_10 на балкон та нахиливши потерпілого через перила, погрожували скинути його з сьомого поверху. Після цього потерпілий передав нападникам гроші в сумі 30 гривень.
Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вирішили приховати вчинений ними розбій і позбавити ОСОБА_10 життя, для чого продовжували завдавати потерпілому численних ударів руками і ногами в різні частини тіла, а потім виштовхнули його з балкону квартири.
Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок тупої травми тіла, яка супроводжувалась закритою травмою черепа і головного мозку, та ускладнилась здавлюванням головного мозку.
Після цього, з метою приховання вчинених щодо ОСОБА_10 злочинів, засуджені відкрили газові крани кухонної плити та вчинили підпал речей у квартирі. Проте ОСОБА_11, яка, заховавшись від нападників, весь час перебувала у цій квартирі, погасила пожежу та перекрила доступ газу.
Внаслідок злочинних дій засуджених було знищено та пошкоджено майно ОСОБА_10 на загальну суму 810 гривень.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 зазначає, що суд невірно кваліфікував його дії за п.п. 9,12,13 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 2 ст. 15, п.п. 5,9,12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 3 ст. 187 КК України та ч. 2 ст. 194 КК України, оскільки жодних дій, направлених на позбавлення життя ОСОБА_5 чи ОСОБА_10, нападу на потерпілих з метою заволодіння їх майном, умисному знищенні шляхом підпалу їх майна він не вчиняв. ОСОБА_1 просить вирок щодо нього змінити та пом'якшити призначене йому покарання.
Вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в касаційному порядку не оскаржений і касаційне подання відносно них не внесено.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а вироку щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні замаху на відкрите викрадення майна ОСОБА_8 та таємному викраденні майна ОСОБА_9 підтверджується фактичними даними, встановленими показаннями ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9, свідка ОСОБА_12, протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Участь ОСОБА_1 у вчиненні цих злочинів та кваліфікація його дій у цій частині за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2, ст. 185 ч.3 КК України засудженим не оспорюється.
Достовірними, достатніми і допустимими колегія суддів вважає докази, наведені у вироку на обґрунтування винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_5
Так, потерпілий ОСОБА_5 під час досудового слідства стверджував, що в ніч з 17 на 18 вересня 2005 року до нього в кімнату через кватирку проник ОСОБА_3, який потім впустив у квартиру ОСОБА_1 Він побачив у руці ОСОБА_3 ніж, а в руці ОСОБА_1- пістолет. ОСОБА_3 почав вимагати у нього гроші, а отримавши відмову, став бити. Забравши з квартири деякі речі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пішли, а він, побачивши у квартирі дим, почав кликати на допомогу сусідів, які погасили пожежу і повідомили, що на кухонній газовій плиті були відкриті газові конфорки, у зв'язку з чим квартира наповнювалася газом (т.2 а.с. 16-20, 24-25, 27-31).
Ці показання ОСОБА_5 повністю підтвердив під час проведення очних ставок між ним та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ( т.2 а.с. 46-55).
Свідок ОСОБА_13 зазначала, що вночі 18 вересня 2005 року вона разом зі своїм чоловіком гасила пожежу в квартирі ОСОБА_5 і перекрила доступ газу до відкритих конфорок газової плити.
Свідок ОСОБА_14 під час досудового слідства вказувала, що вночі 18 вересня 2005 року вона побачила в коридорі багато диму і, на прохання ОСОБА_5, викликала пожежних і міліцію (т.2 а.с. 35)
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.2 а.с. 60).
Колегія суддів вважає, що суд, належним чином оцінивши ці та інші докази в справі, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 нападу на ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, повторно, з проникненням у житло, та правильно кваліфікував дії засудженого в цій частині за ч.3 ст. 187 КК України.
Також суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.2 п.п. 5,9,12, оскільки засуджений вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з метою приховати вчинений щодо потерпілого розбій.
Належним чином обґрунтував суд і свій висновок щодо вчинення ОСОБА_1 розбою та умисного вбивства ОСОБА_10
Так, свідок ОСОБА_11 під час досудового слідства стверджувала, що вночі 18 вересня 2005 року у двері квартири, де вони ОСОБА_10 спали, хтось постукав і вона, на вимогу ОСОБА_10, заховалася на балконі. Як виявилось, у квартиру зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який почав вимагати у ОСОБА_10 гроші, але той відмовлявся. Вона бачила, як всі троє вийшли на балкон, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_3, нахилили ОСОБА_10 через перила, але той зумів вивернутися, за що отримав удар в живіт від ОСОБА_3 У кімнаті ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжували бити ОСОБА_10, а потім, взявши його попід руки, скинули з балкону. Коли нападники вийшли з квартири, вона побачила, що в шафі горить одежа, а на кухонній плиті відкриті всі конфорки, з яких ішов газ (т.2 а.с. 170-180).
Ці показання ОСОБА_11 підтвердила при відтворенні обстановки і обставин події та під час проведення очних ставок між нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_1( т.2 а.с. 267-286).
Як видно з висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок тупої травми тіла, яка супроводжувалася закритою травмою черепа і головного мозку, та ускладнилась здавлюванням головного мозку (т.3 а.с. 9-16).
Свідок ОСОБА_15 під час досудового слідства зазначала, що 18 вересня 2005 року близько 4-ї години ранку у квартиру, де вона перебувала, зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які, переодягнувшись, попросили випрати їх одяг та не відчиняти двері працівникам міліції. Зайшовши через деякий час у ванну, вона побачила, що вода у ній була червоною від крові, а з кишені штанів випало лезо ножа (т. 2 а.с. 181-194).
При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на місці вчинення злочину розповіли про обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10( т.2 а.с. 288-293, 295-301).
Дії ОСОБА_1 за цим епізодом правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.
Правильною є кваліфікація дій ОСОБА_1 і за ст. 115 ч.2 п.п. 9,12,13, оскільки засуджений, будучи особою, яка раніше скоїла замах на умисне вбивство, вчинив умисне вбивство ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати вчинений щодо потерпілого розбій.
Не викликає сумніву у колегії суддів і правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 194 КК України, оскільки він шляхом підпалу умисно знищив та пошкодив майно ОСОБА_5 та ОСОБА_10
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 щодо неправильної кваліфікації його дій за епізодами злочинних дій відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_10 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються належним чином зібраними, проаналізованими і оціненими судом доказами, які покладені в основу вироку.
Вирок суду щодо ОСОБА_1 за кожним обвинуваченням відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах і належно мотивований, як це передбачено ст.ст. 323,324 і 334 КПК України.
Покарання, яке призначено ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Вирок щодо ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для його скасування чи зміни при перевірці справи у касаційному порядку не виявлено, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а:
касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Сумської області від 16 травня 2006 року щодо нього - без зміни.
Судді:
Шелест М.А. Кривенда О.В. Самелюк П.О.