Справа №22ц-446/10 Головуючий 1 інстанції:
Кутіщева Л.П.
Доповідач – Іванова І.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П
суддів: Фарятьєва С.О., Украінцевої Л.Д.
при секретарі –Соколовій О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою провідного спеціаліста відділу Держкомзему у Лутугинському районі – Глущенко С.А. на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 12.10.2009р.
у справі за позовом ОСОБА_3 до відділу Держкомзему у Лутугинському районі про поновлення на роботі, третя особа – заступник відділу Держкомзему у Лутугинському районі ОСОБА_4,-
в с т а н о в и л а:
У серпні 2009р. позивачка звернулася до суду з дійсним позовом. На обґрунтування вимог зазначила, що працювала спеціалістом 1 категорії відділу земельних ресурсів у Лутугинському районі з 5 квітня 2002 року. Наказом №3-К від 22 липня 2009 року її звільнено з посади на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв’язку з ліквідацією підприємства.
ОСОБА_3 вважає, звільнення незаконним, оскільки проведено в порушення закону: фактично ліквідації не було, а мало місце перейменування установи, не враховані її переваги перед іншими працівниками, на день звільнення вона знаходилась на амбулаторному лікуванні. Просила суд поновити її на роботі, стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, компенсувати моральну шкоду в сумі 5000грн.
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 12.10.2009р. позов задоволено частково: ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаду спеціаліста першої категорії відділу Держкомзему у Лутугинському районі; стягнуто з відділу Держкомзему у Лутугинському районі на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 1871,42грн., моральну шкоду – 500грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь відділу Держкомзему у Лутугинському районі 1871,42 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням, представник відповідача – Глущенко С.А. подала апеляційну скаргу. На обґрунтування вимог зазначила, що рішення є незаконним і необґрунтованим. Стверджує, що суд порушив норми процесуального права, просить рішення скасувати і постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Суд першої інстанції встановив наступні обставини: з квітня 2002р.Канцер О.М. працювала спеціалістом у Лутугинському відділу земельних ресурсів. У вересні 2007р. призначена на посаду спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів у Лутугинському районі Луганської області. 22 липня 2009 р. її звільнено з посади у зв’язку з ліквідацією підприємства. З 22 липня 2009р. ОСОБА_3 знаходилась на лікарняному.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд 1 інстанції виходив з того що при звільненні ОСОБА_3 було порушено порядок звільнення.
Таких висновків суд дійшов обґрунтовано.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.
На підставі наявних доказів, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем порушено термін, протягом якого повинно було попередити ОСОБА_3 про звільнення. Як передбачено ч.1ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 попередили про наступне вивільнення 28 травня 2009р. (а.с.49), а звільнили наказом від 22 липня 2009р.
Крім того, у відповідності з ч.2ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Стосовно ч.2ст.40 КЗпП України звільнення за п.1ч.1цієї статті допускається якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Ці вимоги закону, як встановлено судом, теж не були виконані відповідачем.
Згідно ч.3ст.40КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Позивачка надала суду листок непрацездатності, який свідчить про те, що вона з 22 по 29 липня 2009р. знаходилась на лікарняному. Тобто вона була звільнена під час хвороби.
Всім наведеним обставинам суд дав належну оцінку. Тому доводи апелянта про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи є безпідставними.
Довід апелянта про те, що не надано жодного доказу того, що неправильне формулювання причин звільнення перешкоджало працевлаштуванню позивача, не заслуговує на увагу, оскільки позивачка жодного разу на це не вказувала. Навпаки, вона не збиралась працевлаштовуватися на іншому місці, оскільки вважала своє звільнення незаконним та просила суд поновити її на роботі.
Виважено суд першої інстанції підійшов до питання про стягнення моральної шкоди. Дійсно, неправомірним діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду. Вона лишилась роботи під час хвороби, при тому, що на її утриманні є малолітня дитина, вона повинна вживати додаткових зусиль для організації свого життя. Вирішення питання про стягнення моральної шкоди відповідає вимогам ст.237-1 КЗпП України.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія не знаходить.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 307, ст. 308, п.1ч.1ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу провідного спеціаліста відділу Держкомзему у Лутугинському районі – Глущенко С.А. відхилити.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 12.10.2009р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: