Справа №22ц-615/10 Головуючий 1 інстанції:
Павлова З.М.
Доповідач – Іванова І.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П.
суддів: Дронської І.О., Украінцевої Л.Д.
при секретарі – Ковальчук Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 11.11.2009р.
у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а:
Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом. На обґрунтування якого вказали, що 12.11.2006 відповідач ОСОБА_2 не упорався з керуванням автомобіля та скоїв наїзд на опору освітлення у м. Алчевську внаслідок чого ОСОБА_3, як пасажир авто, отримала тяжкі тілесні ушкодження. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності. З приводу отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3В довгий час знаходилась на лікуванні, була визнана інвалідом 1 групи, а з 01.02.2009 року по 10.01.2010 року - інвалідом 2-ї групи, перебуває на диспансерному обліку у невропатолога та психоневролога, постійно за свій рахунок змушена купувати ліки, а тому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 8510,20 грн.; витрати на санаторно-курортне лікування та супровід на загальну суму 3853,10 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. ОСОБА_4 просила стягнути на її користь 1902,45 гривень, у зв’язку з тим, що вона змушена була брати відпустку за свій рахунок для надання допомоги своїй доньці.
Позивачка ОСОБА_3 неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та посилаючись на те, що всі матеріальні вимоги їй повинна сплатити страхова компанія «Княжа», відмовилась від стягнення матеріальної шкоди, але просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 20 000 грн. моральної шкоди.
Оскарженим рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 1902,45 грн.; витрати по справі на загальну суму 281 грн., на користь ОСОБА_3 - моральну шкоду в сумі 10 000 грн. в іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю її вимог.
Не погодившись із рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та морального права і постановити нове.
Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, що з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив с того, що шкоду її було завдано джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, передбачено ч.5ст.1187 ЦК України, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереробної сили або умислу потерпілого.
З огляду на вищенаведене, відповідач повинен був довести, що шкода, завдана ОСОБА_3 є результатом непереробної сили або умислу потерпілої. В даному випадку недостатньо постанови слідчих органів про відмову у порушенні кримінальної справи. А тому довід апелянт на вказану постанову не заслуговує на увагу. Звільнення від кримінальної відповідальності не є підставою для звільнення від матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч.ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі висновку лікаря про потребу у сторонньому догляду за донькою, позивачці ОСОБА_4 було надано безоплатну відпустку. Зрозуміло, що ОСОБА_4 вимушена була взяти таку відпустку. А тому довід апелянта про те, що вона як мати все рівно повинна була доглядати за хворою дитиною, є не тільки незаконним, а й цинічним.
Виважено суд першої інстанції підійшов до задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
Згідно ч.1ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Хоча позивачка просила стягнути 50000 гривень у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи всі обставини справи, задовольнив ці вимоги лише частково. З таким рішенням слід погодитись. Як передбачено ч.2ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:
1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
Правильно суд враховував, що ОСОБА_3 отримала стійку втрату працездатності, довгий час знаходиться на обліку у лікарів, що впливає на її самочуття, змінилися стосунки з оточуючими.
Відповідно того, що суд вказав прізвище апелянта Скідін, замість ОСОБА_2 ,то це не є підставою для скасування рішення. Згідно ч.2ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Суд першої інстанції своєю ухвалою може виправити вказану описку.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія не знаходить.
Керуючись п.1ч.1ст.307, ст. 308, п.1ч.1ст.314,ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 11.11.2009р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена протягом 2-х місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: