У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Шелеста  М.А.,
суддів	Самелюка  П.О.,   Кривенди  О.В.,
за участю прокурора	Яковенко  Р.І.

 

розглянула в судовому засіданні 10 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2005 року, яким

 

                            ОСОБА_1,

                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України,   судимого:

1)  14 вересня 1973 року за ч. 2 ст. 206 КК України

1960 року на 4 роки позбавлення волі;

2)  5 травня 1980 року за ч. 2 ст. 207 КК України

1960 року на 4 роки позбавлення волі;

3)  26 листопада 1985 року за ст. ст. 206 ч. 2, 101 ч. 1

КК України 1960 року на 7 років позбавлення волі;

4)  1 вересня 1995 року за ст. 94 КК України

на 7 років позбавлення волі;

5)  26 серпня 2004 року за ст. 297 КК України 2001 року

на 6 місяців позбавлення волі;

 

та засуджено за п. п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України

до довічного позбавлення волі.

 

         Як визнав суд, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, судимість за яке не знята і не погашена у встановленому законом порядку, знову вчинив умисне вбивство двох осіб.

         Злочин було вчинено за наступних обставин.

 

         15 серпня 2005 року ОСОБА_1 спільно зі своїми знайомими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 приблизно о 9 годині 30 хвилин, будучи нетверезими, прийшли у двір АДРЕСА_1 у Центрально-Міському районі       м. Горлівки, де на веранді зазначеного будинку розпивали спиртні напої, під час чого між ОСОБА_1им з одного боку, і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з іншого боку виникла сварка, під час якої у ОСОБА_1а виник умисел на позбавлення життя останніх.

         Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, з метою умисного вбивства ОСОБА_3, взяв лежачий на столі ніж і наніс ним останньому два удари в груди, позбавивши його у такий спосіб життя.

         Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1, з метою реалізації умислу на вбивство двох осіб наніс ОСОБА_2 три удари ножем у живіт і залишив місце вчинення злочину.

Від отриманих тілесних ушкоджень остання цього ж дня померла у лікарні.

 

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить перекваліфікувати його злочинні дії з п. п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на           ч. 2 ст. 121 КК України та пом'якшити міру покарання, посилаючись на те, що у нього не було умислу позбавляти життя потерпілих, а тілесні ушкодження потерпілим він заподіяв обороняючись від них.

 

         Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

         Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1а у вчиненні вказаного злочину є обгрунтованими.

 

         Доводи у касаційній скарзі про те, що досудове і судове слідство по справі проведено необ'єктивно, неповно і з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, позбавлені підстав.

         Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_1а у вчиненні вказаного злочину за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами.

         І, зокрема, його винність підтверджується особистими поясненнями; показаннями потерпілих і свідків; висновками численних експертиз; даними протоколів огляду місця події і речових доказів.

         Твердження у касаційній скарзі про те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, а також про невірну оцінку судом зібраних у справі доказів, є безпідставними, оскільки не грунтуються на матеріалах справи.

         Так, зокрема, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_1а у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обгрунтовано послався на його показання, який, фактично визнаючи свою винність в умисному вбивстві потерпілих дав детальні показання про обставини вчинення цього злочину. Він в деталях розповів слідчим органам про раніше невідомі обставини умисних вбивств. При цьому вказував на деталі, які могли бути відомі тільки особі, причетній до цього злочину, а також про мотиви, які спонукали його це зробити, детально розкрив свою роль у вчиненні цього злочину, що знайшло своє підтвердження в ході досудового і судового слідства.

 

         По справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання органами досудового слідства від ОСОБА_1а показань обманним чи яким-небудь іншим протиправним способом.

 

         З урахуванням наведеного, суд вірно обгрунтував свої висновки зазначеними показаннями.

 

         Показання засудженого знаходяться у відповідності з іншими доказами, які дослідив суд у судовому засіданні.

 

         Так, зокрема, з показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що після вчинення вбивства він наздогнав засудженого, у руці останнього був ніж, і який намагався оборонятися. Під час розмови між ними, ОСОБА_1 йому розповів, як саме і за яких обставин він наніс потерпілим тілесні ушкодження. Коли приїхали працівники міліції, то ОСОБА_1 повідомив, що біля будинку два трупи.

 

         Свідок ОСОБА_5 показав, що ОСОБА_1 говорив: “Я повертався у двір, оскільки не добив другу”.

 

         Згідно з протоколом огляду місця затримання ОСОБА_1а, було оглянуте місце, де було затримано засудженого. Під час огляду було виявлено і вилучено знаряддя злочину із слідом крові.

 

         Відповідно до висновків судово-медичних експертиз смерть потерпілих сталася внаслідок проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки і живота, а на тілі засудженого тілесних ушкоджень не виявлено.

 

         Згідно з висновком судово-цитологічної експертизи на лезі ножа, вилученого у засудженого під час затримання, виявлено кров і піт людей, походження яких від потерпілих не виключається.

 

 

         Під час відтворення обстановки і обставин події засуджений ОСОБА_1 розповів і показав, за яких саме обставин він позбавив життя потерпілих.

 

         Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме ОСОБА_1 позбавив життя потерпілих.

 

         Сам характер його дій свідчить, що він діяв цілеспрямовано і активно, а також з єдиним умислом, направленим на позбавлення життя цих потерпілих і спростовує його твердження в тому, що він перебував у стані необхідної оборони, внаслідок чого заподіяв потерпілим тілесні ушкодження.

 

         Давши належну оцінку доказам, які були перевірені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1а за п. п. 1, 13           ч. 2 ст. 115 КК України і підстав для їх перекваліфікації, як про це поставлено питання у касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

 

         Аналіз матеріалів справи дає підстави до висновку, що під час досудового  судового слідства право на захист засудженого не порушено, не допущено також інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та висновки суду про винність ОСОБА_1а у вчиненні злочину, за який він засуджений.

 

         Отже, доводи, які наведені з цього приводу у касаційній скарзі є безпідставними.

 

         Покарання ОСОБА_1у призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

 

         Будь-яких підстав для пом'якшення засудженому покарання, як про це ставиться ним питання у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

 

         На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

 

         Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

 

 

С у д д і:

 

Шелест  М.А.                       Кривенда О.В.                     Самелюк  П.О.