Справа №22-ц-3972/2006                                                        Головуючий 1-ї інстанції: Стеганцов С.М.

Категорія: стягнення                                                                        Доповідач: Пшенічна Л.В.

грошової компенсації

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2006р.    Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду

Харківської області в складі:

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів           - Яцини В.Б., Пилипчук Н.П.

        при секретарі      - Шевченко О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 13 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій посилався на те, що 13 квітня 2006 року у залі судового засідання у присутності головуючого судді, секретаря суду, свідків по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відповідачка заявила, що він займається підкупом свідків, а саме що він заплатив свідку 200 доларів США, щоб той свідчив на його користь. Вважає, що цим відповідачка нанесла моральну шкоду його честі та гідності. Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 200 гривень.

В судовому засіданні районного суду відповідач позов не визнав та пояснив, що ніяких неправдивих висловлювань на адресу позивача вона не висловлювала, а в залі судового засідання під час слухання справі задавала свідку питання з приводу отримання винагороди за свідчення.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 13 червня 2006р. в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріально і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалите нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

При цьому вказується, що суд не дав належної оцінки свідченням свідків. Не прийняв до уваги, що сам відповідач не спростовує факту, що задавав питання свідку з приводу отримання ним винагороди за свідчення по справі, помилково дійшов висновку, що висловлення відповідача не суперечать закону.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

            Вирішуючи спір, суд повно й усебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно з'ясував природу правовідносин, що виникли між ними, закон, що їх регулює.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що запитання ОСОБА_2, про можливе отримання вигороди свідком з боку ОСОБА_1, було задане в судовому засіданні при слухані справі. Цими діями не могло бути заподіяно моральної шкоди позивачу.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.

Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Згідно ч. 1 цієї статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови N 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказує на те, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'яковому встановленю підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач не довів суду протиправність дій відповідача. А відшкодування моральної шкоди можливе лише при наявність усіх чотирьох вищенаведених чинників.

Відомості на які посилається позивач, як на такі, що принижують його честь та гідність та завдають йому моральну шкоди, були висловлені відповідачкою у судовому засідані, як питання до свідка, що є правом сторони, і не носили стверджуючого характеру

Згідно зі ст. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312,315, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 13 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.