Справа №22-ц-3981 -2006                                                     Головуючий

Категорія: стягнення моральної шкоди                                   1 інстанції  Горбунова Я.М.

Доповідач     Кукліна Н.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 липня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого     Табачної Н.Г. Суддів: Кукліної Н.О. Коровіна С.Г.                                                                                         При секретарі   Чоларія К.З. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 30 травня 2006 року

В СТАНОВИЛА:

В лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої в 1985 році внаслідок спільних злочинних дій відповідачів. Вироком Харківського районного суду Харківської області відповідачі визнанні винними в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 117 КК УССР з визначенням їм міри покарання від 6 до 8 років позбавлення волі. Вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди раніше не заявляла. Наслідки скоєного відповідачами відносно неї злочини тяжкі. В 1989 році в неї народилась мертва дитина. Відповідачі надсилали їй з місць позбавлення волі листівки з погрозами, що всі її діти будуть мертвими. Після звільнення з місць позбавлення волі відповідачі розповсюджували неправдиві відомості і протягом 14 років вона не могла знайти роботу. В 2004 році відповідач ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_6 знову стали розповсюджувати неправдиві відомості про неї. Вона хворіє, потребує лікування у невропатолога та психіатра. Лікування вимагає значних витрат. Просить з відповідачів стягти солідарно у відшкодування завданої моральної шкоди 40000 грн.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали, зазначаючи , що заявлені до них вимоги необгрунтовані, а за вчинений в 1985 році злочин вони вже понесли покарання .

Відповідач ОСОБА_5 помер і відносно нього провадження по справі ухвалою Московського районного суду м.Харкова   від 1.12. 2005 закрито. ( а.с. 40)

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 30 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. На її користь у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок насильницьких дій, приниження її честі та гідності з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягнуто солідарно 3000 грн. Вимоги щодо заподіяння моральної шкоди внаслідок погроз з боку відповідачів , поширення відносно позивачки наклепницьких відомостей та народження мертвої дитини через зґвалтування визнані судом 1 інстанції недоведеними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду 1 інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди в 40000 грн. Суд встановив , що її, позивачку, в неповнолітньому віці було зґвалтовано відповідачами, вона не могла своєчасно заявити позов про відшкодування шкоди. Завдані злочином наслідки для неї дуже тяжкі, вона не могла протягом 14 років працевлаштуватись, втратила дитину , стан здоров'я в неї погіршився.

       Проте суд ухвалив м'яке для відповідачів, спроможних виплатити більшу грошову суму,   і необгрунтоване рішення про стягнення 3000 грн.

       Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, представника позивачки, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного. Суд 1 інстанції вважав доведеним факт завдання позивачці моральної шкоди внаслідок насильницьких дій відповідачів, що мали місце в 1985 році.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п. 5, 15 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 з наступними змінами « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду по кожній справі слід з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регламентуються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди, коли набрав чинності законодавчий документ, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. При цьому слід враховувати, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі і на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.

Присуджуючи до відшкодування позивачці моральну шкоду, суд 1 інстанції застосував положення ст.ст. 1167,1190 ЦК України, які регулюють правовідносини, що виникли з 1 січня 2004 року і зворотної дії у часі не мають.

Судом 1 інстанції при вирішенні спору не враховано, що законодавчо не було передбачено станом на день виникнення правовідносин в 1985 році відшкодування потерпілим від злочину особам моральної шкоди. Законодавчо питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину внаслідок порушення його законних прав, було врегульовано з введенням Законом № 3188-Х11 від 6 травня 1993 року в дію ст.440-1 ЦК України ( в редакції 1963 року).

Суд 1 інстанції встановив, що відносно позивачки після 1985 року відповідачами будь-яких неправомірних дій не вчинялось .

За таких обставин у суду 1 інстанції не було правових підстав для присудження на користь позивачки сум у відшкодування моральної шкоди внаслідок дій відповідачів, що мали місце в 1985 році.

Судова колегія , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 314, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 30 травня 2006 року змінити.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.