Справа №22-ц- 3902 -2006                                                               Головуючий

Категорія: заборгованість по                                                             1 інстанції  Кліменко А.М.

аліментам                                                                                             Доповідач    Кукліна Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13   липня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головучого                                       Табачної Н.Г.

Суддів                                               Кукліної Н.О.

Коровіна С.Г. При секретарі                                                           Чоларія К.З.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна виконавча служба у Московському районі м.Харкова про стягнення заборгованості по аліментам на неповнолітню дитину по апеляційній скарзі  ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30 травня 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

        В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа відділ державної виконавчої служби Московського районного управляння юстиції м.Харкова про стягнення заборгованості по аліментам. В обгрунтування зазначала, що відповідач з 1996 року ухиляється від сплати аліментів на сина ОСОБА_3, 1989 року народження, посилаючись на те , що є безробітним, а потім на втрату виконавчого листа. З розрахунком заборгованості по аліментам, складеним виконавчою службою в Московському районі м.Харкова не згодна. Невиплачені аліменти за період з 1996 року по 2005 року складають 4624,28 грн. Вона просить стягти з відповідача на утримання дитини ці кошти, а також кошти за порушення строків виплати аліментів в сумі 73883 грн. Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що він після розірвання шлюбу з позивачкою залишив їй та дитині квартиру і інше спільне майно взамін стягнення з нього аліментів. ОСОБА_1 домовленість порушила, передавши дублікат виконавчого листа про стягнення з нього аліментів до виконавчою служби. Ним аліменти сплачувались в розмірі 7,50 коп. Нараховану заборгованість по аліментам за три роки в сумі 926, 55 грн. він сплатив 7 лютого 2005 року. Його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів немає, бо позивачка за своєї ініціативи не пред'являла виконавчий лист до виконання.

Представник третьої особи - Державної виконавчої служби у Московському районі м.Харкова при вирішенні справи покладався на розсуд суду, зазначаючи , що виконавча служба реорганізована. Дублікат виконавчого листка про стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина з ОСОБА_2 надійшов до виконавчої служби 9 червня 2005 року і з цього часу був здійснений розрахунок заборгованості по аліментам в межах трьохрічного строку давності, який остаточно був визначений 30 грудня 2005 року . Нарахована сума заборгованості по аліментам в розмірі 818 грн. погашена ОСОБА_2 7 лютого 2006 року. Розмір нарахованої заборгованості позивачка не оскаржувала. Даних, що рішення Московського районного суду м.Харкова від 18.11.96 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку на утримання сина ОСОБА_3 пред'являлось до виконання в 1996 році, а потім виконання припинялось через втрату виконавчого документу , немає.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на її користь з ОСОБА_2 пеню від суми несплачених аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 за кожен день прострочення в межах скороченого строку позовної давності за період з жовтня 2004 року по 7 . 02. 2006 року в сумі 478,52 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду 1 інстанції в частині стягнення з нього 478, 52 грн. скасувати, бо підстав для застосування положень ст. 196 СК України щодо відповідальності за прострочення сплати аліментів до нього з жовтня 2004 року немає, бо Сімейний Кодекс України набрав чинності одночасно з Цивільним Кодексом України з 1 січня 2005 року.

        Судова колегія знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного. Факт присудження рішенням Московського районного суду м.Харкова від 18.11.96 року з ОСОБА_2 до сплати аліментів у розмірі 1/4 заробітку на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження не заперечується і підтверджується письмовими доказами.

Також підтверджується факт пред'явлення 9 червня 2005 року ОСОБА_1 дублікату виконавчого листа про примусове стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 заробітку, нарахування заборгованості по аліментам за три роки та сплату 7 лютого 2006 року відповідачем нарахованої державним виконавцем заборгованості по аліментам в сумі 818,62 грн.

Висновок суду 1 інстанції про виникнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 з вини відповідача та стягнення з нього на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів доводиться наявними в справі доказами і відповідає вимогам ст.ст. 194,195,196 СК України.

Доводи відповідача про неправильне застосування судом 1 інстанції норм Сімейного Кодексу України щодо притягнення його до відповідальності за прострочення сплати аліментів не грунтуються на законі.

Згідно роз'яснень , що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Судом 1 інстанції встановлено і не спростовується відповідачем його обов'язок по утриманню неповнолітнього сина ОСОБА_3 станом на 1 січня 2004 року та факт невиконання ним в повному обсязі рішення суду про сплату аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку без поважних причин.

Висновок суду 1 інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі одного відсотка від суми нссплачених аліментів за кожен день прострочення в межах позовної давності відповідає вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Судова колегія , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду  1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що воно постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 314, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:                                                 Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30травня   2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.