Справа № 8-4 /2009

РІШЕННЯ

 ім'ям  України

03.06.2009 року

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого  -  судді  Москаленко В.В.

при секретарі                Томко Л.А.

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1   до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про встановлення факту проживання однією сім»єю та визнання права власності

                                                                        ВСТАНОВИВ:

          Позивач  звернулася до Рубіжанського міського суду з позовною заявою до відповідачів  в якій вказує, що  з серпня 2002 року до 09 січня 2006 року вона проживала однією  сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4. 09 січня 2006 року ОСОБА_4 помер

          Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю , але не перебувають у шлюбі між собою,майно,набуте ними за час спільного проживання .належить їм на праві спільної сумісної власності .

          Під час  проживання однією сім»єю з ОСОБА_4 було прийняте спільне рішення про придбання і інтересах їх сім»ї легкового автомобіля за їх спільні кошти .

          25  березня 2005 року ОСОБА_4,діючи в  їхніх спільних інтересах ,уклав  з Закритим Акціонерним Товариством «АІСЕ Україна» угоду № 89019,метою якої було отримання автомобіля ВАЗ-21099. ОСОБА_4 сплачував з їх спільних коштів внески відповідно до умов зазначеної угоди.Ціна автомобіля складає 39450 грн.

         Обов»язковою умовою за укладеною угодою було страхування життя учасника (особи,що підписала угоду),яке здійснювалось ЗАТ «АІСЕ УКОРАЇНА» за дорученням учасника. Метою страхування було отримання  ЗАТ «АІСЕ Україна» від страхової компанії в разі смерті учасника повної суми платежів ,необхідної для придбання та наступної передачі автомобіля.

         В зв»язку зі смертю ОСОБА_4 страхова компанія повністю виплатила ЗАТ «АІСЕ УКРАЇНА» суму його заборгованості на час смерті по укладеній угоді. Виплата була здійснена страховою компанією 25.05.2006 року і з цього моменту по угоді виникло право на отримання автомобіля .        В квітні 2007 року  ОСОБА_2 Дмитрівна- мати ОСОБА_4 ,яка є його спадкоємцем ,отримала автомобіль ВАЗ-21099 відповідно до умов угоди. Автомобіль ,набутий відповідно до умов угоди є спільною власністю жінки т чоловіка,що проживали однією сім»єю ,тобто позивачки та ОСОБА_4

         Таким чином вона є власником ? частки автомобіля ,набутого відповідно до умов угоди .

Відповідачка ОСОБА_2,як  спадкоємець ОСОБА_4 ,також є власником ? частки вищевказаного автомобіля.

          Під час отримання та державної реєстрації автомобіля відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що вона є одноособовим власником автомобіля,набутого відповідно до умов вищезазначеної угоди. В органах ДАЇ автомобіль зареєстровано за номером ВВ 4964 АТ .

          Своїми діями  відповідачка створила умови ,при яких вона (позивачка)  не має можливості користуватися та розпоряджатися належним їй майном ,фактично усунута від володіння майном.

          Враховуючи наведене ,позивачка просила  визнати за нею право власності на ? частку легкового автомобіля ВАЗ 21099-20,2007 року випуску ,реєстраційний номер НОМЕР_1.

          В судовому засіданні позивач збільшила  позовні вимоги .Просила встановити факт її проживання однією сім»єю  з ОСОБА_4 в період з серпня 2002 року по 09 січня 2006 року ,визнати за нею право власності на ? частку легкового автомобіля ВАЗ 21099-20,2007 року випуску ,реєстраційний номер НОМЕР_1,стягнути з ОСОБА_2 на її користь  19725 грн. в рахунок компенсації вартості ? частки вищевказаного автомобілю.

           Позивачка пояснила, що з серпня 2002 року по 09 січня 2006 року вона і ОСОБА_4 проживали однією сім»єю. З серпня 2002 року  по жовтень 2003 року вони мешкали за адресою місто Рубіжне пр..Московський,9/55, з жовтня 2003 року вони мешкали за адресою  місто Рубіжне,вул. 30 років Перемоги,10/37. З червня 2003 року по березень 2004 року з ними  мешкав син ОСОБА_4 –ОСОБА_5. Він ходив до школи разом з дочкою позивачки ОСОБА_6. Вони вели спільний побут, жили однією сім»єю, разом працювали на дачі, ходили на різні культурні заходи . Він оплачував комунальні послуги. Рішення купити автомобіль було спільним. Всі документи»,пов»язані з купівлею  автомобіля  - договір, квитанції про оплату внесків знаходилися у неї. Внески за автомобіль вони виплачували разом ,допомагав в цьому її батько. ОСОБА_4 припинив фактичні шлюбні стосунки із своєю дружиною ОСОБА_3, яка з 2002 року проживає у місті Москва. Позивачці він говорив,що розірвав шлюб. Для неї було  важливо не печать в паспорті, а їх стосунки.  Їй відомо,що позивач декілька разів зустрічався із ОСОБА_3- в 2002 році їздив до Москви   попрощатися із сином, в 2003 році –коли та привезла сина в місто Рубіжне  і останній  проживав  з нею і ОСОБА_4

          Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що  у позивачки з її сином були відношення  ,що він жив  з нею  ,але  сім»єю це вона назвати не може. Півроку у позивачки жив її онук. Сумісного господарства позивачка та її син не вели. Автомобіль він  купував  сам,внески за автомобіль допомогала йому сплачувати вона. Документи на автомобіль  знаходяться у позивачки .  ОСОБА_7 помер на квартирі позивачки , в якої залишилися і золоті речі сина. Дружиною свого сина вона вважає ОСОБА_3 ,син збирався їхати до неї в Москву незадовго до смерті. Під час приїздів  ОСОБА_3 син піддержував з неї подружні відношення.

         Представник відповідачки  ОСОБА_3 в судовому  засіданні позов  не визнала ,пояснила,що  ОСОБА_4 проживав з позивачкою,але оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходилися в зареєстрованому шлюбі ,який не  було розірвано,то вони є сім»єю і з цієї причини неможна встановити факт сумісного проживання позивачки з ОСОБА_4

          Заслухавши пояснення сторін,свідків ,  д ослідивши докази, матеріали справи,  суд вважає можливим задовольнити позов   з  наступних підстав.  

         Судом встановлено, що  09 січня 2006 року помер ОСОБА_4,що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.5).

         Суд бере до уваги показання свідків  :  ОСОБА_8 ,який пояснив ,що працював разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Всі вважали їх за подружжя,на роботу вони з»являлися разом, з роботи також  йшли разом, в один час ходили у відпустку ,разом бували на святкових вечірках. Якщо  ОСОБА_4 заболівав  ,то про це повідомляла ОСОБА_1 Про дружину ОСОБА_4 йому нічого невідомо. Він вважав,що дружина ОСОБА_9 – ОСОБА_1

        Свідок  ОСОБА_10 пояснила,що вона  була сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4,коли вони жили  в будинку № 10  по вул..30 років Перемоги в місті Рубіжному.Вони були дуже дружньою сім»єю,у відпустку-разом, свята-разом. Як вони заселилися в квартиру з ними жив син ОСОБА_4- ОСОБА_5. Вони запрошували її  на день народження ОСОБА_4 ,там же була і його мати .–відповідачка ОСОБА_2, яка підтвердила цей факт у судовому засіданні. Про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не знаходились в зареєстрованому шлюбі вона дізналася тільки після смерті ОСОБА_4

      Свідок ОСОБА_11 ,яка є хрещеницею відповідачки ОСОБА_2 ,пояснила,що з 2002 року вони дружили з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сім»ями. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були разом постійно ,вона бувала у них дома, вони разом вели господарство ,купували різні речі, ОСОБА_1 купувала ОСОБА_4 одяг. Вони розповідали їй ,що збираються завести дитину.

      Свідок ОСОБА_6 пояснила,що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали в  їх під»їзді  будинку  № 63 по проспекту Московькому в місті Рубіжне з літа 2002 року по осінь 2003 року.  

Вона вважала їх молодою сім»єю. Дочка ОСОБА_1 –ОСОБА_6 ,яка дружила з її онукою називала ОСОБА_4  папою, розповідала, що він купує їй різні речі. Вона бачила як вони разом їздять на базар ,приїжджають відтіля з повними сумками. ОСОБА_4 розповідав їй ,що  йому купували одежу. З ними один період жив син ОСОБА_4 –ОСОБА_5  ,він ходив до школи з дочкою ОСОБА_1 Потім вони виїхали, пояснивши ,що купили квартиру на 7 мікрорайоні.

       Свідок ОСОБА_12пояснив, що він працював разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4Вважав,що вони є  звичайною  сім»єю. Весь час спілкувався з ОСОБА_4 по роботі . ОСОБА_1та   ОСОБА_4 були разом  на всіх урочистих заходах, разом святкували  свята .Йому відомо ,що вони разом купували меблі, телевізор. Вважав,що дружини ОСОБА_4 немає в живих.

        Свідок ОСОБА_13    пояснив,що з ОСОБА_4 вони спілкувалися по роботі. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 приїзджали до нього на фірму купувати  чохли ,ковпаки на новий автомобіль  ВАЗ-99. Було видно ,що цей автомобіль вони придбали разом.

        Судом встановлено,що в особових  картках ОСОБА_1  і ОСОБА_4 ,заповненіх по місцю їх роботи КСТП «РТКЕ»  вказана одна домашня адреса-місто Рубіжне,вул..30 років Перемоги,10/57 ,телефон 5-74-48. (а. с. 174-175)

        Відповідно довідки ,виданої КСТП «РТКЕ» на особистий  рахунок ОСОБА_1 ,відкритий для оплати послуг централізованого опалення із заробітної плати   ОСОБА_14 перерахувались   грошові кошти (а.с.178).

         Суд бере до уваги фотокартки на яких зображені ОСОБА_1 , ОСОБА_4, дочка ОСОБА_1 –ОСОБА_6, син ОСОБА_4-ОСОБА_5  в різних життєвих ситуаціях  і місцях (конверт 148).

         Суд бере до уваги пояснення відповідачки ОСОБА_2 зафіксовані в протоколі судового засідання від 19.06.2007 року (а.с.31) про те ,що з осени 2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вели сумісне господарство ,не вели сумісний бюджет. Позивачка ОСОБА_1  і її син проживали однією сім»єю.  Вона після смерті сина приходила до позивачки забрати  синову рушницю,але документів на неї вже не було. В протоколі  від 07.06.2007 року(а.с. 21)  відповідачка ОСОБА_2  пояснила ,що її син та позивачка жили в громадянському  шлюбі. На ці протоколи відповідачка ОСОБА_2 заперечень не подавала.

          Пояснення відповідачки ОСОБА_2 про те,що у позивачки залишилися золоті речі ,рушниця   ОСОБА_4 також підтверджують факт довго тривалості  їх відносин.

        Свідки  ОСОБА_15,ОСОБА_16,ОСОБА_17,ОСОБА_18ОСОБА_19ОСОБА_20,ОСОБА_21   поясняли ,що ОСОБА_3 мешкала  в місті Москва ,але  під час своїх приїздів  вела подружне життя з ОСОБА_4  

          Суд не бере до уваги ці показання оскільки  вони  базуються  не на фактах,а на застереженнях  та  суб»єктивній  оцінці ситуації,  спростовуються  поясненнями  відповідачки ОСОБА_22, поясненнями представника ОСОБА_3 ,  показаннями інших  свідків .

         Таким чином  судом встановлено ,що хоча ОСОБА_4 знаходився  в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 ,їх подружнє життя було фактично  припинено з 2002 року. Натомість ОСОБА_4 проживав однією сім»єю з   позивачкою   ОСОБА_1 Вони вели спільний побут,мали взаємні права та обов»язки .

          Суд вважає, що факт  відсутності  подружніх стосунків  і спільного побуту підтверджується також відмовою відповідачки ОСОБА_3  від своєї частки спадкового майна після смерті ОСОБА_4  на користь його матері ОСОБА_2 (а.с. 121).

           Відповідно  до ст.3 Сімейного кодексу України  сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов «язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.

         Відповідно ст..74 Сімейного кодексу України (в редакції, діючої на момент існування спірних правовідносин ) якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю ,але не перебувають у шлюбі між собою ,майно,набуте ними під час  спільного проживання,належить їм на праві спільної сумісної власності,якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

        На  майно ,що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка ,які не перебувають у шлюбі між собою ,поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

         Відповідно ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України  вважається, що кожна  річ, набута  за час шлюбу ,крім речей індивідуального користування ,є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

        Частиною 3 ст.61 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші ,інше майно ,в тому числі  гонорар, виграш за договором є об»єктом права спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

        Відповідно ст..328 Цивільного кодексу України  право власності набувається на підставах ,що не заборонені законом і вважається набутим правомірно,якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

        Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності ,якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

       Судом встановлено ,що під час проживання позивачки однією сім»єю з ОСОБА_4 ,останній ,діючи в їхніх спільних інтересах,уклав з закритим акціонерним товариством «АІСЕ УКРАЇНА» угоду № 89019 з метою отримання автомобіля ВАЗ-21099 (а.с.6-7).

       Виконуючи зобов»язання за угодою , ОСОБА_4 сплачував внески із спільних коштів відповідно до умов зазначеної угоди,що підтверджується квитанціями про сплату першого внеску та чергових внесків  за 2005 рік (а.с.8-9-10) оригінали яких знаходяться у позивачки.

       Відповідно до ст.3 зазначеної Угоди обов»язковою умовою за укладеною угодою було страхування життя учасника (особи,що підписала угоду),яке здійснювалось ЗАТ «АІСЕ Україна» за дорученням учасника. Метою страхування було отримання ЗАТ «АІСЕ Україна» від страхової компанії в разі смерті учасника повної суми платежів ,необхідної для придбання та наступної передачі автомобіля.

       В зв»язку із смертю ОСОБА_4 страхова компанія повністю виплатила ЗАТ «АІСЕ Україна»

суму його заборгованості на час смерті по укладеній угоді. Виплата була здійснена страховою компанією 25.05.2006 року і з цього моменту по угоді виникло право на отримання автомобіля.

       В квітні 2007 року ОСОБА_2 –мати ОСОБА_4 ,яка є його спадкоємцем ,отримала автомобіль ВАЗ-21099-20 ,вартістю 39450 грн. відповідно до умов угоди,що підтверджується довідкою Лисичанського МРЄВ ДАЇ (а.с.18) та повідомленнями ЗАТ «АІСЕ Україна» (а.с. 24-27).

       Відповідачка ОСОБА_2 не надала  суду будь-яких доказів  про те,що вона давала сину гроші на придбання автомобіля.

        Таким чином позивачка довела в судовому засіданні  факт сумісного проживання з ОСОБА_4 з серпня 2002 року по 09.01.2006 року  і своє право на ? частку автомобіля,набутого  відповідно до умов угоди № 89019.

        Відповідачка ОСОБА_2 також є власником ? частки вищевказаного автомобілю  як спадкоємець після смерті свого сина ОСОБА_4  

         При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1  в рахунок компенсації вартості ? частки вказаного автомобіля  19725 грн.

         На підставі викладеного, керуючись ст.3,ст.60,61,74, СК України ,ст..328,392 ЦК України,

ст.ст. 10.11,60,174,212-215 ЦПК України  суд -

                                                                            ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання, визнання права власності  задовольнити .

          Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім»єю без реєстрації шлюбу в період з серпня 2002 року по 09 січня 2006 року.

            Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку легкового  автомобіля ВАЗ 210990-20 2007 року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_2,номер кузова НОМЕР_3 ,номер двигуна НОМЕР_4, який зареєстровано за ОСОБА_2.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19725 грн. в рахунок компенсації вартості ? частки легкового автомобіля ВАЗ 210990-20 2007 року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 ,номер двигуна НОМЕР_4, який зареєстровано за ОСОБА_2.

            Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів з дня оголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Луганської області через Рубіжанський міський суд.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                 В.В.Москаленко

Рішення набуває законної сили 13 червня 2009 року

Оригінал рішення знаходиться в Рубіжанському міському суді в справі № 8_4