ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
13 червня 2006 р. |
№ 9/404 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Dumbrava Nord Com”
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2006р.
у справі №9/404
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Dumbrava Nord Com”
до Приватного підприємства “Альтернатива”
про стягнення 25 501,58 доларів США,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Берещенко Р.О. (довіреність б/н від 02.06.06),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Dumbrava Nord Com” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Альтернатива” та просило суд стягнути з останнього, з врахуванням уточнення позовних вимог у судовому засіданні 20.12.2005р., 11 180,0 доларів США, перерахованих платіжним дорученням №154 від 20.08.2004р. в якості передплати, а також 14 321,58 доларів США штрафу за період з 30.08.2004р. по 30.10.2005р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом №12 від 19.08.2004р. щодо поставки вугілля марок ГК у кількості 1000 тон та АКБ у кількості 1000 тон. Одночасно позивач вважає вказаний контракт розірваним.
Відповідач проти заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що загальна сума контракту складає 98000 доларів США, проте платіжним дорученням №154 від 20.08.2004р., на яке посилається позивач в обґрунтування свої вимог, відповідачу перераховано лише 11 180 доларів США, внаслідок чого у нього не виникло обов'язку щодо поставки продукції.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2005р. (суддя Марченко О.А.) позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача 11 180,0 доларів США, штраф за непоставку продукції у розмірі 14 321,58 доларів США та судові витрати.
Рішення мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов'язання щодо перерахування передплати у сумі 11 180 доларів США, як то передбачено умовами контракту, але відповідач, в порушення п.3.2. контракту, продукцію не відвантажив, у зв'язку з чим вимога позивача щодо повернення суми передплати у розмірі 11 180 доларів США є правомірною.
Суд першої інстанції також визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача передбаченого пунктом 4.3. контракту штрафу у розмірі 0,3% від непоставленої продукції за кожен день прострочки у сумі 14 321,58 доларів США за період з 30.08.2004р. по 30.10.2005р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. (головуючий, суддя Акулова Н.В. судді Геза Т.Д., М`ясищев А.М.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постанова мотивована тим, що відповідач не здійснив поставку вугілля внаслідок порушення позивачем взятих на себе зобов'язань щодо 100% оплати за продукцію у розмірі 98 000,0 доларів США, як то передбачено умовами контракту.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд вказану постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
При вирішення даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами у справі укладено контракт №12 від 19.08.2004р., відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу вугілля, а останній прийняти та оплатити продукцію: вугілля марки ГК, АКБ згідно додатку, який є невід'ємною частиною контракту.
Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку, визначеного цим контрактом щодо поставки вугілля.
Відповідно до п.3.2 контракту №12 строк відвантаження протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту отримання попередньої оплати (згідно графіка та платежів).
Згідно п.5.3. контракту одержувач зобов'язаний оплатити продукцію згідно статті 4 цього контракту.
Пунктом 4.1. контракту встановлено, що одержувач здійснює плату продукції на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати.
Відповідно до додатку №1 до контакту відповідач зобов'язаний був відвантажити позивачу вугілля марки ГК 1000 т на суму 43 000,0 доларів США, марки АКБ 1000 т на суму 55 000,0 доларів США. Всього сума поставки за контрактом складає 98 000,0 доларів США.
За своєю правовою природою вказаний контракт є договором поставки і відноситься до двосторонніх угод, за якими прав та обов'язків набувають кожна з сторін контракту.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не поставив йому продукцію, передбачену умовами контракту №12 від 19.08.2004р., у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний повернути йому передплату, перераховану платіжним дорученням №154 від 20.08.2004р. на суму 11 180,0 доларів США, та сплатити штраф у розмірі 0,3% від непоставленої кількості товару за кожний день прострочки.
Проте, відповідач, не погоджуючись з заявленим позовом, вказує на те, що непоставка вугілля обумовлена невиконанням позивачем зобов'язання щодо 100% передплати за продукцію, як то передбачено пунктом 4.1. контракту, а також не поданням місячної заявки, що передбачено п.3.3 договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушення відповідачем своїх обов'язків за контрактом №12 від 19.08.2004р., оскільки він зроблений з врахування всіх обставин справи та відповідає нормам матеріального права.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 3 ст.264 ГК України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 ст.693 ЦК України передбачено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Так, згідно ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 3 ст.220 ГК України визначено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
В силу ч.1 ст.221 ГК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливаються із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обв'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Отже за всіма видами зобов'язань боржнику надається право відстрочення виконання на час прострочення кредитора. Після припинення прострочення кредитора боржник втрачає право на відстрочення виконання, а тому в подальшому несе відповідальність за належне виконання зобов'язання на загальних підставах.
Пунктами 4.1., 3.2 контракту встановлено, що строк відвантаження протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту отримання попередньої оплати. Одержувач здійснює плату продукції на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що невиконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки вугілля сталося внаслідок прострочення позивача щодо перерахування 100% оплати вугілля у сумі 98 000,0 доларів США (попередня оплата) , як то передбачено умовами контракту.
В силу наведених вище статей, дії позивача можуть виключити кваліфікацію поведінки відповідача як порушення зобов'язання, оскільки за умовами контракту відповідач несе обв'язок з поставки вугілля, але цей обов'язок, враховуючи умови пункту 4.1. контракту, не набув характеру боргу, а кореспондуюче цьому обов'язку право позивача не набуло характеру вимоги.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду апеляційної інстанції про те, що контракт №12 від 19.08.2004р. не розірваний, про що стверджував позивач у своїй заяві від 20.12.2005р. (а.с.80).
Так, відповідно до положень ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропорцію про це другій сторін за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Оскільки матеріали справи не містять доказів надіслання позивачем повідомлення відповідачеві про розірвання контракту №12 від 19.08.2004р., а також отримання позивачем від відповідача згоди на це, як то передбачено ст.188 ГК України, то підстави вважати вказаний контракт розірваним відсутні.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Dumbrava Nord Com” залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. у справі №9/404 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій