КІРОВОГРАДСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

.                                                                   Справа № 2-а-7142/09/1170                                      

                                                                                                                                          Категорія статобліку 2.32

17 лютого 2010 року     Кіровоградський окружний адміністративний  суд у складі:

головуючого – судді Чубари Н.В.

при секретарі – Коробченко Є.К.

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – Віхрова А.С., Хоменка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до відділу Держкомзему у Знам’янському районі Кіровоградської області про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до відділу Держкомзему у Знам’янському районі Кіровоградської області (надалі – відповідач), в якому просить визнати наказ  від 08 липня 2009 року № 13-к «Про вжиття заходів» винесеним з порушенням норм трудового законодавства України та скасувати його, стягнути з відповідача  на користь позивача 711 грн. моральної шкоди та судові витрати.

            В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно оскаржуваного наказу, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності вказується на неналежне виконання позивачем службових обов’язків при виконанні постанови слідчого Знам’янської міжрайонної прокуратури  про накладання арешту на майно (земельні ділянки), винесеної 22 червня 2009 року по кримінальній справі № 74-542.

            Позивач вважає наказ необґрунтованим з тих підстав, що на думку позивача, нею не було порушено термінів виконання зазначеної постанови, та зазначає, що службове розслідування належним чином проведено не було, в результаті чого обрані підстави для притягнення до відповідальності визначені невірно, а отже є незаконними.

            Крім того, позивач  зауважив, що накладення дисциплінарного стягнення вплинуло на її ділову репутацію, та сімейні відносини, чим призвело до моральних та душевних страждань, а тому підлягає відшкодуванню  в розмірі посадового окладу.

            В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

             Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення (а. с. 24 – 26) та зазначив, що дисциплінарне стягнення було накладено у відповідності до встановлених законами України норм. В якості підстав правомірності обраного виду стягнення відповідач посилається на Закон України «Про державну службу» та  КЗпП України, та просив суд відмовити в його задоволенні.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 лютого 2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.02.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу". Згідно з вимогами ст. 9 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією, спеціальними законами України та Кодексом законів про працю.

Судом встановлено, що позивач перебуває на публічній службі та обіймає посаду спеціаліста ІІ категорії відділу земельних ресурсів у Знам’янському районі Кіровоградської області з 20 березня 2008 року. Позивач прийняла Присягу державного службовця 20.03.2008 року, що вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні (а. с. 21, 23).

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті встановлено Законом України  від 16.12.93р. № 3723-ХІІ «Про державну службу».

             Як встановлено у ст. 1 зазначеного Закону, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно ст.10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі

      Наказом начальника відділу Держкомзему у Знам’янському районі Кіровоградської області Хоменко С.В. від 08 липня 2009 року № 13-к «Про вжиття заходів» за неналежне виконання службових обов’язків ОСОБА_4 при виконанні постанови слідчого Знам’янської міжрайонної прокуратури  про накладання арешту на майно (земельні ділянки), винесеної 22 червня 2009 року по кримінальній справі № 74-542, не було дотримано строків обов’язкового виконання,  до ОСОБА_4, відповідно до ст.14 Закону України «Про державну службу», було застосовано захід дисциплінарного впливу у вигляді затримки у присвоєнні чергового рангу державного службовця у терміном на шість місяців (а. с. 4).

    Підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців регулюються як загальними нормами, встановленими Кодексом законів про працю України, так і спеціальними, визначеними Законом України «Про державну службу».

Стаття 14 Закону України «Про державну службу» визначає особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців та передбачає, що до державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність та затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду, які в свою чергу хоч і не є стягненнями, однак можуть застосовуватись до державних службовців в разі притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Державний службовець згідно даної статті несе дисциплінарну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Разом з тим, порядок застосування дисциплінарних стягнень закріплений у ст.149 КЗпП України, згідно якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

    В судовому засіданні встановлено, на адресу відповідача супровідним листом від 22.06.2009 року за № 3797 надійшла постанова слідчого Знам’янської міжрайонної прокуратури  про накладання арешту на майно (земельні ділянки), від 22 червня 2009 року по кримінальній справі № 74-542. Про стан виконання постанови необхідно було повідомити прокурора до 24.06.2009 року (а. с. 6).          

               Так, відповідно резолюції начальника відділу Держкомзему  у Знам’янському районі Кіровоградської області, виконання вказаної постанови було доручено спеціалісту відділу ОСОБА_4 (а. с. 6).

               У встановлений прокуратурою строк постанова слідчого не була виконана, відповідь до міжрайонної прокуратури не була підготовлена в зв’язку з чим за дорученням начальника відділу Хоменко С.В. зазначену постанову було виконано іншим спеціалістом відділу, з порушенням терміну, встановленого для її виконання (а. с. 9).              

                Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про прокуратуру» вимоги прокурора, які відповідають  чинному  законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових  осіб  та  громадян  і  виконуються  невідкладно  або  у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

               Невиконання без  поважних  причин  законних  вимог  прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Стаття 149 КЗпП України регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.  Відповідно до ч. 1 вказаної статті до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

    Як вбачається з матеріалів справи, перед застосуванням дисциплінарного стягнення відповідачем, у відповідності до вимог ст. 149 КЗпП України, було відібрано від позивача пояснення в письмовому вигляді, зі змісту яких вбачається, що позивачем не було враховано строки виконання листа прокурора від 22.06.2009 р. № 3797 (а. с. 16).

             За порушення трудової дисципліни до позивача по справі було застосоване одне дисциплінарне стягнення у вигляді затримки у присвоєнні чергового рангу державного службовця у терміном на шість місяців.

    Також позивача було ознайомлено з наказом, про що свідчить особистий підпис позивача (а. с. 17).

              Суд не приймає до уваги доводи позивача  щодо порушення службовими та посадовими особами відповідача порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, враховуючи наступне.

             Вимога щодо обов'язковості проведення службового розслідування встановлена Законом України «Про державну службу» тільки у разі відсторонення особи від виконання обов'язків за посадою та у зв'язку із заподіянням державним службовцем значної моральної чи матеріальної шкоди фізичній або юридичній особі, або державі, чи вчинення дії або бездіяльності, що призвела до людських жертв.

              Тобто, у даному конкретному випадку закон не передбачає обов'язковості проведення службового розслідування. З вимогою про проведення такої перевірки позивачка до відповідача не зверталась, а отже не скористалась правом проведення перевірки з метою зняття безпідставних, на думку позивача, звинувачень.

               Згідно з чинним законодавством конкретні обов'язки та права державних службовців відображаються у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.  

              Відповідно до розділу 4 Посадової інструкції спеціаліста ІІ категорії відділу Держкомзему у Знам’янському районі Кіровоградської області (а.с.39) позивач  зобов'язався нести  персональну відповідальність за неякісне або належне виконання посадових обов’язків та доручень начальника, перевищення своїх повноважень, за недодержання правил техніки безпеки, охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, та недодержання вимог чинного законодавства про працю України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про проходження публічної служби.

                 З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено в судовому засіданні правомірність застосування до позивача заходу дисциплінарного стягнення у вигляді затримки у присвоєнні чергового рангу державного службовця у терміном на шість місяців, відповідності вказаного заходу тяжкості вчиненого позивачем порушення, а тому позовні вимоги в частині визнання оскаржуваного наказу, винесеним з порушенням норм трудового законодавства та його скасування не підлягають задоволенню.

                Позовні вимоги в частині  стягнення з  відділу Держкомзему у Знамянському районі Кіровоградської області на користь позивача моральної  шкоди в розмірі посадового окладу 711,00 грн. задоволенню не підлягають оскільки в ході розгляду справи судом не встановлено протиправних дій відповідача щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а тому відсутній причинний зв’язок між шкодою та діями відповідача.

                Крім того, під час офіційного з`ясування обставин справи представником позивача не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди або настання шкоди його здоров`ю внаслідок зазначених вище дій відповідача щодо затримки  у присвоєнні чергового рангу державного службовця терміном на шість місяців.

Таким чином в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем оскаржуваний наказ прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений ст. 149 КЗпП України та Закону України «Про державну службу», а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:  

В задоволенні позову ОСОБА_4 до відділу Держкомзему у Знам’янському районі Кіровоградської області про скасування наказу відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в  10-денний  строк з дня її  проголошення, а в разі складення постанови  у повному обсязі  відповідно до ст. 160 КАС України – з дня  складення в повному обсязі,  заяви про апеляційне  оскарження і  поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.        

Повний текст постанови складено 22 лютого 2010 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду                                     Чубара Н.В.