ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2010 року Справа № 2а-28992/09/1270 Категорія 2.8
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представника 1 відповідача: не з’явився,
представника 2 відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
29.12.2009 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.12.2009 позивач звернувся до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. Вартовий не пропустив його до приміщення Жовтневого РВ, незважаючи на пред’явлене посвідчення помічника-консультанта народного депутата України.
Зі скаргою на перешкоджання здійснення повноважень помічника-консультанта народного депутата України позивач звернувся по спецлінії 102 до Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській і просив вжити відповідні заходи до відновлення порушеного порядку пропуску помічників-консультантів до приміщень органів виконавчої влади, до якої належить Жовтневий РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області. Порушений порядок відновлено не було, незважаючи навіть на повторне звернення.
Внаслідок протиправних дій Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, позивач змушений звертатися до адміністративного суду з позовом для відновлення порушеного порядку пропуску помічників-консультантів до приміщень центральної виконавчої влади, відриватися від вирішення повсякденних проблем облаштування свого особистого життя та реалізації своїх особистих здібностей, що є негативним явищем. Звертаючись до суду позивач змушений витрачати своє життя, фізичну і психологічну енергію на відстоювання своїх конституційних громадських прав та власної честі й гідності, що є втратою немайнового характеру внаслідок перелічених вище негативних явищ, заподіяних незаконними діями Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області.
Та обставина, що позивач не має юридичної освіти, і тому змушений звертатися за юридичною допомогою, збільшує негативні душевні емоції, що потребує додаткової енергії для угамування негативних емоцій і спрямування дій у конструктивне русло для захисту прав і свобод людини і громадянина.
Той факт, що права людини і громадянина порушуються правоохоронними органами спричиняє відчуття відчаю, безвиході, що поглиблює душевні страждання та згубно впливає на стан здоров’я.
У зв’язку з викладеним позивач просив суд визнати заборону співпрацівниками Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області пропуску помічника-консультанта народного депутата України в приміщення центральних органів виконавчої влади, до якої належить Жовтневий РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, за його посвідченням – протиправною; в якості одного зі способів відшкодування моральної шкоди, зобов’язати Жовтневий РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області офіційно вибачитись у письмовій формі за свої протиправні дії; стягнути з Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь позивача 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Позивач не пам’ятає мету свого прибуття до Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, проте зауважив, що його повинні були пропустити до приміщення Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганської області незалежно від мети прибуття.
Представники відповідача у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та долучено письмові заперечення на позов, у яких зазначено, що позовні вимоги вони не визнають. Позивач прибув до Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, з якою метою він прибув не пояснив, але наполягав на вході до приміщення, мотивуючи свої вимоги наявністю у нього посвідчення помічника-консультанта народного депутата України. З проханням прийняти у нього усне чи письмове звернення позивач до співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області не звертався. Посилання позивача на неправомірність дій співробітників міліції саме через те, що його не пропущено до приміщення ОВС за посвідченням помічника-консультанта не заслуговує уваги, оскільки Законом України «Про статус народного депутата України» не зазначено право помічника-консультанта безперешкодно входити до приміщення органу внутрішніх справ, що є режимним об’єктом, а лише зазначено про можливість доступу за вказаним посвідченням.
Крім того, вважають, що вимоги позивача щодо стягнення з ЛМУ ГУМВС України в Луганській області на його користь моральної шкоди у розмірі 2000 грн. також не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Отже, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є помічником-консультантом на громадських засадах народного депутата України Гнаткевича Ю.В., про що видане відповідне посвідчення № 285/15 (а.с.11).
З пояснень позивача вбачається, що 28.12.2009 він прибув до Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, пред’явив посвідчення помічника-консультанта народного депутата України, але незважаючи на це його до приміщення Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області не пропустили. Вказаний факт також не оспорюється відповідачами.
З проханням прийняти у нього усне чи письмове звернення позивач до співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області не звертався.
Частиною 8 статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що п омічник-консультант народного депутата має право бути присутнім на засіданнях місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Доступ помічника-консультанта народного депутата в приміщення центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється за його посвідченням.
Як вбачається з Розпорядження Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 20.01.2009 № 47 Про вдосконалення контрольно-перепускного режиму до адміністративних будівель МРВ області (а.с.22), начальникам ЛМУ, МРВ ГУМВСУ забезпечити вільний вхід громадян до холу, кімнати прийому громадян, а також підхід до оглядового вікна чергової частини підлеглого МРВ області у денний час без реєстрації у журналі обліку відвідувачів. До інших приміщень перепускний режим забезпечується згідно з діючими вимогами.
З викладеного суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання заборони співпрацівниками Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області пропуску помічника-консультанта народного депутата України в приміщення центральних органів виконавчої влади, до якої належить Жовтневий РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, за його посвідченням – протиправною є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки згідно Закону України «Про статус народного депутата України» посвідчення помічників-консультантів не дають права безперешкодного входу до приміщення органу внутрішніх справ, що є режимним об’єктом, а лише передбачають можливість доступу в приміщення центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за цими посвідченнями у разі відсутності іншого документу, що посвідчує особу.
Що стосується вимог позивача щодо зобов’язання Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області офіційно вибачитись у письмовій формі за свої протиправні дії та стягнення з Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь позивача 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною 2 пункту 5 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд не вбачає винних дій чи бездіяльності в діях відповідача – Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, які б спричинили моральну шкоду позивачу . У судовому засіданні не встановлені обставини, які б вказували на заподіяння позивачу моральної шкоди.
За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області офіційно вибачитись у письмовій формі за свої протиправні дії та стягнення з Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь позивача 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено факту протиправності дій відповідачів та даних про порушення ними конституційних прав позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 22 лютого 2010 року.
Суддя: К.О.Пляшкова