УКРАЇНА

______________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ_____________

Справа № 22-3437/2006 р.                 Головуючий у першій інстанції: суддя Загороднюк В.І.

Доповідач: суддя Сегеда С.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 липня 2006 року                               Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого              -           Сегеди С.М.,

суддів                          -           Станкевича В.А.,

Гайворонського С.П.,

при секретарі            -           Шкрабак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представників Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання видачі державного акту на землю,

ВСТАНОВИЛА:

13 вересня 2005 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи своїх вимоги тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка, площею 370 кв.м. по АДРЕСА_1, для індивідуального садівництва, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю. Поряд з цією ділянкою знаходиться інша, площею 254 кв.м., яка ніким не зайнята.

Бажаючи отримати вказану земельну ділянку у власність позивачка звернулась в Одеське міське управління земельних ресурсів з заявою про передачу їй цієї земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, та зміни цільового призначення ділянки площею 37- кв.м. - також для зазначених цілей.

За заявою позивачки був виготовлений проект відводу земельної ділянки, межі були встановлені в натурі, отримані висновки державної експертизи землевпорядної документації.

Однак, як зазначає ОСОБА_1, Одеське міське управління земельних ресурсів відмовило їй в передачі у власність вказаної земельної ділянки і зміні цільового призначення земельної ділянки, яка вже належить їй на праві власності.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд задовольнити її вимоги.

Представники Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що позивачка належним чином не зверталась до них для вирішення питання про передачу їй земельної ділянки та зміни цільового призначення іншої.

Представник Одеської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах позовну вимоги визнав, просив суд розглянути позов у його відсутність.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2006 року були задоволенні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та було визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 624 кв. м., що розташована АДРЕСА_1, для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

21 березня 2006 року від Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів були подані заяви про апеляційне оскарження та апеляційні скарги на зазначене судове рішення.

04.07.2006 року судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області апелянтам був поновлений строк на апеляційне оскарження судового рішення.

В апеляційних скаргах представники Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів ставлять питання про скасування зазначеного судового рішення та ухвалення нового, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 12, 116 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань у сфері земельних відносин, у тому числі про передачу земельної ділянки у власність є винятковою компетенцією органів місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Одеська міська рада.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при оскарженні рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їхньої компетенції \при відмові в передачі у власність або в продажі земельної ділянки або розміщенні об'єкта\, суд у випадку задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними й зобов'язує їх, у залежності від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права або сам визнає це право за позивачем.

На підставі ч.7 ст. 118 ЗК України, п. З Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджених постановою КМ України 11.04.2002 року № 502, п.п. 4.1 п.4 Положення про порядок надання земельних ділянок у користування, передачу їх у власність; оформлення права власності \користування\ на земельну ділянку фізичним особам, затвердженого рішенням Одеської міської ради 29.06.1999 року № 136, відповідна міська рада розглядає заяву щодо можливості надання земельної ділянки громадянину та зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності та у разі згоди на це, надає дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, після чого направляє відповідні документи до Одеського міського управління земельних ресурсів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка не зверталась до Одеської міської ради з заявою про зміну цільового призначення однієї земельної ділянки і надання їй у власність іншої, а тому не отримувала відповіді про відмову у задоволенні такої заяви.

В іншому випадку, суд повинен був розглянути спір по суті в порядку адміністративного судочинства, оскаржуючи рішення, дії, або бездіяльність суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності.

Визнаючи право власності за позивачкою на земельну ділянку площею 624 кв.м., розташованої АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, суд фактично вирішив питання про дві земельні ділянки, одну - площею 370 кв. м., на яку позивачка має право власності для індивідуального садівництва, згідно державного акту \а.с.52\, а другу - площею 254 кв.м., якою позивачка не користувалась, та яка належить Одеській міській раді.

Таким чином, в порушення встановленого порядку зміни цільового призначення земель, встановленого ст. 20 Земельного кодексу України, суд самостійно, без належних до того правових підстав, змінив цільове призначення земельної ділянки розміром 370 кв. м., яка належить позивачці на праві власності.

Стосовно земельної ділянки, площею 254 кв.м., то суд також всупереч встановленого порядку набуття права власності на землю, встановленого ст. 116 ЗК України, без відповідного рішення органів місцевого самоврядування, без достатніх правових підстав визнав за нею право власності на цю земельну ділянку.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення земельного спору, судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову позивачці у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.І ст. 307; п.4 ч.І ст. 309; ст.ст. 313, 316; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги представників Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання видачі державного акту на землю, скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді:

Вірність копії засвідчую, суддя

С.М. Сегеда